Підводний музей під загрозою: як жителі Житомирської області борються за збереження берегів річки Ірша.

Фото: Malyn.media Заїзд до водойми загородили

Згадані раніше земляні роботи виконані в зоні прибережної охоронної смуги річки Ірша.

Дайвер Павло, який зараз служить у нацгвардії, розповідає, як створювали цей Музей, який місцеві називають "Калюжа", він не має офіційного статусу і є єдиним в Україні прісноводним підводним музеєм:

Дайвери з клубу "DiveTeam" прибули сюди на початку 2000-х років і миттєво закохалися в цю місцевість. Вода була настільки прозорою, а глибина - оптимальною для навчання, що створювала ідеальні умови для новачків, і в кількох регіонах це була унікальна водойма. З часом було засновано Малинський підводний музей, до якого приєднувалися дайвери з усієї України. Інструктори великих міжнародних дайвінгових асоціацій, таких як SDI, IANTD, PADI, SSI, GUI, також відвідували це місце. Вони проходили ознайомчі занурення та були в захваті від краси підводного світу Малинського музею. В певний момент вода стала каламутною та почала цвісти. Дайвери з Дніпропетровщини привезли мушлі, які чудово адаптувалися та допомогли очистити воду. Зараз з дна кар'єра, де глибина досягає 18 метрів, видно поверхню води.

Фото: надано авторкою З дна 18-метрового кар'єра видно поверхню води

На відкриття музею приїздили знімальні групи національних каналів. Дайвери створювали тут простір, щоб людям було цікаво займатися дайвінгом. Тут є протитанкова установка, мотоцикл, який спеціально для цього очистили, макет міни, машини, гармата, і загалом до 30 експонатів зроблених для Малинського підводного музею. Дайвери розповідають, що сюди приїздять тренуватися працівники ДСНС, Нацгвардії, Збройних сил України.

"Це місце вже стало надійним прихистком для військових, які проходять реабілітацію. Для них це можливість відволіктися і знайти внутрішній спокій. Шість років тому тут намагалися скинути воду, і тепер все повторюється", - підкреслює Павло.

З його слів, цей кар'єр почали розробляти ще 1970 року, а у 1990-х роках його затопили і поблизу кар'єру вже є будинки і городи. По суті роботами у червні тут зірвали пляжний сезон.

Отже, за охорону рекреаційної території та єдиного підводного музею виступають і звичайні жителі Малина.

Зображення: Микола Поліновський, літо

Товариство "БМ Граніт-У" отримало спецдозвіл на користування надрами в затопленому кар'єрі "Калюжа". Це близько 500 м від меж міста Малин. Громада з'ясувала, що Департамент екології та природних ресурсів Житомирської облдержадміністрації надав позитивне рішення з оцінки впливу на довкілля. А експерт Української природоохоронної групи Петро Тєстов звертає увагу на те, що документи ці фірма отримала не з першого разу:

На початку були відмови, і якщо подати запит на доступ до публічної інформації, ці відмови можна отримати. Проте згодом з'явився позитивний висновок. Таким чином, облдержадміністрація двічі висловила негативну думку, а потім раптово змінила свою позицію. Хоча місцева влада могла висловити свої заперечення в процесі оцінки впливу на довкілля, вона вирішила підтримати цей проєкт.

Щоб зменшити опір з боку населення, планується облаштування пляжів. Ймовірно, без підтримки місцевої адміністрації обласна влада не наважилася б на такі дії. У тому ж листі, підписаному заступником голови Малина Віктором Гвоздецьким, зазначається, що існує ризик забруднення води у колодязях і артезіанських свердловинах. Також компанія "БМ Граніт-У" бере на себе зобов'язання знайти альтернативні джерела водопостачання для мешканців.

Фрагмент листа заступника мера Малина до Житомирської обласної адміністрації.

Рішення представників обласної адміністрації стало ключовим аргументом у апеляційному суді, коли Державна служба геології та надр України намагалася скасувати ліцензію товариства "БМ Гранім-У" на видобуток корисних копалин. Судді Кримського апеляційного суду, врахувавши ці нові обставини, ухвалили рішення скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду. Останнє, не зважаючи на необхідність оцінки впливу на довкілля з боку обласної адміністрації, було ухвалене не на користь фірми, яка прагне видобувати граніт, а на користь місцевої громади (судді Віталій Кузьмішин, Тетяна Сапальова, Олег Сушко).

Розуміючи, що документи від обласної адміністрації можуть негативно вплинути на ситуацію, мешканці зібрали підписи і у квітні направили колективне звернення до всіх, кого могли: від міського голови Малина до Президента України.

Місцевий активіст Микола Поліновський, який зараз щодня їздить на водойму та повідомляє через соціальні мережі громаду про події, які там відбуваються, розповів, що мешканці направили листи до голови обласної адміністрації і до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини:

Крім того, листи були надіслані до відповідного міністерства та Державної служби геології та надр України. Держгеонадра підтвердили наявність спеціального дозволу у товариства. Уповноважений Верховної Ради з прав людини зазначив, що справа знаходиться на розгляді в суді і попросив проявити розуміння щодо своїх повноважень. Щодо Міністерства охорони навколишнього середовища, то вони підтвердили, що ТОВ "БМ Граніт-У" отримало висновок з оцінки впливу на довкілля, виданий Департаментом екології та природних ресурсів Житомирської військової адміністрації в березні цього року.

Варто зазначити, що в парламенті працює народна депутатка з Малина - Тетяна Грищенко, яка представляє партію "Слуга народу" і є членом комітету аграрної та земельної політики. Її обрали до Верховної Ради з метою представлення інтересів цього округу. Громадська ініціатива "Голка" намагалася протягом тижня зв’язатися з депутаткою по телефону, проте не отримала відповіді. Тому представники ініціативи вирішили надіслати офіційний запит, на який поки що немає відповіді.

Зображення: Олег Петрасюк/https://nadra.info У кар'єрі Малинського заводу з обробки каміння

Володимир Бойко, засновник медіа-платформи Nadra.info, роз'яснює, що граніт, видобутий з Малинського родовища, яке експлуатує його компанія, підходить для використання в якості сировини для виготовлення будівельного щебеню, бутового каменю та заповнювачів для важкого асфальтобетону.

Фірма отримала дозвіл на видобуток у 2007 році, і він залишатиметься дійсним ще протягом кількох років. Родовище, яке вона розробляє, є відносно малим. Відкриті джерела інформації свідчать, що запаси корисних копалин тут у десять разів менші, ніж у сусідньому родовищі "Укрзалізниці", розташованому всього за два кілометри. У цій ситуації виникає кілька запитань: якщо "підводний музей" було засновано у 2011 році, це збігається з термінами дії дозволу на видобуток у компанії. Однак залишається незрозумілим, чому фірма не проводила видобуток протягом всіх цих років, і чому державні органи не звертали уваги на використання надр з фактично "неактивним" спеціальним дозволом протягом 15 років. Можливо, що компанії було важко змагатися з більш потужними кар'єрами та щебеневими заводами групи UNIGRAN. Оскільки ж у 2022-2023 роках видобуток на кар'єрах UNIGRAN став практично неможливим, "БМ Граніт-У" має можливість скористатися цією ситуацією, щоб знайти своє місце на ринку щебеневої продукції.

Місцеві мешканці кажуть, що спробу видобувати граніт тут зупиняли ще 2019 року.

Зображення: discover.ua Музей підводного мистецтва в Малині

Державна служба геології та надр подала 16 червня касацію. Про це повідомили "Голці" у Міністерстві довкілля:

У цій ситуації Міністерство захисту довкілля повністю підтримує охорону екологічних інтересів і не схвалює дії підприємства та місцевої адміністрації. Ще в серпні 2023 року, після аналізу звіту з оцінки впливу на довкілля, підготовленого компанією "БМ Граніт-У" для проєкту "Розробка та подальша рекультивація Малинського родовища гранітів, ділянка Городищенська", міністерство повідомило підприємство, що звіт не відповідає вимогам чинного законодавства про оцінку впливу на довкілля, і внаслідок цього було відмовлено у наданні відповідного висновку.

Необхідно підкреслити, що, крім порушення екологічних норм, ця діяльність також ставить під загрозу безпеку залізничних перевезень та життєдіяльність населення через недотримання санітарних вимог, - зазначають у Міністерстві.

Обласна державна адміністрація Житомирської області так і не змогла надати чіткої пояснювальної інформації щодо того, чому дані, вказані Міністерством екології, не були враховані під час оцінки впливу на екологію.