Губернатор Донеччини Павло Жебрівський: «Вони просто забули, що вони українці»

У понеділок, 7 лютого, гуманітарний вантаж із Житомирщини для постраждалих мешканців зони АТО дістався Краматорська. Зустрічав його Павло Жебрівський, житомирянин, який тепер очолює Донецьку область. Він розповів про настрої, які панують серед місцевих мешканців, та про причини, які їх формують.

“Що тут живуть виключно сепаратисти – це повна дурня, – запевняє Павло Жебрівський. – Що таке Донецька область? Це анклав Ренат Ахметов енд компані. Уявіть собі, існує Новокраматорський машинобудівний завод. Дитина народжується в пологовому, який належить НКМЗ. Потім іде в дитячий садок, який належить НКМЗ, до школи, якою опікується НКМЗ, люди лікуються в лікарні, якою опікується НКМЗ, ідуть на роботу в НКМЗ. Потім вони пенсіонери НКМЗ, і на цвинтар їх везе НКМЗ. Тобто НКМЗ – “луч света в тёмном царстве”. Тут міст немає, є місця, де вони сплять після того, як відпрацюють. Немає центральних площ, парки тільки почали відновлювати, якихось кав’ярень – і тих обмаль. І через це, як сказав власник заводу, так і роблять. І сказати, що за один день отак вони зміняться, – ні. Потрібні передумови”.

За словами Павла Жебрівського, сільське населення Донеччини розмовляє “нормальним українським суржиком”, 30 % мешканців маленьких містечок – також україномовні. І більша частина населення тієї ж сумнозвісної Авдіївки дуже потерпає, що наші військові залишають їхнє місто.

“Тут багато людей, чиї родичі живуть на Західній Україні, на Житомирщині, Чернігівщині і так далі, – розповідає  голова Донецької військово-цивільної адміністрації. – Вони просто забули, що вони українці. Але вже зараз ситуація кардинально змінюється. Позаминулого року у Краматорську на День Незалежності зібралася хода десь до тисячі людей. При цьому ніхто нікого на вулицю не виводив. У цьому році більше трьох тисяч людей – патріотична хода по Краматорську, у вишиванках, самі вийшли. Молодь набагато краще налаштована, а пенсіонери як пенсіонери. Їх навіть проросійськими не назвеш, вони прорадянські. Їм треба, щоб працював завод, щоб була робота, і буде щастя. І ці взаємопроникнення, те, що ви допомагаєте, інші регіони, – це насправді дуже круто”.

За словами Павла Жебрівського, голод Авдіївці вже не загрожує, завдяки допомозі українців там уже майже всього вдосталь. Тому гуманітарна допомога піде до населених пунктів по лінії розмежування, яких чимало і населення яких потерпає від постійних обстрілів.