Вшанування пам'яті полковника Олександра Махачека, відомого під позивним "Чех".

Військовий інженер, що до останнього моменту буквально рятував своїх товаришів по службі.

Олександр Махачек народився 15 липня 1972 року в місті Радехів на Львівщині. Своє життя він присвятив військовій службі та захисту України.

Олександр Махачек розпочав свою військову кар'єру, отримавши звання лейтенанта. На початковому етапі він очолював розвідувальний взвод у Дніпродзержинську. Пізніше він продовжив своє навчання у військовій академії в Києві, а після завершення навчання повернувся до служби, де працював в оперативному командуванні "Південь" в Одесі.

Протягом різних років він виконував обов'язки в 8-му армійському корпусі Сухопутних військ Збройних сил України, розташованому в Житомирі, де займав посаду начальника інженерної служби. Також працював в оперативному командуванні "Північ" у Чернігові. Пізніше його діяльність була пов'язана з управлінням інженерних військ Командування Сил підтримки ЗСУ. У рамках своєї роботи він займався інженерним обладнанням позицій, організацією оборонних рубежів та створенням бар'єрів для стримування просування противника.

З 2014 року Олександр Махачек брав участь в антитерористичній операції та операції Об'єднаних сил на сході України. Під час бойових дій зазнав поранень, контузій і травм, однак продовжив військову службу. У 2015 році його нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

З початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року полковник долучився до організації оборони Київщини. Він керував роботами з підготовки інженерних загороджень і мінування важливих ділянок місцевості, а також підготовкою об'єктів інфраструктури до знищення, щоб ускладнити просування російських військ.

За виконання бойових завдань під час оборони Київської області Олександра Махачека у 2022 році нагородили орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

Після того, як російські війська відступили від столиці, офіцер вирушив на схід України. У цьому регіоні під його керівництвом організовували мінні бар'єри на підходах до траси Лисичанськ -- Бахмут. Цей шлях відігравав ключову роль у евакуації мирних жителів і підтримці українських підрозділів.

Завдяки професійним діям інженерних підрозділів вдалося стримувати просування противника й підтримувати оборону на важливій ділянці фронту. Олександр Махачек продовжував виконувати поставлені завдання, попри пережиті поранення та проблеми зі здоров'ям.

30 травня 2022 року полковник Олександр Махачек перебував у районі траси Лисичанськ -- Бахмут на Луганщині, де виконував завдання з утримання мінних загороджень.

Під час артилерійського вогню він координував евакуацію своїх підлеглих у безпечне місце. Проте сам не покинув позицію. Внаслідок прямого влучання снаряда в укриття офіцер загинув.

Його останні дії стали свідченням відповідальності командира, для якого життя військовослужбовців було пріоритетом. Навіть у критичній ситуації він подбав про безпеку підлеглих, допомагаючи їм урятуватися від обстрілу.

Людяність і відповідальність були основними рисами характеру Олександра Махачека, згадували його підлеглі. Для них він залишився командиром, який мав значний досвід, знав свою справу та усвідомлював ціну кожного рішення на війні.

3 червня 2022 року полковника поховали на військовому цвинтарі в Смолянці, що знаходиться в Житомирі.

8 липня 2023 року Олександру Махачеку посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка". Відповідний указ підписав Президент України Володимир Зеленський. Найвищої державної нагороди офіцера удостоїли за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, та самовіддане служіння Українському народові.