10 лютого – День пам’яті учасника АТО Сергія Хаустовича

Дитинство Сергія Хаустовича проходило у військових гарнізонах від Приморського краю, Крайньої Півночі до Прибалтики, де за призначенням проходив службу його батько Олег Аркадійович, військовий лікар. Про це повідомляє пресслужба Житомирської міської ради.

Хлопчик повністю пройнявся духом життя військових містечок: любив спостерігати за солдатами, знав їх розпорядок дня, дуже радів, коли вояки пригощали маленького друга справжньою солдатською кашею.

Тому не дивно, що змалечку Сергій уже точно знав, ким він буде у дорослому житті - тільки військовим, офіцером. Батько, який був величезним авторитетом для сина, згадує, з якою гордістю маленький Сергійко одягав військову форму, пошиту саме для нього. Для досягнення своєї мети хлопчик сам перед собою виставив вимоги щодо дисципліни, навчання; ігри вибирав серйозні та корисні: шахи, конструктори, футбол, хокей; навіть якось за відмінну гру хокейним воротарем був нагороджений путівкою до моря.

Після школи Сергій навчався в Агротехнічному коледжі, але своїй мрії про військову службу не зраджував - паралельно від­відував навчання у ДТСААФ (Добровільне товариство сприяння армії та флоту). До армії Сергій був призваним уже в якості водія-механіка. Служив у прикордонних військах у різних регіонах, закінчив службу у полку зв’язку Прикордонних військ у м. Києві.

В Україні Сергій знайшов свою долю, одружився, у м. Радо­мишлі Житомирської області працював водієм пожежної части­ни, а з 2013 року став контрактником у військовій частині. Зраз­ковий сім’янин, найдобріший батько, вчив і свою дитину бути доброю: сам міг принести додому кота-безхатька або собаку, купував кроликів та інших домашніх тваринок. Але справжнім захопленням Сергія були коні, він колись у дитинстві полюбив їх за розум і красу, навчився гарно триматися у сідлі і серед ровес­ників був кращим вершником.

Світлою, доброю та гарною людиною запам’ятався Сергій рідним, близьким, друзям і всім, хто його знав.

Сергій Олегович Хаустович загинув 10 лютого 2015 року під час обстрілу російськими бойовиками аеродрому міста Крама­торська Донецької області.

Залишилися нездійснені мрії, нереалізовані плани, і залиши­лися ми – люди, щоб жити далі, бути гідними пам’яті Героя. 

 Герої не вмирають! 

Довідково:

Дата народження: 08.04.1980р.

Місце народження: м. Куйбишев (Самара) Росія  

Нагороди: орден «За мужність»

ІІІ ступеня ( посмертно)