Цього дня у зоні АТО загинув Пилип Слободенюк! Вшануй пам'ять героя!

У великій дружній сім’ї Слободенюків Пилип був старшим сином. Своїх дітей, а їх було шестеро, батьки виховували у любові та злагоді, вчили піклуватися та підтримувати один одного. І діти росли щасливими, згуртованими, розуміючи, що головна життєва цінність – це родина. Пилип зростав відповідальним та цілеспрямованим хлопчиком, десь у п’ятирічному віці захотів навчитися читати та рахувати – і навчився без сторонньої допомоги. Із задоволенням ходив до школи, легко опановував навчальний матеріал, у вільний час багато читав. Після 9 класу здобував середню спеціальну освіту у Житомирському сільськогосподарському технікумі. Про це повідомляє прес-служба Житомирської міської рада.

Коли помер батько, 20-річний Пилип, старший у родині, взяв на себе відповідальність за сім’ю: допомагав меншим братам і сестрам стати на ноги. У 1980 році був призваний до армії, службу проходив у Німеччині. Рідні згадують випадок, який став потрясінням для Пилипа: повертаючись після строкової служби в Україну, в аеропорту він побачив на власні очі оцинковані гроби, які привезли з Афганістану. Кинувши свою сумку, побіг допомагати військовим. Можливо, саме тоді вперше зіткнувся зі страшними реаліями війни.

У рідному селі Бежеві хлопець знайшов своє кохання – Валентину, яка невдовзі стала його дружиною. Шлюб виявився міцним і щасливим, у подружжя з’явилися прекрасні діти: три донечки – близнятка Леся і Лариса та молодша Альонка. Щасливий батько любив і гордився своїми донечками. А вони з любов’ю та болем розповідають, як тато вчив їх шанувати людей, цінувати один одного, любити Батьківщину, разом з матір’ю прищеплював почуття прекрасного. Пилип Аркадійович душу вкладав у своїх дітей, намагаючись дати їм щасливе дитинство. «Він був найкращим батьком у світі», – згадують доньки.

Він усім серцем любив свою Батьківщину і хотів, щоб вона була щасливою, як і його діти. Саме заради цього Пилип Аркадійович пішов на Майдан у Києві наприкінці 2013 року і впродовж двох з половиною місяців відстоював там європейські цінності сучасної демократичної держави. Був не просто учасником, а командиром восьмої сотні воїнів-афганців.

Разом із хлопцями своєї сотні Пилип опинився серед перших добровольців для захисту держави від сусіда-агресора. І знову став командиром першої роти батальйону «Айдар». За словами побратимів, Пилип «був незламним, у бою бився, немов лев, завжди був першим, слугував зразком мужності та сміливості для інших».

Йому вірили побратими і були переконані, що він надійний командир і справжній патріот України. На його ім’я приходила вагома допомога для бійців. Перебуваючи у самому пеклі війни, він був твердим у своїх переконаннях і казав своїм рідним і близьким: «Перемога буде за нами, бо мої хлопці як соколи. В Україні буде рости найкраще жито і пшениця, найкраще будуть співати пташки, бо багато хлопців знялися в небо ангелами». Старший лейтенант Слободенюк Пилип Аркадійович героїчно загинув 14 серпня 2014 року під час виконання бойового завдання на вогневих рубежах разом із трьома своїми побратимами біля села Хрящувате Краснодонського району Луганської області.

Нагороди: орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно), нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно), медаль «За жертовність і любов до України» (посмертно), орден «За вірність присязі» (посмертно), медаль «За оборону рідної держави» (посмертно).