Близько сотні українських волонтерів захотіли у Бердичеві об’єднатись у єдину спільноту(ВІДЕО)

«Розфейсбучитись» і поспілкуватись в реальному житті у Бердичівський район приїхали майже сотня волонтерів з різних куточків країни. Запросили благодійників їхні бердичівські колеги, щоб разом створити загальну спільноту і  базу контактів для співпраці.

Пан Юрій на бойовій автівці з позивним «Сонечко» приїхав з Малина. У житті чоловік майстер виробничого навчання. На сході наїздив до мільйона кілометрів, побував у найгарячіших точках і навіть під обстрілами. Не раз, каже, виручала саме волонтерська дружба.

«Разом ми сила, поодинці ми ніхто. Коли один чоловік бореться і група 100-200 чоловік – це легше, бо порадитися можна як вийти з положення. Зустрічається багато проблем у тих, хто їздить на передову, це все ж дорога, це проблеми з тим, як організувати правильно, щоб не було хлопцям гірше, щоб скоріше доставлялось», - говорить волонтер Малинського осередку ГО «Долоні життя» Юрій Мельник.

Про об’єднання волонтерів говорить і пані Раїса. За патріотизм і громадянську позицію вона не раз опинялась у автозаці. Але це не зламало жінку, яка з 2014-го року їздить на передову.

«Я їжджу тільки на «нуль», бо вважаю, що волонтерові в штабі немає чого робити, треба їздити на «нуль» і віддавати із рук в руки, тоді ми побачимо, що таке війна і зрозуміємо, наскільки потрібна наша допомога. Люди мого віку дуже завинили перед молодими. Ми мовчали і дійшли до межі, коли втрачаємо Україну», - каже лідерка Всеукраїнського Жіночого Руху «За вільну Україну» Раїса Шматко.

Під час неформального спілкування протягом трьох днів волонтери встигли не лише поговорити про своє, волонтерське, а й продемонструвати таланти, в які вкладають і любов до країни, і душевний біль.

Волонтерства у світі потребували завжди в різних сферах, наголошує працівник міноборони пан Юрій. Нині, каже він, волонтери мають прискорити реформування силових структур в Україні.

«Вони як наглядові комітети чи якісь спілки можуть каталізувати процес і нарешті примусити гігантський організм ЗСУ трошки швидше повертатися в бік європейської армії», - каже працівник відділу взаємодії з волонтерами міноборони України  Юрій Василенко.

У 2015-му році в Україні, з його слів, вже створювали спільну організацію волонтерів, яка не показала очікуваної ефективності. Бердичівський формат з часом має її показати. Про це мріють організатори зустрічі.

«Є декілька напрямків волонтерів: чітко військові, ті, хто займається госпіталями, ті, хто займається дітьми АТОвців, ті, хто займається самими АТОвцями, ті, хто возить допомогу туди нашим захисникам, ми би хотіли створити базу волонтерів», - каже один з організаторів зустрічі Петро Залізний.

«Я тепер знаю, хто займається конкретно дітьми, куди звертатись по підтримку чи вирішення питань дітей. І так по іншим направленням, є база і простіше це вирішити. Волонтери – це дуже велика сила, братерство між ними сила ще більша», - додає одна з організаторів зустрічі Ірина Піскун.

«Разом ми сила!» - говорять волонтери. А тому і планують об’єднатись із закордонними благодійниками.