»Блокпост Пам'яті» привезли в Бердичів, у Житомир – не судилося (ВІДЕО)

Сира розповідь про загиблих в АТО Героїв – не для них, адже ці чоловіки із 2014 року у громадському пошуковому об’єднанні "Цитадель" займалися пошуком тіл бійців, щоб повернути хлопців додому. Сьогодні вони привезли до Бердичева незвичайну виставку "Блокпост Пам'яті". Створювали її власними силами з 2015 року. Усе для того, щоб показати передусім підліткам, що таке війна.

"Ми вирішили прийти до школярів. Зробили таку виставку, що от закриваємо ці ящики, складаємо в машину та їдемо. Так ми приїхали і в Бердичів. У міністерстві сказали: у Бердичеві є класна частина, ви маєте туди приїхати", – каже Павло Нетьосов, голова громадського пошукового об'єднання "Цитадель", співробітник Національного військово-історичного музею України.

Ящики для оформлення вітрин виставки надало командування Національної гвардії. Загалом вона поділяється на дві частини: перша – присвячена трагічним подіям Савур-Могили та Іловайська, друга – загиблим хлопцям.

"У першій частині є речі, які були зібрані під час евакуації загиблих хлопців. У другій – особисті речі загиблих. Це те, що не було з ними, а було вдома, це родичі особисто привозили", – говорить Леонід Бондар, молодший науковий співробітник Національного військово-історичного музею важкої бомбардувальної авіації.

Кожна вітрина виставки, кожен експонат тут мають свою історію. Приміром, у цьому ящику – мобільні телефони бійців, які загинули. В одному з них вціліла карта пам'яті. На ній чоловіки побачили відео останніх хвилин життя Вадима Наумова.

Беручи участь у пошуках тіл загиблих, їм уже на окупованій території довелося відкопувати бійця на городі місцевого жителя. Чоловік поховав воїна більш ніж півтора тижні тому, а його годинник так і не спинився.

Під час обстрілів ворогом наших військових плавився навіть алюміній у двигунах. Техніка не витримувала важких і пекельних боїв, тому метал від вогню стікав, як вода. Якщо від нього лишилося таке, то уявіть лише, що було з тілом людини? Організатори виставки кажуть: у більшості випадків від військових навіть попелу не лишається.

Пересувний "Блокпост Пам'яті" побачили люди по всій Україні. А от влаштувати показ його 32-х вітрин, у кожній з яких по одному-два десятки експонатів, у Житомирі не вдалося.

"Ще в нас повинен був бути на маршруті Житомир. Але обласна адміністрація – щось якось не склалося. Ми мали бути там завтра, презентувати Книгу Пам'яті з вашими загиблими", – говорить пан Павло.

Один з напрямків роботи цих чоловіків – реконструкція подій минулого, приміром Другої світової війни. Цією ж виставкою вони намагаються сказати: війна – це не слово, це смерть.

"Ми не хочемо показати смерть, ми хочемо показати, що не потрібно робити і як до цього не довести", – говорить Леонід Бондар.

"Для того, щоб війни не було, щоб діти розуміли, що це не зовсім так, як показують по телевізору, і не можна від цього абстрагуватися", – каже Павло Нетьосов, голова громадського пошукового об'єднання "Цитадель", співробітник Національного військово-історичного музею України.

Зібрати експонати для виставки допомогли рідні загиблих. Спочатку їм було непросто передати сюди щось із особистих речей полеглих синів та чоловіків. Кажуть, це єдине, що їм лишилося від них. Речі ще пахнуть ними. Проте все змінює знання, що про цих Героїв говорять по всій Україні, що про їхнє життя і подвиг говорить молодь.