Принятие апелляционным судом доказательств, которые не были доступны на момент вынесения решения судом первой инстанции, – решение КХС ВС.

Недостаток доказательств на этапе вынесения решения судом первой инстанции не позволяет апелляционному суду учитывать новые доказательства, независимо от причин их не предоставления. Этот вывод был озвучен Верховным Судом в составе коллегии судей Кассационного хозяйственного суда в деле от 10 сентября 2025 года под номером 906/127/24.

Суд рассмотрел в открытом судебном заседании кассационную жалобу лица на решение Хозяйственного суда Житомирской области от 19.09.2024 и постановление Северо-Западного апелляционного хозяйственного суда от 23.04.2025 по делу по иску Акционерного общества "Оператор газораспределительной системы "Житомиргаз"" к лицу о взыскании 11 180 200,00 грн.

Обставини ситуації

Ця особа виконувала обов'язки голови правління АТ "Житомиргаз" з 3 січня 2008 року по 1 серпня 2023 року.

У травні 2023 року рада директорів компанії ухвалила рішення про преміювання голови та членів правління шляхом заочного голосування.

У протоколі наглядової ради щодо розгляду питання про преміювання хоч і зазначено, що рішення прийнято, проте за нього проголосувало менше осіб, ніж встановлено відповідним положенням про наглядову раду АТ "Житомиргаз" (2 - "За", 1 - "Утримався" ( ОСОБА_2 )). На підставі цього протоколу особа видала наказ про преміювання працівників.

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 письмово повідомив АТ "Житомиргаз", що він допустив помилку в голосуванні з питання преміювання працівників, поставивши навпроти варіанта "Утримався" свій запис, надав виправлений протокол засідання наглядової ради товариства.

АТ "Житомиргаз" подало до суду позов проти ОСОБА_1 з метою повернення коштів, які були виплачені на основі його наказу про виплату премій працівникам.

Суд першої інстанції ухвалив рішення на користь позивача. Апеляційний суд підтвердив це рішення, не вносячи жодних змін.

Особа подала касаційну скаргу до Верховного Суду з проханням анулювати зазначені рішення та направити справу на повторний розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд відхилив касаційну скаргу, підтвердивши рішення Господарського суду Житомирської області від 19 вересня 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2025 року у справі №906/127/24.

ПОЗИЦІЯ ВИЩОГО СУДУ

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не дослідив показання свідка ОСОБА_2 , а суд апеляційної інстанції необґрунтовано зазначив, що вони не спростовують того, що рішення наглядової ради АТ "Житомиргаз", оформлене протоколом №12/05-2023 від 12.05.2023, є неприйнятим, з посиланням на ч.2 ст.87 ГПК, оскільки крім вказаних показань в матеріалах справи наявні письмові докази: лист ОСОБА_2 від 14.11.2023 та виправлений протокол засідання наглядової ради від 12.05.2023; суд апеляційної інстанції порушив стандарт доказування щодо доведення допущеної описки в протоколі засідання наглядової ради, а саме, не дослідив докази, не врахував показання свідка, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням принципу вірогідності доказів та приписів ч.2 ст.87 ГПК у взаємозв'язку з положеннями ч.1 та ч.2 ст.79, ч.1 ст.86 та ст.269 ГПК; відсутній висновок Верховного Суду щодо цього питання, що відповідно до п.3 ч.2 ст.287 ГПК України є підставою касаційного оскарження, а також скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.1 ч.3 ст.310 ГПК.

Скаржник вважає, що суди не встановили, коли відповідач дізнався про допущену описку в тексті протоколу засідання наглядової ради; звертає увагу, що в рішенні суду відображена дата 14.11.2023 коли про виправлену описку дізналось безпосередньо АТ "Житомиргаз", проте важливою є дата, коли виправлений примірник протоколу отримав саме голова правління. ОСОБА_1 вказує, що він отримав виправлений примірник до прийняття наказу про виплату премії та не може нести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, оскільки він не відповідальний за направлення, оформлення вказаного протоколу.

Верховний Суд у зв’язку з наведеними аргументами позивача зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Основою для компенсації збитків, згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу, є невиконання зобов'язання.

При розгляді справ щодо відшкодування збитків, суди зобов'язані визначити, чи присутні всі необхідні елементи складу господарського правопорушення: 1) протиправна дія або бездіяльність особи (порушення зобов'язань); 2) негативні наслідки такої дії — збитки; 3) зв'язок між протиправною дією і заподіяними збитками; 4) вина особи, що завдала шкоду. У разі, якщо хоча б один з цих елементів відсутній, відповідальність у вигляді компенсації збитків не настає.

Доказування наявності збитків, їх обсягу та причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладається на позивача. Причинний зв'язок, як необхідний компонент відповідальності за завдані збитки, означає, що шкода повинна бути об'єктивним результатом дій особи, яка завдала шкоди. Таким чином, необхідно довести, що протиправні дії особи, яка завдала шкоди, є причиною, а збитки — наслідком такої протиправної поведінки.

У разі, якщо представники юридичної особи та інші особи, які відповідно до законодавства або статутних документів мають право діяти від її імені, не виконують своїх обов'язків у сфері представництва, вони несуть спільну відповідальність за збитки, які були завдані юридичній особі (ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу).

Усі посадові особи відповідають за заподіяння шкоди та збитків господарському товариству, несе відповідальність у цивільно-правовій, адміністративній, фінансовій та кримінальній сферах. Це здійснюється відповідно до норм законодавства, як це зазначено у частині 2 статті 89 Господарського кодексу.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 1, 2 ст.1166 ЦК).

Верховний Суд в ухвалі від 4 грудня 2018 року у справі №910/21493/17 зазначив, що відповідно до статті 92 Цивільного кодексу, особи, які діють від імені юридичної особи, повинні не лише дотримуватись своїх повноважень, а й діяти добросовісно та розумно. Враховуючи вказані положення та довірчий характер взаємовідносин між господарським товариством і його керівниками (зокрема, директором або генеральним директором), протиправна поведінка цих осіб може проявлятись не лише у невиконанні обов'язків, визначених установчими документами товариства, чи у перевищенні своїх повноважень під час вчинення дій від імені товариства, але також у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без врахування нормального господарського ризику, за наявності особистої зацікавленості або при зловживанні своїм розсудом, що може призводити до очевидно необачних чи марнотратних рішень. Подібні висновки містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №911/2129/17.

Зміст ч.2 ст.1166 ЦК свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, тому спростування цієї вини є процесуальним обов'язком її заподіювача.

Суди попередніх інстанцій встановили, що кількісний склад наглядової ради складає 5 (п'ять) осіб (п.4.1 Положення про наглядову раду АТ "Житомиргаз")

12.05.2023 наглядова рада АТ "Житомиргаз" у складі трьох членів наглядової ради, які брали участь шляхом заочного голосування, на засіданні, що оформлено протоколом №12/05-2023, розглянула, зокрема, питання про виплату голові правління та членам правління АТ "Житомиргаз" премії (заохочення). За це питання голосували: "За" 2 голоси (ОСОБА_5, ОСОБА_6), "Проти" немає, "Утримався" 1 голос ( ОСОБА_2 ). У протоколі міститься запис про те, що "рішення прийнято".

17 травня 2023 року ОСОБА_1 підписав наказ №34/уп "Про виплату премій голові правління та членам правління", відповідно до якого було призначено премії на загальну суму 11 180 200 гривень.

У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 81 Закону "Про акціонерні товариства", виконавчий орган акціонерного товариства відповідає за управління поточною діяльністю компанії. Його повноваження охоплюють вирішення всіх аспектів, що стосуються управління щоденними справами товариства, за винятком тих питань, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів акціонерів та наглядової ради. Виконавчий орган підпорядкований загальним зборам і наглядовій раді, а також відповідає за організацію виконання їх рішень. Він має право діяти від імені товариства в межах, визначених як статутом акціонерного товариства, так і чинним законодавством.

Таким чином, виконавчий орган, відповідно до свого статусу, підпорядковується наглядовій раді та забезпечує реалізацію її рішень.

Виконавчий орган не вправі втручатися в компетенцію інших органів акціонерного товариства, зокрема наглядової ради. Забезпечуючи виконання рішень наглядової ради, виконавчий орган не повинен надавати оцінку таким рішенням, перевіряти їх правомірність, ставити під сумнів тощо.

Зворотне може свідчити про втручання виконавчого органу в компетенцію наглядової ради, призводити до конфлікту повноважень органів товариства, нівелювати обов'язковість рішень наглядової ради, "блокувати" їх виконання, що є неприпустимим. За такого розширеного підходу до змісту повноважень виконавчого органу виникає ризик зловживань та недобросовісної поведінки з його боку.

У своєму рішенні від 11 вересня 2024 року у справі №911/3853/23 Верховний Суд зазначив, що виконавчий орган не несе відповідальності за зміст рішень наглядової ради та їх відповідність законодавству. Його роль полягає виключно в організації виконання цих рішень. Всі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок невідповідності рішень наглядової ради вимогам закону або статуту товариства, не повинні покладатися на виконавчий орган. Дії виконавчого органу, спрямовані на реалізацію таких рішень, не можуть слугувати підставою для його притягнення до відповідальності.

Одночасно, у своїй ухвалі від 11 вересня 2024 року Верховний Суд підкреслив, що законодавство визначає обов'язки представників юридичної особи діяти в інтересах цієї юридичної особи, проявляти добросовісність, раціональність та не виходити за межі своїх повноважень. Також зазначено про відповідальність за порушення цих принципів (фідуціарні обов'язки).

Основною метою фідуціарних обов'язків є гарантування економічного зростання компанії. Ігнорування цих обов'язків може призвести до шкоди для підприємства, що, у свою чергу, може зобов'язати організацію компенсувати збитки.

Таким чином, при використанні статті 92 Цивільного кодексу варто враховувати не лише формальне дотримання посадовою особою всіх норм законодавства, статуту та рішень загальних зборів учасників або акціонерів. Навіть якщо на перший погляд посадова особа виконала всі вимоги законодавчих актів та установчих документів компанії, її дії або бездіяльність можуть виявитися недобросовісними, нерозумними та не відповідати інтересам товариства.

Виходячи з наведеного раніше, Верховний Суд дійшов висновку, що у випадках, коли є очевидні ознаки неправомірності рішення, зокрема, коли для його ухвалення не вистачає необхідної кількості голосів, виконавчий орган, виконуючи свої фідуціарні зобов'язання і проявляючи належну обачність, зобов'язаний принаймні сповістити наглядову раду про можливі недоліки такого рішення.

У процесі своєї роботи виконавчий орган повинен безумовно дотримуватися законодавства, статуту товариства та його внутрішніх регламентів.

Згідно з пунктом 10.4.5 статуту АТ "Житомиргаз", для того щоб засідання наглядової ради вважалося правомочним, необхідна участь не менше трьох членів ради, або ж у випадку заочного голосування — наявність бюлетенів від щонайменше трьох членів.

Рішення наглядової ради у формі заочного голосування (опитування) приймаються простою більшістю голосів членів наглядової ради від кількісного складу наглядової ради, встановленого загальними зборами (п.8.21 Положення про наглядову раду АТ "Житомиргаз").

На момент видання ОСОБА_1 наказу №34/уп "Про виплату голові правління та членам правління премії" протокол №12/05-2023 від 12.05.2023 засідання наглядової ради АТ "Житомиргаз" хоч і містив запис про те, що рішення про виплату премій (заохочень) прийнято, проте за нього проголосувало лише 2 особи.

Скаржник мав усвідомлювати, що кількість голосів є недостатньою для ухвалення рішення, проте не звернувся з цим питанням до наглядової ради і в підсумку затвердив спірний наказ про виплату премій працівникам. Загальна сума премій (11 180 200,00 грн) є суттєвою, і при цьому наказ скаржника безпосередньо стає підставою для вилучення цієї суми з власності АТ "Житомиргаз".

Отже, суди нижчих інстанцій обґрунтовано встановили, що в діях ОСОБА_1 є ознаки правопорушення, що створює підстави для компенсації збитків товариства.

Враховуючи пункт 8.21 Регламенту наглядової ради АТ "Житомиргаз", апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що рішення, прийняте на засіданні наглядової ради АТ "Житомиргаз" та зафіксоване в протоколі №12/05-2023 від 12 травня 2023 року щодо виплати премій, не було ухвалене.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував свідчення свідка ОСОБА_2, а апеляційний суд без обґрунтування стверджує, що ці свідчення не спростовують факту неприйняття рішення наглядової ради АТ "Житомиргаз", оформленого протоколом №12/05-2023 від 12.05.2023. Крім того, залишилися без уваги такі докази: лист ОСОБА_2, датований 14.11.2023, та виправлений протокол засідання наглядової ради від 12.05.2023.

Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника, оскільки суди попередніх інстанцій надали їм свою оцінку, що знаходить відображення в оскаржуваних рішеннях.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 у свідченні зазначив, що в протоколі засідання наглядової ради АТ "Житомиргаз" №12/05-2023, датованому 12.05.2023, сталася помилка. Він вказав, що його голос зафіксовано як "Утримався", хоча насправді він мав намір проголосувати "За". У листі, надісланому 14.11.2023, він попросив позивача врахувати його голос у протоколі наглядової ради від 12.05.2023 щодо виплати премії голові та членам правління товариства не як "Утримався", а як "За".

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч.2 ст.87 ГПК).

У світлі наведеного, апеляційний суд вірно проігнорував інформацію, що містилася в заяві свідка ОСОБА_2.

Щодо листа ОСОБА_2 суди попередніх інстанцій встановили, що цей лист з виправленими бюлетенем заочного голосування з датою розсилки - 05.05.2023 і протоколом засідання наглядової ради від 12.05.2023 були направлені на адресу АТ "Житомиргаз" лише 15.11.2023, про що свідчать поштова накладна №0101048321837, відповідний фіскальний чек та штамп поштового відділення на описі вкладення, тоді як наказ №34/уп "Про виплату голові правління та членам правління премії", згідно якого було нараховано премії на загальну суму 11 180 200 грн, ОСОБА_1 видав 17.05.2023.

Також, на момент, коли АТ "Житомиргаз" направив цей лист, ОСОБА_2 більше не обіймав посаду члена наглядової ради, отже, не мав достатніх повноважень для відправлення виправленої версії протоколу засідання наглядової ради від 12.05.2023 під своїм підписом як секретаря цієї ради.

Аргументація скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій вимоги "вірогідності доказів" є безпідставною, оскільки він не спростовує факт, що на 18.12.2023 повноваження ОСОБА_2, як члена та секретаря наглядової ради, були припинені. Відповідно, ця особа не мала права вносити будь-які зміни до протоколу.

Аргументи позивача в основному полягають у незгоді з фактичними обставинами, які були встановлені судами нижчих інстанцій.

Проте, суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати або вважати такими, що доведені, обставини, які не були визначені у рішенні або постанові нижчої інстанції, або які були відхилені. Він також не може вирішувати питання щодо достовірності окремих доказів, оцінювати переваги одних доказів над іншими, ані збирати чи розглядати нові докази або проводити додаткову перевірку існуючих доказів (ч. 2 ст. 300 ГПК).

Верховний Суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу, під час розгляду справ у касаційному порядку, суд касаційної інстанції, спираючись на аргументи та вимоги касаційної скарги, що стали підставою для відкриття провадження, а також на підставі встановлених фактів справи, здійснює перевірку правильності застосування матеріального та процесуального права з боку судів першої чи апеляційної інстанції.

Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.