Пітятка, між'яр'я та пес Патрон: як ми створювали новий текст Євгенії Кузнєцової і які враження він у нас залишив.

Нишпорити вечорами у між'яр'ї ботсаду

У День української писемності та мови всі бажаючі мали можливість взяти участь у Всеукраїнському радіодиктанті національної єдності. Це вже 25-й рік поспіль проводиться наймасштабніший флешмоб з правопису в країні. Цього року текст диктанту був написаний з нуля письменницею Євгенією Кузнєцовою, а його озвучила акторка Наталія Сумська.

Одразу після завершення радіодиктанту інтернет заполонили роздуми і враження. Хтось нарікав на темп та якість читання, комусь видався заскладним сам текст.

Багато хто з них відразу ж запитував інших про нюанси правопису та правила, яких слід дотримуватись, щоб уникнути помилок.

Деякі люди виявили нові слова для себе: у інтерв'ю авторка поділилася, що для зміцнення національної єдності вона спеціально включила в свій текст три рідкісні регіональні терміни: пітятко, кияхи та допіру.

Шанувальники Леся Подерв'янського швидко зрозуміли, що перше речення є варіацією відомої цитати з класики. А для тих, хто цікавиться жіночою модою, "Суспільне" вже підготувало статтю з фотографіями найпопулярніших суконь, прикрашених лелітками. Отже, для всіх, хто вчора намагався нас налякати чи роз'єднати, цей день виявився невдалим.

А що ще можна додати?

Давайте уважно проаналізуємо диктант та розглянемо всі його цікаві деталі та складні аспекти!

Я, родом з північної Чернігівщини, отримав чимале задоволення від двох аспектів цього диктанту. Перший з них стосується закінчення -ть у неозначеній формі дієслова (інфінітиві). Хоча правопис (параграф 118) зазначає, що неозначена форма дієслова має закінчення на -ти, в примітці підкреслюється, що в усному мовленні та іноді в художньому стилі допускається використання інфінітива на -ть.

Оскільки всі положення, викладені в правописі без додаткових уточнень, стосуються літературної або літературно-розмовної мови, можна зробити висновок, що в усній формі літературної української мови вживаються як закінчення -ти, так і -ть. У різних діалектах та говірках ці форми можуть існувати паралельно, тоді як деякі з них використовують лише одну з двох варіантів.

Згідно з пунктом 58 правил написання, назви торгових марок технічних виробів слід оформлювати в лапках і з великої літери, якщо вони вживаються разом із родовою та видовою назвою (наприклад, експрес "Інтерсіті"). Водночас, коли мова йде про самі вироби без зазначення родової назви, їх слід писати в лапках, але з маленької літери: "інтерсіті". Оскільки у даному випадку йдеться про поїздку на "інтерсіті", а не на експресі "Інтерсіті", правильним буде написання з малої літери в лапках.

Якщо підійти до питання максимально ретельно, то термін РЕБ розшифровується як радіоелектронна боротьба, а прилад, що займається цим напрямком діяльності, офіційно називається засобом РЕБ. У параграфі 61 правила правопису наведено пункт, що стосується відмінюваних звукових абревіатур, до яких закінчення слід додавати наприкінці: ЦУМу, ТЮГу. Однак у всіх згаданих у правописі прикладах ці абревіатури безпосередньо відповідають своїм розшифровкам: ЦУМ - це торгівельний центр, а ТЮГ - це театр юного глядача.

Коли ж ми пишемо вишукувати РЕБи, виходить, що вишукуємо ми РадіоЕлектронну Боротьбу, - а це зовсім не так. Тому в цьому випадку реби - похідна від абревіатури розмовна назва, яку, здається, варто писати з малих букв.

В українській мові зустрічаються слова, що містять два апострофи. Чому б це не було можливим? Апострофи вживаються у строго визначених місцях, згідно з правилами правопису, і їх кількість у слові може бути будь-якою. Перший апостроф у терміні між'яр'я розташований після префікса, який закінчується на твердий приголосний перед буквою я (як, наприклад, у слові об'ява). Другий апостроф стоїть після літери р і також перед я (як у випадку зі словом міжгір'я).

Бажаєте слово з трьома апострофами? Уявіть собі село під назвою Яструбів Яр. Тоді територія, що знаходиться вище цього села, може отримати назву Над'яструбів'яр'я.

Про ці три слова не написав хіба лінивий, тому буду лаконічним.

Слово "допіру" означає "лише" або "щойно" і використовується в центральних регіонах України. У Словнику української мови можна знайти приклади вживання цього терміна у творах таких авторів, як Степан Васильченко, родом з Ічні на півдні Чернігівщини, та Василь Кучер, що походить з Житомирської області. Етимологічно "допіру" має коріння в словах "до перву" або "то перву", що означає "вперше". Схожі слова можна знайти в польській мові (dopiero) та чеській (teprvé).

Пітятко або потятко – це термін, що вживається в західних регіонах України для позначення курчати або, більш загально, будь-якого малюка, як тваринного, так і людського. Його походження, ймовірно, пов'язане з імітацією звуків, оскільки малюки та курчата видають характерне пищання.

Кияхи, вони ж кийки, вони ж кики чи навіть кікі, - це все діалектні назви кукурудзи. Саме слово кукурудза прийшло до нас із Волощини (теперішні Румунія й Молдова) та прийнялося зразу, - але доти маїс у нас називали саме за формою схожих на на киї качанів. Саме кіками і кияхами називають кукурудзу дві мої бабусі.

Щиро дякую кожному, хто долучився до написання диктанту! Не сумуйте в безкінечних переживаннях, а радійте, що ми разом, нас стільки!