Після серйозної травми Микола Скокун почав займатися вишивкою. "Кожен хрестик — це як математика" - Стиль життя | Експрес онлайн

Одна з вишитих ікон художника прикрашає церкву у Сполучених Штатах.

Пан Микола проживає в селі Ясопіль, розташованому на Житомирщині. Він займається вишивкою хрестиком вже більше двадцяти років. Проте, з початком повномасштабної агресії, його творчість зупинилася через емоційні переживання, пов'язані з подіями в країні. Нещодавно, однак, він знову почав працювати з голкою, адже натхнення знову повернулося до нього.

● Микола Скокун вже більше двадцяти років займається вишивкою хрестиком.

"Кілька років тому я працював економістом у колгоспі, а згодом перейшов до лісництва, де мені дуже подобалася робота. Проте понад 20 років тому трапився жахливий інцидент, який змінив усе. На мене впало дерево, і я серйозно травмував хребет, -- згадує 61-річний Микола Скокун. -- Я провів кілька місяців у ліжку, і це стало для мене справжнім випробуванням, адже я завжди був активною людиною. Тоді я згадав, як у школі вчили нас вишивати. Попросив рідних купити тканину, нитки та голки, і почав вишивати, лежачи. Я так захопився цим заняттям, що продовжував навіть уночі."

За словами співрозмовника, його першим творчим проектом стала ікона Божої Матері. Він вирішив подарувати цей образ своїм друзям, які згодом відвезли його до Сполучених Штатів. Нині ікона прикрашає одну з церков у тому регіоні.

"Я тоді ще на милицях був. Попри все, до процесу вишиття підійшов відповідально, поїхав до нашого священника, нині покійного отця Богдана, на сповідь. Не повірите, але вперше у житті тоді висповідався, -- зауважує пан Микола. -- Божу Матір вишив за 15 днів. А загалом на картину, в якій близько 45 тисяч хрестиків, витрачаю півтора-два місяці. Працюю зазвичай з готовими схемами, які переношу на тканину. Найбільше мені до вподоби біблійна тематика, натюрморти, портрети жінок, рушники. Вишивати починаю з центру, знаходжу головний колір і вже, як то кажуть, йду по ньому. Хрестики дуже дрібненькі, трохи важко, особливо вишивати обличчя, його риси, руки. Працюю будь-якої пори доби, коли є натхнення. Час на творчість маю, бо через проблеми зі здоров'ям тримаємо мале господарство. Колись у мене було понад сто вуликів, тепер маю невелику пасіку лиш для себе та для того, щоб подарувати мед синам у Житомир. Після 24 лютого 2022 року я два роки не брав до рук голки, бо важко було на душі через війну. Але цьогоріч повернувся до вишивки, зрозумів, що ця справа мене заспокоює. Ба більше, коли вишиваєш, то й мізки працюють, бо кожен хрестик -- це математика".

Тетяна Мельник, староста села Ясопіль, підкреслює, що в Вільшанській громаді Микола Скокун є єдиним чоловіком, котрий займається вишивкою. "Одного разу він створив портрет Тараса Шевченка та подарував його в кабінет сільського голови, -- зазначає вона. -- Микола ніколи не приховував своє захоплення, навпаки, він пишається тим, що сприяє популяризації української культури. Я теж маю знання у вишивці і можу сказати, що не кожна жінка здатна виконати такі складні та витончені роботи. І тут, здавалося б, потужні чоловічі руки, але вони вміють створювати найдрібніші хрестики! Ми плануємо організувати персональну виставку для нашого аматора-майстра, адже у нього вже зібралася досить велика колекція робіт".