Отець Богдан: ми в АТО перейняли у хлопців віру (ФОТО,ВІДЕО)

Священники Житомирського Свято-Михайлівського кафедрального собору протоієрей Богдан Бойко та протоієрей Валерій Корзун місяць були в зоні АТО. За цей час вони щодня спілкувалися з бійцями, проводили літургії та євхаристії. Головною метою поїздки була духовна допомога.  До того ж вдалося трохи допомогти матеріально.

«Наше завдання було не везти хлопцям, а працювати з ними духовно. На місяць наша церква відрядила мене і отця Валерія на те, щоб ми, працюючи в певних підрозділах, змогли допомагати духовно і морально. Але, звичайно, ми брали багато такого, що потрібне хлопцям. Це, перш за все, церковна атрибутика: хрестики, іконки, молитви захисні, навіть роздавали ладан та артос. Ми були в Красногірці, Марянка», – сказав настоятель Свято-Михайлівського собору отець Богдан.

Зустріли священників добре, але спочатку було дещо упереджене ставлення. А все тому що раніше вже приїздили і інші капелани, які поводилися неналежним чином:

«Достойно поводитися – це треба розуміти, що ти, як священник, їдучи на передову, їдеш працювати туди, служити іншим. А не приїхати і показувати, що ти є капелан-священник, вихваляти себе. При цьому примушувати інших робити те, що ти хочеш. Ми пристосовувались до них і знали, що ми маємо допомогти. Нас запитували навіщо ми це робимо, але коли ми відповідали, що для них, то вони зрозуміли, що ми приїхали просити у Бога захисту».

Коли кожна мить там, за словами настоятеля, – це збереження нашого життя, майбутнього наших рідних, близьких. Сьогодні від тих хлопців залежить дуже багато.

«У деяких підрозділах були проблеми і ми змогли поросити тут в Житомирі, щоб допомогти їм колесами, машиною і так далі. Кожної ночі там перестрілки, сєпари стріляють із мінометів, артилерії, танків, це тільки можна уявити. У них є дуже моральний тиск. Перший раз, коли ми приїхали на передову і почали стріляти снайпера, то дуже тиснуло тут (показує на груди – ред.), але ми потім трошки звиклися. Саме основне – ми перейняли в хлопців віру. Вони дуже віруючі, там стріляють, а вони ходять працюють без бронежилетів і без касок. Ми з переляку спочатку натягували ці каски, а потім ми трошки звиклися. Один із них сказав дуже гарно: «Якщо я буду молитися – Бог мене захистить, і без його волі мене нічого не торкнеться». Було і багато хлопців, які впадали в розпач і  запитували, чому Бог не припинить це все.  Вони мали претензії», – розповів він.

Детальніше у відео.