У «кікімори» житомирські майстрині вплітають молитви (ФОТО)

Навіть трирічні діти у Житомирі плетуть маскувальні сітки для військових у зону АТО.

 

«Кікіморошня» – саме таку назву має майстерня, де вже 2,5 місяці поспіль житомирські волонтери виготовляють маскувальний одяг для наших снайперів і розвідників. Її заснувала медичний цитогенетик Світлана Воротіліна.

По суті, це справжній цех, який працює без вихідних. Хоча самі майстрині, чиїми невтомними руками й створюється уся продукція, жартома називають свою «Кікіморошню» гуртком «Умілі руки». І таки не помиляються. Бо цю непросту справу опановували самотужки. Так, Світлана Воротіліна перейняла цей досвід у київських волонтерів, а потім, уже в процесі роботи, навчила ремеслу й своїх подруг.

«За весь час ми вже сплели 15 костюмів. Ось до Великодня встигли відправити чотири „кікімори“. І хлопці-розвідники, котрі вдягають їх на передовій, переказали нам велике „дякую“», – поділилася із нами засновниця майстерні.

У середньому один маскувальний костюм виготовляється за три дні. Бійцям же їх передають ті волонтери, котрі безпосередньо їздять на передову. Рукодільниці підтримують із ними постійний зв'язок. Крім того, по «кікімори» часом приходять до майстерні й самі бійці.

Врятувати хоч одне життя, підтримати тих, хто нас захищає, – такою є мета створення та діяльності «Кікіморошні».

«Ми вирішили створити таку „Кікіморошню“, щоб люди приходили сюди і допомагали фронту, просто роблячи щось своїми руками: плели маскувальні костюми чи сітки. Потім уже у нас виникла ідея шити й спідню білизну», – пояснила Світлана Воротіліна.

В якості матеріалів для виробництва майстрині використовують розплетені мішки з-під кави, рибальську сітку і тканину.

За словами Світлани Воротіліної, охочих поповнювати ряди «Кікіморошні» вистачає. Важливо, що люди хочуть цим займатися і роблять це з любов’ю. Остання умова – найголовніша. Адже з кожною ниткою у «кікімори» вплітається молитва.

«Загалом, у „Кікіморошні“ нас працює п’ятнадцятеро. Хтось приходить рідше, хтось – частіше. Постійно долучаються до роботи шість осіб, – розповіла жінка. – Із приміщенням нам дуже допомогла представник громадської спілки „Час змін“ Ірина Коцюба, запропонувавши одну із кімнат їхнього офісу».

Свою лепту у цю справу вносять люди різного віку та професій. Це медичні працівники й освітяни, приватні підприємці та фотографи, а також – учні і студенти.

«Приходять навіть маленькі діти. Вони допомагають плести маскувальні сітки. Днями, наприклад, разом із мамою у нас була трирічна дівчинка Софійка. Її цей процес дуже захопив», – з усмішкою пригадала пані Світалана.

Із маскувальними костюмами на фронт в якості оберегів майстрині відправляють невеличких ляльок-мотанок, які передають освітяни, і дитячі малюнки.

«Важливо, щоб наші хлопці відчували, що про них не забувають, їх чекають і люблять», – каже волонтер.

Усіх бажаючих допомогти майстрині чекають за адресою: вул. Перемоги, 29 (ГО «Час змін»).