Пьотр Лукасевич, виконувач обов'язків повіреного в справах Польської Республіки в Україні.

Ми підтримуємо притягнення військових злочинців до відповідальності, а також найфантастичнішу річ, яку можна було втілити в життя, а саме фінансування оборони України західним світом з коштів Кремля. Досить кумедно виходить: ми, Захід, використаємо ці гроші проти Росії, яка пішла на жорстоке вторгнення.

Під час контрнаступу у 2023 році деякі системи розмінування були надані з Польщі.

Ще один важливий аспект вашої підтримки стосується розмінування. Приблизно 30% українських земель, що становить понад 174 тисячі квадратних кілометрів, забруднені мінами внаслідок агресії Росії. Польща вже активно сприяє Україні в цьому процесі, надаючи як технічну, так і фінансову допомогу. Зокрема, польська сторона передає спеціалізоване обладнання та проводить навчання для українських саперів. Додатково, Польща бере участь в міжнародних програмах, спрямованих на очищення територій. Чи планує Польща посилити свою підтримку в цій важливій сфері?

Здійснювати розмінування в країні, де триває така жорстка війна, схожа на події Першої світової, є надзвичайно важким завданням. Процес розмінування зазвичай передбачає мирні умови, а не активні бойові дії.

Але з гордістю можу сказати, що коли ЗСУ проводили контрнаступ у 2023 році, деякі системи розмінування, які, певною мірою, успішно використовували українці, надходили саме з Польщі.

Щодо гуманітарного розмінування, це є окремі дії, які відрізняються від тих, що здійснюються під час військових операцій. Ми надаємо підтримку вашій Державній службі з надзвичайних ситуацій. Наші пожежники активно співпрацюють з видатними українськими колегами, і ця співпраця охоплює не лише розмінування, а й ліквідацію наслідків російських авіаударів та інші пов'язані питання.

Перешкоди для військових або гуманітарних поставок на кордоні будуть розглядатися як загроза для критично важливої інфраструктури.

Експосол України в Польщі Василь Зварич в інтерв'ю для Укрінформу в кінці липня висловив думку, що як Польща, так і Україна зробили правильні висновки з ситуації, яка виникла минулого року через блокування кордону польськими фермерами, підкресливши, що таке перекриття є неприйнятним. Тим часом, на початку жовтня Державна митна служба України отримала від польських партнерів інформацію про наміри місцевих фермерів відновити блокування вантажного транспорту на пункті пропуску "Медика - Шегині". На даний момент прикордонні пункти залишаються відкритими, але загроза блокування все ще існує. Яким чином польська влада оцінює ці наміри фермерів?

Дайте мені змогу відповісти на ваше питання у своєму стилі. Чи відбувалися подібні ситуації раніше? Чи виникали цього року блокади на кордонах, або ж мали місце якісь серйозніші події, ніж просто акції протесту? Адже громадяни мають право на мирні зібрання.

Цього року нічого подібного до цього не було. (Блокаду українсько-польського кордону з 6 листопада 2023 року упродовж 2 місяців здійснювали польські перевізники, що вимагали повернення до практики видачі дозволів для українських вантажоперевізників і зменшення їх кількості до довоєнного рівня.

Проте, у період з лютого по квітень 2024 року польські аграрії також розпочали блокаду, висловлюючи протест проти деяких рішень Єврокомісії, що стосувалися імпорту сільськогосподарських товарів та харчових продуктів з України. Вони вимагали заборонити їх ввезення на територію Польщі.

Звичайно, я не стверджую, що такого не може статися, тому що в нас вільна країна, і люди мають право на протест. Іноді вони протестують бурхливо, як ми бачили минулого року. Тоді у справу втрутилися прокуратура та поліція. Судовий процес щодо тих подій ще триває.

У лютому цього року сталася важлива річ, коли прем'єр-міністр Туск оголосив, що все, що може поставити під загрозу або зупинити потік гуманітарного чи військового обладнання, буде розглядатися як дія, спрямована проти нашої критичної інфраструктури.

Польща не знизить своїх стандартів до рівня клоунів у відповідь на ядерні загрози з боку Кремля.

Однією з важливих тем у сфері дипломатії та стратегічних відносин є питання ядерної безпеки. Володимир Путін неодноразово висловлював загрози щодо використання ядерної зброї, акцентуючи на можливих ударах по Польщі, що викликає серйозне занепокоєння серед сусідніх країн. Крім того, контроль над Запорізькою АЕС підвищує ризики для всього європейського континенту через ймовірність радіаційної аварії. Яким чином Польща має намір реагувати на ці виклики?

Ви, напевно, бачили, як ці коміки на російському телебаченні запускають віртуальні ракети в напрямку Лондона. Це просто відверта і безглузда пропаганда. Але коли подібні висловлювання звучать від високопосадовців, таких як Путін чи Рябков (заступник міністра закордонних справ РФ Сергій, - ред.), або ... як його там звати? Той, що завжди під градусом...

- Ми розуміємо, про кого йдеться.

Чи є він клоуном, чи справді висловлює загрози? У будь-якому випадку, наша реакція має залишатися спокійною. Важливо пам’ятати, що ми є частиною найпотужнішого ядерного Альянсу в історії людства, і ніхто не може нас залякати.

Ми знаємо історію Холодної війни, ми знаємо, наскільки ми були близькі до ядерного знищення. Ані мені, ані будь-якому польському політикові не хотілося б обговорювати такі речі з клоунами. Це надто низький політичний рівень. Ми вищі за все це.

КОЛИ У СКЛАДНИХ ПИТАННЯХ ІСТОРІЇ ГОВОРЯТЬ ЕМОЦІЇ, РОЗУМ ІНКОЛИ СПИТЬ

- Поговорімо про історію. Наша складна історія, на жаль, значно впливає на двосторонні відносини. У Польщі дуже активно обговорюється проблема відновлення ексгумацій польських жертв Волинської трагедії. У вашій країні на найвищому рівні говорять, що євроінтеграція України напряму залежатиме від розв'язання цієї проблеми, і це питання Варшава має намір порушувати навіть під час Польського головування в ЄС. Як зробити так, щоб складна історія, яка все ж не була чорно-білою, не впливала на політику, особливо враховуючи те, що Росія завжди використовувала і далі використовує складну історію, аби посварити наші, близькі собі, народи?

Волинське питання завжди залишалося важливим аспектом нашої історії та двосторонніх відносин. Я не є прихильником того, щоб віддавати це питання в руки лише істориків, адже фахівці з обох сторін не змогли знайти спільну мову. Тому це завдання для політиків, істориків, громадянського суспільства, простих людей та журналістів. Нам потрібно обговорювати цю тему серйозно, без упереджень і емоцій. Хоча розумію, наскільки це складно, оскільки мова йде про емоції. Лише подумайте про те, що відбувалося на Волині, і як це пов'язано з нашою історією, яка охоплює значно більше, ніж лише волинський період та злочин.

Тому я не пропускаю це питання, я знаю, наскільки воно важливе. Наш нинішній підхід, який сформулював міністр закордонних справ Сікорський під час нещодавнього візиту, полягає в тому, що це не лише історичне, а цивілізаційне, християнське, релігійне питання забезпечення належного поховання мертвих - чи то християнські, буддистські, мусульманські або єврейські поховання людей, убитих під час Другої світової війни. Це наш підхід до проблеми.

Я вже згадував раніше, що Європейський Союз не є просто клубом країн, які здебільшого зосереджені на економічних інтересах. Це скоріше спільнота держав, що мають спільні культурні та цивілізаційні орієнтири. Ідея Заходу, до якої ми прагнули долучитися в 90-х роках і до якої ви також прагнете тепер, базується на християнських цінностях та історії Європи в її широкому розумінні. Тому ми сприймаємо можливість шукати останки та забезпечувати належне поховання померлих як одну з важливих західних цінностей, досягнення якої має стати пріоритетом.

По-друге, це питання вшанування нашої історії. Дослідники з обох сторін часто підкреслюють, що у нас своє бачення визнання, а у вас — інше. У вас є свої національні герої, а у нас... Скажу відверто: я не маю права вирішувати, хто саме має бути українським національним героєм. Для мене важливіші ті, хто сьогодні проявляє мужність на фронті, ніж звертати увагу на ваших героїв минулих епох. Це моя точка зору.

Справжніми героями України є ті, хто нині бореться за нашу країну, і я прагну їх підтримати. Мої почуття належать до них. Як колишній військовий, я знаю, що означає захищати свою батьківщину. Саме тому я високо ціную цих Героїв України і шаную їхній внесок.

Коли мова заходить про вшанування історії, це завжди пов'язане з емоціями. Іноді, коли йдеться про почуття, розум втрачає активність. Тому ми прагнемо відокремити ці аспекти. Ми розуміємо, що обидві сторони повинні докладати зусиль у цьому напрямку і, напевно, готові взяти участь у такій діяльності.

Але історія про пам'ятники, таблички, слова, написані на цих пам'ятниках, - одне, а правильне християнське поховання - християнське, єврейське, мусульманське чи атеїстичне, на яке заслуговують ці останки, - це інше.

Історія Європи пронизана конфліктами і насильством, проте народи змогли досягти взаєморозуміння.

Український інститут національної пам'яті направив звернення до Кабінету Міністрів з пропозицією виділити мільйон гривень для пошуку жертв Волинської трагедії, враховуючи запити громадян Польщі. Як ви вважаєте, чи може ця ініціатива з українського боку стати першим кроком до налагодження діалогу між Україною та Польщею?

- Ми чули, що будуть заявки у форматі Excel, які потрібно буде заповнювати, а потім їх можна буде подати у план на наступний рік. Але ми про таке чули й раніше. Тому просто почекаємо...

Декотрі українські блогери запевняють, що Україна не перешкоджає ексгумаційним процесам. Проте насправді пошуки останків зазнають блокування. Ми щиро сподіваємося, що це обмеження буде усунене, щоб родини мали змогу знайти своїх близьких і гідно їх поховати. Як я вже зазначав, це питання має особливе значення, адже для сімей це священний обов’язок.

Отже, сподіваюсь, що цей крок буде реалізовано, і ми ще не раз повернемося до цієї теми, поки разом не досягнемо членства в Європейському Союзі, який відіграє важливу роль у вирівнюванні історичної пам'яті. Саме це стало підґрунтям для формування Європейського Союзу в його сучасному вигляді.

Подивіться на поляків та українців - дуже гаряча, дуже буремна історія. Але візьміть німців і французів, німців і поляків або німців і євреїв. У нашій колективній європейській історії справді траплялися вбивства. Історія Європи сповнена крові, але врешті ці народи, включно з поляками та німцями, в якийсь момент змогли знайти порозуміння. Так, ми все ще маємо певні проблеми, - не те щоб питання німецько-польської історії були повністю вирішені... Очевидно, це все потребує часу. Але цивілізаційна основа Європейського Союзу полягає в тому, що ми плекаємо ті самі цінності: західні, християнські, мусульманські, єврейські тощо.

Давайте повернемося до новітньої історії. З початку масштабного вторгнення Польща виявила надзвичайну підтримку українцям, які рятувалися від війни. Проте, згідно з нещодавнім дослідженням польського центру CBOS, спостерігається значне зниження підтримки українців у Польщі, зокрема щодо прийому біженців (94% у лютому 2022 року і лише 54% у вересні 2024 року). Які фактори, на вашу думку, могли призвести до такого розвитку подій?

Це питання, напевно, має безліч відповідей – можливо, навіть 30 мільйонів. Коли хтось стверджує, що вже втомився від України, я завжди відповідаю: українці не можуть дозволити собі таке ставлення до війни. Вони ведуть боротьбу, адже для них це питання виживання. Тому наша підтримка є вкрай важливою.

Звичайно, існують голоси, які формують хибні уявлення про громадську думку. Я зазвичай уникну коментувати її. Проте те, що я чую від українців у нашій країні, – це позитивні відгуки про те, що було зроблено польською стороною за останні два роки. Все залежить від того, з ким ви спілкуєтеся. Коли я спілкуюся з представниками польських неурядових організацій, психологами та активними молодими жінками, які приїжджають сюди, щоб працювати з українськими ветеранами та їхніми родинами, я не спостерігаю жодного зниження їхньої підтримки України.

Я також підтримую Україну і не відчуваю втоми, ані негативних думок щодо неї. Погляньте на таких людей, а не лише на сухі статистичні дані.

Підтримка ветеранів – це шляхетна місія для Польщі.

Мене цікавить, як саме ви підтримуєте українських ветеранів. Я помітив, що ви активно працюєте над покращенням їхнього майбутнього та добробуту, як морального, так і фізичного. Які неурядові організації займаються цими питаннями? Чи входять ці ініціативи до складу програм, що реалізуються урядом?

Я представляю уряд, і тому хотів би розпочати з однієї ініціативи, що отримує фінансування від держави. Це "Фонд солідарності" — складова частина зусиль нашого Міністерства закордонних справ. Цей фонд співпрацює з європейськими фондами та є єдиною установою в Україні, яка фактично розробляє модельні та системні рішення для вирішення проблем ветеранів.

Ми починали з Рівненської області. Тепер збираємося відкрити ветеранські центри у Житомирі й ще в кількох областях, зосібна у Дніпропетровській. Буде розгорнуто чотири-п'ять ветеранських центрів на рівні громад, де ветерани зможуть отримати допомогу з протезування, ментального здоров'я тощо.

У нас також є громадські організації, про які я вже коротко казав, - ті чудові жінки з команди "Вільний вибір". Це українська неурядова організація, яка співпрацює з польською організацією із Вроцлава, що фактично фінансує "Вільний вибір" в Україні. У ній працює команда психологів. Ще є PHA - "Польська гуманітарна ініціатива". Є також багато-багато інших організацій, таких як Центр ветеранів, що підтримують установи Міністерства оборони.

Насправді я знаю цей список напам'ять, бо наступного тижня їду до Варшави на Форум ветеранів. Це благородна справа для Польщі, особливо з нашим ветеранським досвідом.

Це також відкриває багато просторів, з якими можна працювати. Це й економічний складник: тут є компанії, які шукають людей у штат. Чому б не навчити і не працевлаштувати ветеранів? Тут є й соціальні, суспільно-політичні складники. Якщо ми допомагаємо ветеранам, то формуємо в людях розуміння цінності польсько-українських відносин.

Це питання викликає в мене значні переживання, адже підтримка ветеранів охоплює не лише медичну допомогу. Існує безліч напрямків, які я з нетерпінням готовий підтримувати та активно розвивати протягом наступних чотирьох років.

Дякуємо вам за вашу відданість цій шляхетній справі. Ми поділяємо думку, що ветерани є нашою елітою як у сучасності, так і в майбутньому. Ще раз вдячні за ваш візит до Укрінформу.

- І мені було приємно з вами поспілкуватися.