У новому пам’ятнику в Бердичеві закарбовано найстрашніше лихо історії країни (ВІДЕО)

До Дня пам'яті жертв голодомору в Україні в Бердичеві звели пам’ятник. Його офіційно відкрили 25 листопада, щоб зі смутком згадати близьких, рідних і мільйони безіменних, для яких голодні 1932–1933 роки стали останніми й найважчими в житті.

Меценат та ініціатор відкриття такого пам’ятника в Бердичеві – місцевий приватний підприємець Анатолій Кашпірук. Чоловік неодноразово наголошував: "Я думаю, що це найбільша трагедія за весь час проживання людей на цій території. Про голодомор я знаю з розповідей своїх батьків. Мій батько родом з Вінниччини, народився 1915 року. Нині йому був би 101 рік. Мама – з Харківщини. Сценарій всюди був однаковий, людей знищували, морили".

Місце розташування пам’ятника пан Анатолій обрав не випадково. Це невеличка територія біля річки на перехресті вулиць Чуднівської, Козацької (колишня Володарського) і Бистрицької (колишня Войкова). На його думку, це фактично в’їзд у місто з різних напрямків. А тому ця місцевість у подальшому має стати храмом духовності, пам'яті та скорботи за невинно замореними до голодної смерті людьми.

Такий пам’ятник є символом того, що в Бердичеві люди пам’ятають страшні роки голодомору. В основі його композиції – символічне поєднання двох гранітних плит, розташованих під кутом, на яких викарбувані написи "Померлим голодною смертю на багатих українських землях" та "Пам'яті жертв геноциду українського народу 1932–1933 років". Центральним елементом композиції виступає фігура жінки на тлі згорьованої України, яка зображена на чорному граніті. Затуливши обличчя, вона оплакує невинно померлих від голоду. Цей пам’ятник має нагадувати всім про трагічні долі земляків та мільйонів людей.

Нині світ визнає: найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українців був голодомор 1932–1933 років. Ця спланована акція мала ліквідувати основу української нації, унеможливити протистояння владі. Такого висновку дійшли члени Міжнародної комісії з розслідування голоду в Україні. Геноцидом українського народу визнали голодомор 1932–1933 років Верховна Рада України та більш як півтора десятка країн світу.

P.S. Більше години тривала офіційна частина відкриття пам’ятника. Розпочали майже о 16-й. Проте школярі вишикувалися ще за півгодини до початку. Запросили і святих отців та представників влади. Поки виступали гості, автор ідеї, скульптор, діти, священики, ніг від холоду практично не відчувалося. З річки дув холодний вітер, діти замерзли, грілися, тупцюючи на місці і тримаючи запалені свічечки. Такі події в історії країни неодмінно треба доносити до школярів і не тільки, але не ціною здоров'я маленьких і дорослих бердичівлян! Прикро, що під час складання сценаріїв проведення таких подій у місті не враховують погодних умов, а в даному випадку часу доби, адже вже стемніло, а тим замерзлим дітям, які понад годину нерухомо простояли надворі, ще треба дістатися додому…