Благодійник з Бердичева зведе пам’ятник жертвам геноциду українського народу (ВІДЕО)

Власним коштом та завдяки ряду бердичівських підприємців, бердичівлянин Анатолій Кашпірук планує до кінця листопада відкрити у місті пам’ятник жертвам голодомору, геноциду українського народу. До цього часу у Бердичеві не було пам’ятника чи пам’ятного знаку саме жертвам геноциду українського народу.

На думку пана Анатолія, який воліє називати себе пересічним містянином, українцем, це несправедливо. Адже зумисне знищення українців цілими родинами має буде відображене для сьогодення.
"Моєму батькові цього року був би 101 рік. Він та мама були живими свідками цієї страшної трагедії, - штучного голоду. Мама була з Харківщини, а тато з Вінниччини. Я виріс у Радянському Союзі, де цю проблему замовчували. Але вони розповідали мені ті страшні речі. Мабуть, комуністи були великими мастаками таких справ: тільки вдуматись – з 17-го по 47-ий рік було три штучні голоди. А у 32-33-ті роки був найстрашніший голод, за який і досі не відомо, скільки Україна втратила людей. Дітей чимало померло, відсотків 80. Цього забути не можна.Мама розповідала, що у них навіть горщик з кашею забрали з печі, лишивши людей просто помирати. Рідні у моїй сім'ї вижили не всі, тому мені це не байдуже", - говорить пан Анатолій.
Зі слів благодійника, він довго їздив і шукав місце, де б цей пам’ятник можна було розташувати у Бердичеві. Чоловік не бачив його серед будинків у місті. А от біля річки, де, на думку Анатолія Кашпірука, місце живе, постійний рух, перехрестя, практично з усіх сторін в’їзд у місто Бердичів – найпідходяще місце.
"Планую закінчити роботи до трагічних роковин, - останньої неділі листопада. З понеділка от починаємо копати і заливати фундамент. Та найперше маємо провести освячення початку робіт по встановленню цього пам’ятника. Це буде гранітна стела, в якій буде вирізана карта України і буде скорботна жінка, яка оплакує цю трагедію. Буде й український орнамент та два написи пам'яті жертвам геноциду українського народу 32-33 років", - зазначає благодійник.
Поки священики освячували місце майбутнього пам’ятника, з власної цікавості за майже півгодини підійшло лише декілька чоловік, щоб дізнатися, що тут відбувається та що має бути. Решта у своїх справах пройшла повз.
"Якби не та трагедія, не було б у нас АТО, Донбасу і цього всього лиха в країні. Ми не маємо цього забувати. Переконаний, що цю трагедію пам’ятати маємо ми, тоді і наші діти та внуки її не забудуть", - вважає Анатолій Кашпірук.