2 листопада – день пам'яті учасника АТО Олександра Павлюка
Народився і зростав Олександр у багатодітній родині. Виховувала дітей лише мама Тетяна Леонідівна, і діти змалечку розуміли, як важливо допомагати і підтримувати один одного. Зі слів мами, Саша був головним її помічником, як по господарству, так і по дому та завжди тішив своїми справами та поведінкою. На нього завжди можна було покластися. Навчався та закінчив Горбулівську ЗОШ І-ІІІст. Про це повідомляє прес-служба Житомирської міської ради.
Протягом шкільних років хлопець виявив свої найкращі якості такі, як дружелюбність, ввічливість, порядність та героїзм, врятувавши життя ровеснику, при цьому надавши кваліфіковану першу медичну допомогу. Після школи - строкова служба у Збройних Силах України, 169 – й навчальний центр «Десна». Після служби хлопець почав здобувати професію «Газоелектрозварювальник» у Головинському вищому професійному училищі нерудних металів. Працював за фахом на Лезниківському кар’єрі. Дуже любив грати у футбол і навіть будучи дорослим та маючи сім’ю не залишав це хобі.
У 2011 році Олександр зустрів свою другу половинку – дружину Наталію, яка подарувала йому донечку Злату, яку любив понад усе на світі. Зі слів дружини, він був хорошим чоловіком і найкращим батьком, спокійним, з хорошим почуттям гумору.
У березні 2014 року Олександру прийшла повістка про мобілізацію і з червня він вже перебував в зоні АТО. Олександр Павлюк, як згадують побратими, був сміливим і хоробрим, справжнім патріотом та ніколи не скаржився на обставини. Завжди носив із собою, біля серця, прапор України.
Загинув 2 листопада 2014 року, коли екіпаж Олександра, доставляючи продовольчі та військові запаси на позиції наших армійців, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду поблизу с. Дмитрівка Новоайдарівського району Луганської області.
Уже п’ять років як татка немає, але спогади про пригоди з ним у пам’яті донечки спливають і досі….
Герої не вмирають!
Довідково: Дата народження: 18.03.1984р. Місце народження: с. Свидя Черняхівського району, Житомирської області.