"Росія повинна компенсувати" — еколог про екологічні втрати, спричинені війною.

Після підриву греблі Каховської ГЕС російськими військами 6 червня 2023 року, території опинилися під водою. Джерело: uhe.gov.ua.

Збитки насправді перевищують очікування.

Збитки, завдані довкіллю України внаслідок війни, розв'язаної Росією, вже перевищують 108 мільярдів євро. Цю інформацію озвучила міністерка захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук під час Міжнародної конференції, присвяченої відновленню країни. Якою мірою ці оцінки є точними і чи можливо в даний момент провести детальні підрахунки?

Насправді, якщо використовувати міжнародні методики, втрати виявляються значно більшими, адже Україна наразі базується на радянських підходах до оцінки екологічних збитків. Варто зазначити, що всього два місяці тому озвучували іншу цифру — близько 84 мільярдів доларів. І зараз ми спостерігаємо таке різке підвищення. Я роблю цілком логічний висновок, що це зростання стало наслідком останніх інтенсивних масових обстрілів ракетами та дронами, здійснених Росією. Відповідно, спостерігалися масштабні пожежі, адже в цій сумі, незалежно від її величини, майже половину складають збитки від забруднення повітря. Тому, на мою думку, саме це й призвело до зростання загальної суми збитків.

"У світових стандартах вимірювання забруднення повітря це питання не береться до уваги."

Кияни, до речі, могли це відчути після нещодавніх інтенсивних обстрілів. Диму було настільки багато, що інформація про "Чисте повітря" з'являлася лише через 10-12 годин, переважно тоді, коли легкий вітерок трохи розганяв його.

Так. І те саме було в усіх інших наших містах, селах і селищах, куди потрапляли російські ракети, дрони і влучали там у склади з паливно-мастильними матеріалами або просто в житлові будинки. Там теж є чому горіти - горить майно людей, горять трансформатори, кабелі, якісь оздоблювальні матеріали. І воно дало таку величезну цифру.

Однак у міжнародних методах оцінки забруднення повітря не враховуються деякі аспекти. Зазвичай аналізують стан екосистеми до і після забруднення, а потім визначають, скільки коштів знадобиться для її відновлення. Хоча досягнення "нулю" в цій ситуації не завжди можливе, прагнуть, як правило, до найкращого можливого результату. У той же час, у нас проводять розрахунки на основі кількості викидів шкідливих речовин у повітря, воду та ґрунт, множачи їх на так званий військовий коефіцієнт 10. Крім того, існують гранично допустимі концентрації, що були визначені ще радянськими санітарними лікарями і фахівцями з охорони здоров'я. Вони встановили, що при певних рівнях забруднення людина може зазнати серйозних негативних наслідків. Підрахунки вказують, що забруднення може досягати однієї, двох або навіть трьох таких концентрацій. Проте логіка таких оцінок викликає запитання, адже навіть якщо рівень забруднення становить лише половину граничної концентрації, це все ще може бути небезпечним для здоров'я людини.

В Україні налічується 10 мільйонів гектарів лісових масивів, і приблизно третина з них зазнала шкоди.

Яка обстановка на територіях, що тимчасово перебувають під окупацією, або в зонах активних бойових дій? Це, безумовно, викликає великі труднощі в оцінці ситуації?

Існує 7 офіційних методик, які були затверджені Кабінетом Міністрів та наказами Міністерства екології. Я згадував про ґрунти, воду та повітря, але також є методики для природно-заповідного фонду та лісів. Наприклад, методика для лісів є зрозумілою як для екологів, так і для наших міжнародних партнерів. У ній зазначено, що певна кількість лісу була знищена, і визначено, скільки коштує його відновлення, тобто посадка і вирощування нових дерев. Важливо пам'ятати, що сосновий ліс досягає стиглості з господарської точки зору лише через 80 років. Саме стільки часу потрібно, щоб сосна стала придатною для промислового вирубування. Навіть поза межами територій, контрольованих нашими Збройними силами, існує можливість за допомогою супутникових знімків оцінити, скільки лісу було знищено, і провести відповідні розрахунки. Однак, на жаль, неможливо визначити, наскільки території заміновані. Якщо ми почнемо говорити про замінування, це стане окремою темою з власними цифрами. Отже, повернемося до лісів. В Україні є 10 мільйонів гектарів лісових територій, з яких третина зазнала шкоди. Я, наприклад, відвідував Древлянський заповідник у Житомирській області, де через обстріли з боку Росії згоріла третьина цієї цінної території, яка є лісовим заповідником.

"Степів у нас взагалі залишилось просто "сльози і крихти"

А те, що ліси, наприклад, на Київщині, на прикордонні перекопані, перериті, там дуже багато укріплень від потенційного чергового нападу російських окупантів із боку Білорусі - це вочевидь теж порушило і природу ґрунтів, і мікрофлору...

Так. Ви абсолютно чітко вийшли на дуже важливий ще фактор нищення довкілля, особливо і в першу чергу на лінії бойового зіткнення. Причому, якщо дивитися географічно, то найбільш інтенсивно бої ведуться - це степ, лісостеп. Степів у нас взагалі залишилось просто "сльози і крихти". І коли будуються фортифікаційні споруди, то нищиться... Ну, здавалось би окоп, скажімо, півтораметрової ширини. Але якщо взяти в довжину і потім помножити на ці 1,5 метра, плюс бліндажі, нори, протитанкові рови від потенційного чергового нападу російських окупантів із боку Білорусі, то це вийде величезна площа знищених природних територій. І все це густо всівається вирвами від вибухів. Вибухові речовини там залишаються, уламки металів. А метали - це не просто залізо. Це часто метали, вибухові речовини, різні сполуки, яких в природі немає. Їх людина штучно синтезувала для того, щоб вбивати. І тому коли це очиститься - незрозуміло. Як це розмінувати - незрозуміло. Посадки, лісозахисні смуги - це величезна цінність. Це речі, які на 20% збільшують урожайність на полі, біля якого вони ростуть. А вони знесені уламками, кулями, вибухами або посічені і перемішані таким чином, що розмінувати, відновити це все неможливо.

"Мій прогноз виглядає досить похмурим."

Часто можна почути запитання: "Як ми будемо діяти в цій ситуації?" На жаль, у мене є невтішний прогноз. Я вважаю, і, наприклад, готовий був би підтримати ідею оголосити звільнені території "червоною зоною", якщо, дай Бог, до цього дійде. Це вже практикується у Франції, Німеччині та Бельгії.

Що таке "червона зона"?

Під час Першої світової війни відбувалися надзвичайно запеклі бої, які залишили по собі численні нерозірвані боєприпаси, а також сліди використання хімічної зброї. З часом стало зрозуміло, що ліквідація цих небезпечних залишків є надто дорогою, складною та ризикованою справою, тому їх вирішили залишити. Ці території перетворилися на закриті зони, що охороняються, і, наскільки мені відомо, перебувають під контролем військових відомств. Дослідження в таких районах проводять лише обмежені групи фахівців, які мають спеціальні дозволи, оскільки ситуація там все ще несе загрозу. Водночас рашисти також застосовують хімічну зброю проти наших Збройних сил, а також касетні та фосфорні боєприпаси. Тому існує припущення, що ситуація може бути ще більш складною. Втрати ґрунтів очевидні, а степові тварини та рослини, зокрема рідкісні види, також страждають від цього впливу.

"Російські сили застосовують мертві тварини для облаштування мінних полів."

А ще кажуть, що якраз "тварини розміновують". Це цинічна фраза, але це факт.

Є такі факти. Я цікавився і в громадській організації UAnimals кажуть, що такі факти є, але ніхто спеціально не збирав таких даних. Та й це неможливо просто зробити. Останнє є повідомлення в мережах, що росіяни використовують трупи тварин для мінування. Тобто, якщо десь на дорозі може лежати тварина, то фахівці застерігають: "В жодному разі не підходьте, не перевіряйте, чи вона жива, не намагайтесь врятувати, бо вона може бути замінована".

Олег Листопад. Фото: uacrisis.org

"Це значна помилка."

Чи можна вже сьогодні подавати позов проти Росії за завдання таких збитків? Якщо так, то в яку організацію?

У Міжнародному реєстрі збитків, який тільки-но розпочав свою роботу, передбачена відповідна функція, але вона ще не пройшла тестування. На жаль, у мене є й інша неприємна новина. У всіх соціальних мережах поширюється інформація про можливу ліквідацію Міністерства екології. Воно планується до об'єднання з Міністерством аграрної політики та Міністерством економіки, в результаті чого виникне нове Міністерство ресурсів. Це, безумовно, призведе до того, що весь прогрес у сфері охорони довкілля, зокрема й у цих питаннях, затримається на пів року. Це величезна помилка. Ми вже стикалися з подібними ситуаціями раніше, коли таке рішення було скасовано після масових протестів і усвідомлення його критичності. Весь наш європейський прогрес, який, здавалося б, відбувається у напрямку інтеграції з ЄС в екологічній сфері, також може опинитися під загрозою.

Повернемося до нашої теми. Фіксацією та оцінкою екологічних збитків займається Державна екологічна інспекція. Хоча її структура залишається незмінною, зараз вона підпорядкована Міністерству довкілля. У цей період реорганізації, формування нових штатів та фінансових перетворень, інспектори продовжать свою роботу: виїзди на місця, фіксація порушень, проведення лабораторних аналізів та інше. Проте перенесення на нові методики і сучасні підходи затримається, це очевидно. Реформа Державної екологічної інспекції, про яку велося багато розмов, також опинилася під загрозою. Лише місяць тому уряд затвердив нову Стратегію, в якій обговорювалося, що реформована інспекція буде підпорядкована безпосередньо Кабінету Міністрів. Які зміни чекають на нас тепер? Яка позиція нового прем'єра? Яким чином буде реалізовуватися цей процес?

"Треба буде знову шукати точки дотику"

Треба буде починати все спочатку чи як?

Щонайменше новим представникам уряду необхідно усвідомити свою позицію, а нам — зрозуміти їхню точку зору. Знову доведеться шукати спільні інтереси. В Україні існує потужний екологічний рух, який є експертним, професійним і активним. Однак щоразу, коли змінюється навіть один міністр, а не лише міністерство, нам потрібно знову доводити нашу готовність до співпраці, демонструвати, що ми добре розуміємо предмет розмови, і не висуваємо нереалістичних вимог. Це забирає багато часу. Так сумно спостерігати за цим — знову і знову наступати на ті ж граблі.

"Ми будемо й далі займатися цим питанням."

Сьогодні парламент конституційною більшістю ратифікував Угоду між Україною і Радою Європи про створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України. У складі роботи цього трибуналу екологічні питання також будуть вирішуватись?

У цьому напрямку активно співпрацювала вся команда експертів, громадських організацій, Спеціалізована екологічна прокуратура та офіс Генерального прокурора. Є позитивні напрацювання. Пропозиції щодо вдосконалення статті 442 Кримінального кодексу України, що стосується екоциду, з метою її гармонізації з міжнародним законодавством також вже розроблені. Планується внести відповідні зміни до Римського статуту. Екологи внесли свій вклад у те, щоб Україна нарешті ратифікувала Римський статут. Хоча ці процеси наразі призупинені, ми не зупинимося у своїй роботі над цими питаннями.

"Москва повинна компенсувати"

А є взагалі реальні важелі, щоб змусити Росію заплатити? Цей трибунал буде дієвий?

Так, Росія має заплатити. Я впевнений, що ми доможемося, що він запрацює і буде розглядати справи за статтею екоцид. І ті, хто віддавав ці злочинні накази, будуть відповідати у Міжнародному кримінальному суді.