Вшанування пам'яті лейтенанта "Азову" Тараса Лазарчука.

Завжди прагнув рухатися вперед, а не залишатися в тіні.

Тарас з'явився на світ 3 листопада 1985 року в селищі Степань, що на Рівненщині. У 2008 році він з відзнакою завершив навчання в Національному університеті водного господарства та природокористування, спеціалізуючись на гідроенергетиці.

З 2008 по 2017 рік працював у колективі "Рівнеобленерго", а потім виїхав до Нідерландів, де також працював енергетиком.

"Багато хто з наших працівників досі згадує, наскільки харизматичним був Тарас, товариським. Світлий спомин про захисника рідної землі, доброго друга та колегу Тараса Лазарчука назавжди залишиться в наших серцях", - поділилися спогадами колеги з "Рівнеобленерго".

Одразу після початку широкомасштабного вторгнення Росії чоловік терміново поїхав назад в Україну.

"На наступний день після початку повномасштабного вторгнення Тарас повернувся додому з-за кордону. Він спитав, чи отримував повістку, і відразу вирушив до військкомату, хоча жодного досвіду військової служби не мав," - розповідає мама загиблого воїна, Валентина Василівна.

1 березня 2022 року Тарас приєднався до Збройних Сил України. Його метою було служити в полку "Азов", і він отримав посаду командира взводу в 12-й бригаді спеціального призначення.

"Він був найкращим командиром, якого я знав, і найкращим другом за той рік, що ми провели разом. Ми завжди були разом, йшли на завдання, навіть "затрьохсотились" разом. Тарас завжди хотів йти вперед, а не сидіти в тилу. Він знав все, був дуже розумний та досвідченим, як у житті, так і у військовій справі", - згадує побратим Тараса з позивним "УБЕ".

4 вересня 2024 року молодший сержант Тарас Лазарчук трагічно загинув під час виконання бойового завдання в околицях Торецька, що в Бахмутському районі Донецької області.

"Ти світло в моєму житті, доброта і сила втілені в одному чоловікові. Завжди відчувала себе в безпеці поруч із тобою. Твої обійми – це моя найбільша фортеця, а твій поцілунок – справжня насолода. Ти зумів витримати величезний психологічний тягар, при цьому залишаючись веселим і вправним у всьому, що робиш. Ти – справжній приклад для наслідування. Твої друзі і родина безмежно цінують тебе та шалено сумують. Нам не вистачає слів, щоб висловити все, що відчуваємо. Ти встиг зробити так багато хорошого в своєму житті. Я горджуся тобою", - написала у Фейсбуці Олена, дівчина Тараса.

У Героя залишилися мама, сестра, двоє небожів та кохана жінка.

Світла пам'ять і честь Воїну!