Собаки-помічники в Одесі: як чотириногі друзі підтримують людей з вадами зору.

Змагання серед собак-поводирів відбулися в Одесі. Разом із незрячими людьми їхні помічники долали дистанції різної складності, а наприкінці на декого з учасників чекав сюрприз. Який саме та яким чином чотирилапі поводирі здатні допомагати людям з інвалідністю - розкажемо в наступному матеріалі.

Інструкторка кінології Ганна висловлює захоплення своєю чотириногою підопічною Лілою. Ця німецька вівчарка відзначається спокійним характером, грайливістю та, що найважливіше, вражаючою розумом.

Ганна Півторак, фахівець у галузі кінології:

Вона миттєво засвоює все, що їй пропонують. Лише після двох-трьох спроб вона вже усвідомлює, що потрібно робити і які очікування до неї. Вона щиро обожнює людей і виявляє свою любов до кожного.

Саме такими мають бути собаки-поводирі. Сьогодні на змаганнях в Одесі зібралося аж семеро розумників. Завдання - пройти певний маршрут разом із незрячими людьми.

Олег Радомисльський, координатор турнірів:

Відстань в один бік складає приблизно сімсот метрів: учасники повинні перейти дорогу, пройти до магазину (собаки добре орієнтуються в цьому маршруті), після чого дійти до зупинки громадського транспорту, а потім вирушити до озера в парку і повернутися назад.

У декого з учасників свої собаки, декому надала школа собаківництва. Як-от ветерану російсько-української війни Ігореві Гульку. На дистанцію він виходить з вівчаркою Лотті. Поранення зазнав під Бахмутом.

Ігор Гулько, колишній військовослужбовець, який брав участь у російсько-українському конфлікті:

Ми вирушили на атаку, все йшло за планом, коли раптом з'явився гранатометник. Травма обличчя та втрата зору стали наслідком. Найголовніше, що хлопці вціліли й виконали свою місію.

Спільно з Лотті, колишній військовослужбовець впевнено преодолює всі перешкоди на своєму шляху: бордюри, бетонні блоки, припарковані автомобілі, а також піднімається по сходах. Інструктори роз'яснюють, що собаки-поводирі можуть асистувати людям з вадами зору як у простих, так і в більш складних обставинах. Процес навчання триває приблизно рік.

Ганна Півторак, фахівець у галузі кінології:

Наприклад, десь йдемо і потрібні якісь конкретні двері, то вони ж рахувати не вміють, але вони будуть показувати усі двері, і незрячий буде рахувати і зайде у ті двері, які йому потрібні.

Анастасія добре усвідомлює всі ці переваги, адже вона не бачить з моменту народження. На змагання жінка прибула з Малина, що на Житомирщині. Спочатку вона доїхала маршруткою, а потім сіла на потяг, супроводжувана своєю вірною помічницею, вівчаркою Діною. Вона зазначає, що це не так уже й важко. Значно складніше, коли суспільство реагує на людей з вадами зору неадекватно.

Анастасія Деменчук, конкурентка на змаганнях:

Коли ти пересуваєшся, часто чуєш, як багато людей задають питання: "Незрячі, а ви справді кудись подорожуєте?" Або, проходячи повз, можуть сказати: "Відкрий очі, ти ж не бачиш?" Незважаючи на те, що ти з тростиною, спеціальним обладнанням і собакою-поводирем, багато хто просто не здатен зрозуміти, що це означає.

Усі учасники із завданням упорались, тому й переможців, як таких, нема. А от на ветерана війни Ігоря чекала приємна несподіванка. Оскільки з вівчаркою Лотті чоловік одразу встановив емоційний контакт, собаку йому подарували: щоб надалі була ексбійцеві і товаришкою, і "очима".

Ігор Гулько, колишній військовослужбовець, який брав участь у російсько-українському конфлікті:

Знаєте, воно на душі радісно, так словами не сказати, якщо коротко і ясно, то я задоволений. Я просто люблю тварин, тому мені легко з ними спілкуватися, але ж вони все одно мають відчувати людину. Так-от ми з нею здружилися.

В кінці заходу чотириногі учасники були нагороджені смаколиками від організаторів. Тепер організатори мають намір проводити подібні змагання в Одесі щорічно.