Схилимо голови. Автор Pizza BRO брав участь у бойових діях з 2014 року і загинув у 2022-му.

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять тих, чиє життя було обірване внаслідок російсько-української війни. Сьогодні Sport.ua нагадує про Івана Чеканюка, який родом з Волині, палко підтримував київський ЦСКА і став на захист Батьківщини відразу після початку військових дій у 2014 році. Цей герой загинув рівно три роки тому, 8 червня 2022 року, під Сіверськодонецьком на Луганщині, залишившись у пам'яті молодим 27-річним воїном.

Іван Чеканюк з'явився на світ 24 листопада 1994 року в селі Гірка Полонка, розташованому на Волині. Він здобував освіту в Луцькій школі №1, де акцентували увагу на вивченні англійської мови. З раннього віку Іван проявляв інтерес до єдиноборств, зокрема до джиу-джитсу.

Після закінчення школи Іван вирішив продовжити навчання в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтва. З юних років він мав глибокі патріотичні переконання і проходив вишкіл у різноманітних таборах. Це допомогло йому розвинути здатність тримати дисципліну та швидко реагувати в стресових ситуаціях. Як з'ясується згодом, ці якості виявляться незамінними під час військових подій. З 2011 року Іван активно брав участь у націоналістичній молодіжній організації "Національний альянс". Він не вживав алкоголю і не курив, водночас пропагуючи здоровий спосіб життя серед своїх однолітків і старших друзів, проявляючи здатність слухати та розуміти людей навколо.

Після переїзду до Києва для навчання, Чеканюк став частиною фанатської спільноти ЦСКА, активно залучаючись у життя цього руху та підтримуючи мініфутбольну й гандбольну команди зі своїх місць на трибунах. Коли одноклубники згадують про Івана, вони завжди підкреслюють його невичерпний оптимізм, навіть у найскладніших обставинах. Пригадують, як під час поїздок він дивував друзів фокусами з картами, які ніхто не міг ані повторити, ані розгадати їхні секрети. За цю майстерність його серед вболівальників охрестили "Картьожніком".

З настанням подій Революції Гідності, як і багато представників столичних фанатських рухів, Іван від самого початку брав участь у поваленні злочинної влади. Після початку російської агресії на Сході, Чеканюк майже одразу долучився до нещодавно створеного, тоді ще батальйону "Азов", в складі якого визволяв Мар'їнку, брав участь у боях біля Іловайська, Павлополя, Чермалика, Гнутового.

У війську Іван отримав позивний Котигорошко, який, за словами побратимів, характеризував бійця якнайкраще, адже він був винахідливим та позитивним у важких умовах фронтового життя.

З 2016 року Чеканюк активно залучався до бойових дій у складі 11 батальйону "Київська Русь" (59 бригада Збройних Сил України), виконуючи обов'язки розвідника та здійснюючи завдання батальйонної розвідки. Одна з його найвідоміших операцій відбулася поблизу населеного пункту Попасна, коли, перебуваючи в складі розвідувальної групи, він, майстерно маскуючись, проник у тил ворога. Обійшовши взводний опорний пункт, Чеканюк успішно атакував його, в результаті чого було захоплено радіозасоби, техніку та інші матеріали, що свідчили про російську агресію. Після цієї операції противник відповів потужним артилерійським ударом. На жаль, один з снарядів розірвався неподалік, і уламки тяжко поранили його товариша з позивним Батя, зламавши йому обидві ноги. Іван отримав поранення в коліні, але незважаючи на біль і втому, вирішив евакуювати пораненого побратима. Він подолав численні труднощі, такі як заміновані території та великі відстані, і зрештою доставив Батю до евакуаційної групи. За цей вчинок мужності та героїзму Чеканюк був відзначений орденом "За мужність" III ступеня.

Іван невпинно прагнув до самовдосконалення, вивчаючи новітні види озброєння та сучасне військове обладнання. Він освоював високоточну стрільбу, тактичні прийоми, стратегії, маскування та тактичну медицину. Крім того, він удосконалював свої знання англійської мови, щоб мати змогу спілкуватися з морськими піхотинцями США та іншими цікавими іноземними гостями, які відвідували його країну.

Чоловік не витрачав час даремно і активно залучався до інших ініціатив. Він став засновником і співавтором проєкту об'єднання ветеранів БРО (Бойовий Рух Опору), спрямованого на соціалізацію та підтримку колишніх військових, а також створення нових робочих місць. Крім того, він заснував і став співвласником ветеранського бізнесу – мережі піцерій Pizza BRO у Києві. В рамках соціальної відповідальності Іван організовував доставку піци для поранених бійців у шпиталі та реабілітаційні центри. Під час вторгнення російських військ у Київщину піцерія BRO безкоштовно забезпечувала їжею воїнів ЗСУ, ТрО та добровольців, які захищали місто.

З початком повномасштабної агресії Котигорошко організував команду досвідчених ветеранів АТО/ООС для патрулювання столиці. Як командир розвідувальної групи, Чеканюк активно залучався до спецоперацій ГУР України, які були спрямовані на звільнення Мощуна, Гостомеля, Бучі, Ірпеня, Ворзеля, Макарова, Бузової та Копилова. Він також виконував важливі місії з нейтралізації російських окупантів у районах Базару і Поліського. Іван неодноразово брав участь у бойових операціях у Київській, Житомирській, Чернігівській, Миколаївській, Херсонській та Луганській областях.

У розпал інтенсивних боїв у Сіверськодонецьку, Луганської області, 8 червня 2022 року, Котигорошко, який перебував на опорному пункті "Промзона", супроводжував групу спеціального призначення ГУР МО України під час зіткнення з противником. Ворог активно обстрілював позиції українських сил, готуючи ґрунт для наступу. Іван Чеканюк до останнього не залишав свою групу без нагляду, коригуючи їхнє пересування, щоб уникнути вогню артилерії. На жаль, життя героя обірвалося, коли ворожий снаряд потрапив поблизу.

Прощання з воїном відбулося 11 червня 2022 року в Михайлівському соборі у Києві.

Посмертно Іван Чеканюк удостоєний ордена "За мужність" II ступеня.

У Pizza BRO справу продовжила Іванова сім'я. Вони закликали не забувати про війну, підтримувати волонтерів та військових, не бути байдужими. Сьогодні у піцерії можна "підвісити" піцу для військових (безплатно їх годувати) та скуштувати суші "для Котигорошка".

"Іван поділився зі мною важливим життєвим уроком: треба цінувати сьогоднішній день і не відкладати життя на 'після війни'. Я щаслива, що усвідомила це. Важливо жити гідно, пишатися тими, хто завжди був поруч. І залишатися гідними українцями," - ділиться думками Сніжана, дівчина Івана.