Рішучість знову відбилася в його погляді: що насправді означає справжня реабілітація для українських солдатів?

Але є ще один -- невидимий -- фронт, де лікарі, медсестри, фізіотерапевти й психологи щодня допомагають ветеранам повернутися до життя. І роблять вони це не лише завдяки власній силі, а й за підтримки Литви.

Понад 1,2 мільйона українських ветеранів вже сьогодні потребують допомоги. Після війни ця цифра може зрости в кілька разів. Вони потребують не лише операцій, а й відновлення тіла, психіки та соціальних зв'язків.

Програма реабілітації та реінтеграції осіб, які постраждали внаслідок війни в Україні, реалізується Центральним агентством з управління проєктами Литви (CPVA) за підтримки Фонду розвитку співробітництва та гуманітарної допомоги Литви (LTAID). Ця ініціатива є складовою частиною стратегічного курсу Литви, що має на меті надавати Україні не лише тимчасову допомогу, а й системну підтримку.

"Наша допомога базується на довгостроковому зобов'язанні, а не на випадкових ініціативах. Ми інвестуємо не лише в інфраструктуру, а й у людей -- бо саме це формує перемогу не лише на фронті, а й у щоденному житті пацієнта", -- наголошує Дарюс Скушявічюс, Надзвичайний і Повноважний Посол МЗС Литви.

Програма включає модернізацію реабілітаційних центрів у містах Львів, Дніпро та Житомир, а також підготовку спеціалістів з України. У період з 2024 по 2027 роки в Литві та Україні проводитимуться тренінги, спрямовані на лікування пошкоджень спинного мозку, опіків та поранень від мін. На сьогодні вже 37 лікарів, фізіотерапевтів, ерготерапевтів та медсестер успішно завершили навчання.

Серед учасників — Регіна Лосієва, ерготерапевт з Дніпра. Після проходження стажування в Литві, вона впровадила методику мануальної терапії Mulligan, що дозволяє швидко відновити рухливість без болю. "Іноді традиційні підходи не дають результату. Завдяки навчанні я навчилася ефективно комбінувати техніки і досягати бажаних результатів", — ділиться Регіна.

Вона розповідає про одного солдата, який після отримання поранення втратив можливість рухати рукою. Проте завдяки новим методам лікування йому вдалося зменшити біль і відновити рухливість, в результаті чого він повернувся до служби. "Рішучість знову запалила його очі", -- зазначає спеціалістка.

У своїх центрах українські спеціалісти вже активно використовують набуті знання. "Щодня ми стикаємося з серйозними травмами. Нові підходи дійсно допомагають значно пришвидшити процес відновлення", -- ділиться досвідом Катерина Курсанова, фізіотерапевт з Житомира.

Для неї найважливішим відкриттям стало значення командної роботи: "Ясний розподіл обов'язків між реабілітологом, фізіотерапевтом, медсестрою та психологом гарантує безперебійність підтримки – від першого прийому до повернення до повноцінного життя".

Цю думку підтверджує Олег Неханевич, керівник Дніпровського обласного центру спінальної реабілітації: "Ми вже пролікували понад сотню пацієнтів за оновленими методиками. І найважливіше -- ці знання стали частиною нашої щоденної практики".

"Кожен тренінг -- це інвестиція в українську систему реабілітації, яка працюватиме й після війни", -- додає Маріана Варкалєне, керівниця навчального проєкту CPVA.

Програма триватиме 36 місяців і має бюджет 15 мільйонів євро, з яких 5 мільйонів -- внесок Міністерства національної оборони Литви. Її мета -- створити стійку систему реабілітації, що поєднує медичну, психологічну та соціальну підтримку, забезпечуючи військовим не лише лікування, а й шлях до повернення в життя.