Поїзди із сірників? У нас вміють такі робити!

На Житомирщині живе унікальний майстер, який власноруч виготовляє із сірників поїзди. Якщо точніше, то цей чоловік – першовідкривач в Україні сірникового моделізму. Із сірників коростенець Віктор Шуляренко не просто робить моделі потягів, а й оздоблює їх зсередини. У них можна роздивитися місце машиніста, пульти, пасажирські сидіння та деталі ходової частини.

Здібності до сірникового моделізму у Віктора з'явилися багато років тому. Побачивши у гостях модель церкви із сірників, він загорівся бажанням виготовляти з них власні доробки. Робити поїзди із сірників вирішив практично одразу. Друзі, які працювали у місцевому депо, підтримали таку ідею.

“Потрібно було побувати у кабіні машиніста, побачити як поїзд їде і походити по секції. До того ж неодноразово сходити у депо, подивитися як ремонтують потяги, та й проконсультуватися у машиніста не зайве. У першій роботі найважче було зробити корпус. Це був локомотив, і продумати його було важко. Тоді я згадав про принцип столярних робіт і почав експериментувати. Поєднав поради залізничників, свій досвід роботи із сірниками і технологію виробництва меблів”, – розповідає Віктор Шуляренко, майстер сірникового моделізму.

Півроку коростенець витратив на свою першу роботу. У хід, окрім сірників та клею, пішли деталі старої радіоапаратури. Усе для того, аби максимально точно передати в роботі схожість до справжнього поїзда. Навіть колеса майстер спершу намагався зробити із сірників.

“Колеса іноді обходяться мені у 200 грн за 200 штук. Для їх виготовлення ідеально підходить бук і граб. Сосна – цо не те. А от зазначені сорти деревини – з твердих порід і дуже добре точаться. А із сірників колесо не крутиться”, – розповідає майстер.

Креслення для усіх робіт Віктор Шуляренко розробляє самостійно. У цьому, каже, і виявляється уся майстерність.

“Якщо виставляють в Інтернеті моделі паровозів, то роблять їх переважно по книжках. Але я вважаю це неправильним. Треба голову поламати і підключити фантазію”, – говорить Віктор.

Про кожен поїзд сірниковий майстер може розповідати годинами. Гордість його колекції – модель, яку у Радянському Союзі випустили лише у 12-ти екземплярах.

“Усі вони знаходилися у Чернухіно в Донецькій області, у мене – точна копія”, – каже чоловік.

На сьогодні у квартирі Віктора Шуляренка, яка слугує йому і майстернею, знаходяться практично усі його роботи. Переважно це поїзди. Але виготовляє чоловік і інші поробки: будинки, церкви, млини, скриньки. Працює і на замовлення.

“У мене не вистачає в колекції літака, машини, корабля і ракети. Це у планах поки”, – каже Віктор Шуляренко.

Сірниковий майстер саме працює над двоповерховим пасажирським вагоном. Основна частина робіт, каже, уже позаду.

Загалом, говорить Віктор, довжина його сірникової залізниці – до 12-ти метрів. Із сірників тут не лише поїзди, а й світлофори та рельси.

Така робота, вважає майстер, може прославити Коростень і всю Житомирщину на всю Україну і не тільки.

“Десь до 12 метрів вже дотягує моя маленька сірникова залізниця. Я “перескакую” рекорд України. А у Книзі рекордів Гіннеса поки немає на залізничну дорогу світового рекорду. Я буду, напевно, першим, якщо мені це вдасться. Заступник міського голови пообіцяв, що це не проблема і підтримка буде. З 1 квітня минулого року моя заявка на національний рекорд України уже лежить. Треба просто привезти людей, на що я не маю коштів”, – розповів сірниковий майстер.

Власним коштом привезти фахівців для реєстрації рекорду Віктор Шуляренко не може. Чоловік, незважаючи на інвалідність, продовжує працювати із сірниками, щораз придумуючи нові і нові роботи. Правда, каже, що шкода, що досі не гідний звання рекордсмена хоча б у рідній країні.