Американський медичний госпіталь — найбільша «військова таємниця» в зоні АТО (ФОТО)

Гордість вищих армійських чинів – унікальний та, за повідомленням Міноборони, єдиний в своєму роді на ціле українське військо мобільний медичний пункт, який можна розгорнути за 24 години в районі ведення бойових дій. Він укомплектований найсучаснішою апаратурою та медикаментами і коштує близько 8 млн доларів.  Українські військові лікарі, які свого часу пройшли курс навчання в американських фахівців з експлуатації медичного комплексу, мають змогу одночасно надати там допомогу близько сотні пораненим.

Власне, центральні телеканали досить часто показують репортажі, а рідне Міноборони систематично звітує про досягнення військово-польової медицини на базі цього медичного пункту.

Як з’ясували журналісти “ЖИТОМИР.today”, побувавши в зоні АТО, гарні кадри та світлини кипучої діяльності госпіталю насправді чистісінький фейк.

Диво американської воєнної медицини – польовий шпиталь EMEDS, подарований нашим військовим рік тому для використання у зоні АТО, ретельно охороняється нашими героїчними вояками. Його бережуть, як зіницю ока, і на постріл не підпускаючи до нього ні волонтерів, ні журналістів, ні власне самих поранених бійців.

Потрапити на територію, де мали б знаходитись медичні модулі, нам завадили люди з автоматами. Переговори з охоронцями нагадали діалог сліпого з глухонімим.

“Ми чітко виконуємо поставлені нам завдання, – пояснив нам один з бійців. –  В нас є керівництво, тут не треба бути великим експертом, щоб зрозуміти, що керівництво вище. Я відповідаю за збереження, охорону, розгортання-згортання. Все, що було зроблено, ми виконуємо, все, що нам треба, ми робимо, тренуємось, займаємося. Госпіталь працює”.

Далі – ще веселіше. Намагаючись все ж дізнатися, чи існують десь в природі реальні люди, яким допомогли в цьому медичному пункті, охоронець нам повідомив, що “не вповноважений говорити кількість людей, які сюди прибули, коли, звідки і так далі”.

Але десь існують якісь загадкові люди, які якось приїздили “показати, що вони працюють з нами, що вони тут є, спеціально, щоб показати, хто з нами працює. І всі ті люди, які були на тих легкових машинах, вони більш ніж знають, що тут є, які потужності і яка допомога надається”. Повірити в те, що над нами просто знущаються, змушуючи вислуховувати подібну маячню, завадило щире та чесне обличчя юнака, який сміливо дивився нам в очі і не ховав його в балаклаві.

На питання, де брати дозвіл, щоб відвідати поранених, нас направили до “безпосереднього керівництва”, тобто до командира підрозділу, якого “не можна розголошувати”, але якщо командування ВДВ дозвіл надасть, то на територію нас пропустять.

Ще кілька днів тому медичний мобільний пункт дислокувався в Костянтинівці, за словами військових, які його стережуть, в 30 кілометрах від зони бойових дій. Та якщо вірити не охоронцям, а мапі, то більше ніж в 50-ти. Про яку швидку мобілізацію поранених може йти мова?

І хоч на територію нас не пропустили, роздивлятися, що відбувається за огорожею, не забороняли. Попри усі наші сподівання, ми не побачили там нічого, крім явно не медичних автівок та кількох військових, що ліниво тинялися двором. До речі, і охоронець підтвердив, що поранених у госпіталі немає.

Гарна звістка про відсутність пацієнтів змусила нас замислитися, чи не проґавили ми кінець війни, поки роз’їзджали просторами Сходу.

Та тільки за офіційними повідомленнями речника Адміністрації Президента з питань АТО Андрія Лисенка, станом на ранок 27 травня, тобто за добу до нашого візиту в Костянтинівку, поранення отримали 14 військовослужбовців.

Спілкуючись з бійцями, які щодня тримають оборону промзони в Авдіївці, ми переконалися, що про мобільне медичне диво вони майже нічого не чули, і, відповідно, на якусь там медичну допомогу з Костянтинівки навіть не сподіваються. Бо за час, проведений “на передку”, неодноразово переконувались, що на турботу з боку держави, а тим паче, військових чиновників, розраховувати не доводиться. Аби лиш не заважали.

До речі, за словами місцевих колег-журналістів, один з модулів медичного пункту вже знаходиться в Сєвєродонецьку. Там його використовують чи то як їдальню, чи то як офіцерський клуб. Перевірити цю інформацію можливості не було, але після побаченого сумнівів в її правдивості майже немає.