Чверть століття бердичівська святиня славить Україну на весь світ (ВІДЕО)

Санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію у Бердичеві цьогоріч виповнюється 25 років. Про історію у чверть століття нині у храмі розповідають дві виставки. У них – роки відображені на світлинах говорять про те, чим жила кармелітська родина і через що пройшла. Згадуються і ті часи, коли священики таємно проводили Божі служби.

 «Старі фотографії з архівів, люди приносили, брати лишили, маємо й книжки про ікону. Маємо монастир у Бердичеві, Києві, колись був у Харкові. Коли ще комуна була, близько 40 років тому, мали каплицю, де священики проводили службу у Бердичеві. Обслуговуємо її і зараз. Священики таємно приїжджали, проводили таїнства віри», - розповідає отець Павло Ферко, босий кармеліт з Польщі.

Словосполучення «босі кармеліти» для мешканців Бердичева стало невід'ємною частиною історії міста. Однак, про кого, власне, мова знає далеко не кожен. 

Історія кармелітів бере початок із давніх часів. Припускають, що пророк Ілля, який жив у гротах і ямах гори Кармель, є першозасновником кармелітської родини. За 3-4 століття після смерті Ісуса на цій горі з'явились люди, яких називали пустельниками. На початку 13 століття їхнє життя потребувало офіційного встановлення. І от 1209-го року завдяки Папі Римському орден кармелітів став офіційно існувати як орден братів пресвятої Діви Марії з гори Кармель.

 «Коли святу землю стали займати мусульмани, все християнське почало втікати. Останні кармеліти загинули 1291 році на горі Кармель, була пожежа. Але декому вдалося втекти до Європи і заснувати там згодом монастирі. Так кармелітська родина це пережила», - розповідає отець Павло Ферко, босий кармеліт з Польщі, що вже 2 роки в Україні.

І сьогодні орден босих кармелітів є відображенням життя як пустельничого, так і парафіяльного.

Нині у світі налічується 4 тисячі кармелітів, у Бердичеві їх шестеро. У Києві і Харкові також є дві спільноти сестер-кармеліток, які є закритими і не виходять з монастирів. Загалом же монастир цієї спільноти є навіть у Африці.

Отець Павло Ферко от уже 13 років входить до ордену босих кармелітів. Але такий шлях, говорить, обрав не одразу.

«Вступив в орден у 28 років, був в армії, за кордоном з родиною. Я ніколи не мав такого, що має бути одна праця, одна дівчина, одне хобі», - розповідає отець Павло Ферко, босий кармеліт з Польщі.

У 17-му столітті територія біля річки у Бердичеві та нині відомий у світі місцевий храм босих кармелітів було віддано цьому ордену.

«Воєвода київський Януш Тишкевич, який потрапив у полон до татарів. Там він побачив сон, де монахи моляться за його визволення. Він дав обіцянку, що коли так станеться, то він побудує храм і монастир», - розповідає отець Павло Ферко, босий кармеліт з Польщі.

Після визволення з полону, 1630-го року саме Януш Тишкевич дав початок життю кармелітів у Бердичеві. Він віддав їм замок, де побудував нижній храм, при освяченні якого ще й подарував родинну ікону Божої Матері. Та у 1941-му році її, нажаль, було втрачено. Нова ікона у храмі з’явилася  1991-го року. А короновано її папськими коронами у 98-му. Більше 20-ти років ікона перебувала у нижньому храмі. Нині ж вона у відремонтованому головному вівтарі, де проводяться служби Божі. Нині тут мають надію, що Папа Римський колись відвідає їхній храм.

Своїми силами останні роки босі кармеліти намагаються створити усі умови для тисяч паломників, які приходять пішки, приїздять на велосипедах і автівках чи не з усього світу аби вклонитися головній святині храму – іконі Матері Божої Бердичівської.

Так як перша служба у кляшторі босих кармелітів відбулась 8-го грудня 91-го року, виставки у нижньому храмі пробудуть до кінця року. Їх можна вільно відвідати усім охочим.