Ювілей звільнення Херсона: неповторна військова операція Збройних Сил України.

11 листопада 2022 року місто Херсон знову стало частиною України — без масштабних боїв, але завдяки продуманій блокаді ворожих постачань. Фокус аналізує, як військова операція Збройних сил України перетворила визволення міста на приклад асиметричної війни, що вплинула на розвиток кампанії на південь і стала зразком української військової стратегії.

11 листопада 2022 року залишиться в пам'яті як день звільнення Херсона — єдиного обласного центру, що потрапив під контроль російських агресорів на початку масштабного вторгнення. Операція Збройних Сил України стала прикладом асиметричної війни: без безпосереднього штурму міста, але з послідовним виснаженням супротивника, що призвело до його безладного відступу. Ця перемога, згідно з оцінками фахівців, не лише відновила контроль над важливим логістичним вузлом на Дніпрі, але й продемонструвала стійкість української оборони в умовах обмежених ресурсів.

Оволодіння Херсоном та наступальні дії Збройних сил України.

24 лютого 2022 року колони загарбників вирушили з окупованого Криму, а вже 2 березня місто Херсон впало після запеклої боротьби в Бузковому парку, де місцева тероборона намагалася зупинити ворога, маючи лише легке озброєння. Окупантами був встановлений режим терору: масові депортації до Росії, тортури активістів та русифікація регіону. Ексмер Володимир Сальдо отримав посаду гауляйтера, а в вересні територію офіційно анексували у Москві.

Контрнаступ Збройних сил України стартував влітку 2022 року. Перші значні досягнення були зафіксовані в серпні, коли вдалося звільнити 46 населених пунктів, серед яких Осокорівка та Добрянка. Важливу роль у цих успіхах відіграли системи HIMARS: удари по складам боєприпасів у Новій Каховці та Чорнобаївці, які стали символом виснаження російських сил, суттєво порушили їх логістичні ланцюги. Протягом вересня та жовтня тиск з боку ЗСУ зріс: українські війська просунулися на 40 км, звільнивши 211 сіл на площі 5700 квадратних кілометрів. Втративши мости через Дніпро (Антонівський та Дар'ївський), російські сили почали "евакуацію", що насправді виявилося панічним відступом із вивезенням своїх військових та техніки.

Операція розпочалася у вересні, про що повідомив Головнокомандувач Валерій Залужний. 9 листопада командувач російськими військами Сергій Суровікін оголосив про "перехід до оборонних позицій" на лівому березі, що свідчило про намір відступити. Вранці 11 листопада українські розвідники виявили пусті позиції: окупанти втекли через понтонні мости, залишивши за собою міни та зруйновану інфраструктуру. Вхід Збройних сил України до Херсона став справжнім святом: тисячі місцевих жителів з прапорами зустрічали воїнів на площі Свободи, виконуючи "Червону калину" — пісню, заборонену окупантами.

Для мешканців Херсона це стало "вітром свободи" після дев'яти місяців страху і гноблення.

12 листопада почали діяти Військові адміністрації, Служба безпеки України та Національна поліція, а також стартувало розмінування територій. Це визволення мало важливі стратегічні наслідки: Російська Федерація втратила позиції для подальшого наступу на Одесу, а Збройні сили України змогли зосередити свої ресурси на інших фронтах. Світова спільнота відреагувала єдністю: НАТО та Туреччина визнали перемогу України.

Три роки потому Херсон потерпає від обстрілів, проте дух боротьби залишається незламним — це символ відновлення єдності України.

Річниця звільнення Херсону: в чому унікальність операції Сил оборони України

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко, аналізує унікальність операції зі звільнення правобережної Херсонщини як стратегічного шедевра виснаження ворога. На його думку, це був довготривалий процес створення максимально несприятливих умов для російського угруповання: системне знищення автомобільної та залізничної логістики, перерізання шляхів постачання, поступове винищення складів боєприпасів, техніки й об'єктів накопичення сил.

"На початку вторгнення у 2022 році виник мем "Чорнобаївка", а з часом вся правобережна частина Херсонщини стала величезною "Чорнобаївкою" для загарбників," - підкреслює експерт.

За його словами, цей регіон став найвитратнішим за ресурсами плацдармом, який росіяни змогли утримувати після втрати півночі України -- Київщини, Чернігівщини, Сумщини, частини Житомирщини та Харківщини.

Українські війська систематично знищували мости, переправи, склади та командні пункти, перетворюючи регіон на зону постійного тиску. Це призвело до серйозного виснаження ресурсів, деморалізації, а зрештою й до вимушеного відходу російських сил у листопаді 2022 року.

Експерт підкреслює, що ця операція не має жодних аналогів ані за своїми масштабами, ані за тривалістю. Це був не просто фронтальний наступ, а всебічна кампанія, що включала в себе ізоляцію, логістичне задушення та цілеспрямоване знищення.

"Це був наш перший стратегічний виграш у рахунку", -- зазначає Коваленко.

Херсон без загарбників: чи реально здійснити подібну операцію в майбутньому?

Щодо можливостей повторення аналогічних подій в інших регіонах, таких як Крим чи Запоріжжя, фахівець висловлює сумніви.

"До завершення 2025 року, а можливо, й у 2026-му, великомасштабні кампанії не відбудуться. Це є занадто складним завданням у теперішніх умовах," – висловлює свої сподівання Коваленко.

Однак, за його його словами, Крим залишається основною мішенню для дестабілізації: атаки на аеродроми, склади та мости через Керченську протоку поступово ослаблюють логістичні можливості півострова.

"Якщо вдасться реалізувати концепцію "Чорнобаївки" на площі 20 тисяч квадратних кілометрів у Криму, це стане цілком досяжною метою. Херсонщина та Запорізька область лише виграють від цього, тоді як росіяни зазнають втрат не тільки в потенціалі, а й у контролі," - зазначає Коваленко.

Операція на правобережжі стала моделлю асиметричної війни: замість лобових зіткнень -- системне руйнування тилів. Це дозволило звільнити територію з мінімальними втратами для ЗСУ та максимальним виснаженням ворога. Перспектива застосування такої тактики в Криму залежить від постачання далекобійної зброї, розвідки та координації з партнерами. Поки що півострів залишається ключовим логістичним хабом РФ -- і головною мішенню для майбутніх операцій.

Нагадуємо, що російські збройні сили намагаються увійти до міста через Покровськ, де тривають запеклі вуличні бої. Окупанти намагаються просунутися вперед, проте українські військові не дозволяють їм закріпитися.

Також Фокус писав, що Командир 1-го окремого штурмового полку Дмитро "Перун" Філатов попередив, що окупація Покровська може дати ЗС РФ стратегічну перевагу на полі бою. З його слів, у місто наступають одні з найефективніших та найпотужніших ворожих підрозділів, які мають великий досвід на фронті.