На згадку про поліцейського Володимира Солодчука.

Загинув на третій день великого вторгнення від ворожих пострілів.

Володимир з’явився на світ 18 червня 1980 року в селі Залісся, що знаходиться в Житомирській області.

Як згадують колеги, чоловік був відповідальним фахівцем своєї справи. Одного разу Володимир допоміг розкрити справу про крадіжку в селі.

"Ми поділилися інформацією з ним. Він відповів: 'Я вже працював у цій окрузі, поїдемо, розберемося'. У той же день були ідентифіковані причетні особи, а викрадене було знайдено. Він дійсно знав, що робить. За трохи більше ніж рік співпраці з ним я здобув безцінний досвід", - зазначив начальник сектору поліцейської діяльності №1 ВП №1 Коростенського РУП Олександр Куліш.

Дружина Наталія зазначила, що вже адаптувалася до постійної зайнятості чоловіка та його численних викликів.

"Він завжди намагався все виконувати власноруч: як вдома, так і на службі. Хоча ми не часто обговорювали його професійні справи, він майже ніколи не ділився деталями. У нас була така угода: робочі питання залишалися на роботі, а вдома ми займалися сімейними справами. Проте для нього робота була всім. Він вкладав у неї чимало сил і енергії," - поділилася вона.

24 лютого 2022 року, коли сім'я прокинулася під звуки вибухів і усвідомила, що повномасштабна війна нарешті розпочалась, Володимира відразу ж мобілізували на службу.

"І дві доби я його майже не бачила, лише телефоном спілкувались або на кілька хвилин забігав додому", - розповіла Наталія.

Володимир неодноразово казав дружині, щоб вона берегла їхніх дітей - доньку Вікторію і сина Максима.

У той сумний день 26 лютого правоохоронець повернувся додому, проте невдовзі зібрав речі і вирушив на службу.

"Ми абсолютно не розуміли, що коїться і яких подій слід чекати далі. Він наполягав, щоб я забрала дітей і поїхала. Я відповіла: 'Вова, бережи себе, не йди'. Він промовив: 'Ти ж знаєш, з ким ти пов'язала своє життя'. Я відповіла йому: 'Я це розумію, але відчуваю, що щось трапиться…'", - згадує Наталія.

Володимир того вечора разом з іншими поліцейськими виїхав на перевірку повідомлення про підозрілих осіб, які подавали з пожежної вежі світлові сигнали у бік кордону з Білоруссю. Їхній службовий автомобіль потрапив у засідку і був обстріляний з автоматичної зброї.

Володимир був за кермом і загинув від перших пострілів разом із колегою Іваном Гераїмчуком, ще двоє поліцейських були поранені.

Згідно з указом Президента України №124/2022, виданим 10 березня 2022 року, майор поліції отримав посмертну відзнаку – орден "За мужність" ІІІ ступеня.

Донька Вікторія каже, що у неї з батьком було багато спільного, наприклад, любов до рок-музики.

"Я відкрила для себе рок-музику, і він теж захоплювався нею, хоча мама не була великим фанатом. Вона завжди повторювала: 'Не слухай таке'. А тато, навпаки, підтримував мене, казав: 'Нехай слухає те, що їй до душі', і рекомендував інші жанри. Він сам грав на гітарі та співав," - поділилася дівчина.

Син Максима поділився, що його батько вмів проявляти серйозність у спілкуванні з людьми, але в інших випадках був веселим і товариським.

3 жовтня 2022 року на будівлі Овруцького відділу Коростенського РУП ГУНП у пам'ять про загиблих правоохоронців відкрили меморіальну дошку.

Зображення: Сторінка Володимира Солодчука у Facebook, Національна поліція.