У житомирському храмі відновлюють українські традиції розпису часів Київської Русі (ФОТО)

Роботу Свято-Михайлівського кафедрального собору почали ще 15 років тому з іконостасу та притвору. Зараз триває розпис віконниць. Це благословенне місце набуває з кожним днем все більшої краси, і дивлячись на роботу майстрів, можна тільки уявляти скільки сил для цього потрібно. Художник Денис Белянський каже, що іноді храми розписують століттями – перша група художників малює одну частину, через 50 років інша група може почати роботу над іншою частиною.

Настоятель церкви отець Богдан говорить, що довго не могли почати розпис, але так сталося, що житомиряни почали допомагати фінансово і вони перейшли той бар'єр, який називається «планувати»:

«Художники не беруть великі кошти. Вони приїхали і сказали, що давайте ми будемо працювати поки без коштів, потім назбираєте. Розпис завжди був дороговартісним. Наприклад, квадратний метр цього розпису коштує десь 500-600 доларів. На сьогоднішній день вони беруть у нас набагато менше, можна навіть сказати символічну плату. Це ж величезна праця, потрібно кожну невеличку квіточку, хрестик вималювати».

Окрім цього, художники підтримують розписи Київської Русі. Вони відрізняються від тих, які сьогодні у нас в основному є в храмах. Адже після указів Петра I, а потім Катерини II, іконопис почав зазнавати віянь з російської сторони.  І, дійсно, якщо придивитися, то можна побачити велику відмінність між розписами у новому храмі та тому, де зараз малюють.

«На сьогоднішній день ми стараємося відновити все так, як воно було в Україні. Якщо подивитися на облачення щойно намальованих апостолів, хрестителів, янголів – на ній є дуже багато українського стилю. У нас все прикрашалося, а краса в тому, що створив Бог – то природа», – розповів настоятель.

Художник Білянський познайомився із отцем Богданом ще будучи студентом Київської художньої академії. Тоді вони разом із одногрупниками розмалювали невелику частину в куполі церкви. Зараз команда зібрана різнопланова і зовсім не за принципом, що головний диктує, а інші виконують. Кожен може вносити своє.

Що стосується технології розпису, то вона є досить зручною. Тому що малюють акриловими фарбами, які не вимагають часу для висихання. Фарби відносно йде небагато, але найбільше витрачається пензликів, вони зношуються буквально за один день.

Денис живе мистецтвом, як і його батько. А продовжує династію 10-річний син Олександр.

«Сину у династії в чомусь легше, а в чомусь важче. У нього, звичайно, дуже велика завантаженість, в мене такої не було. Тому що з усіх сторін йому говорять, що робити. Тут потрібно мати талант самостійно творити. В нього, здається, все з цим складається, він впертий, багато працює. Дитина в 8-10 років могла сидіти по 8 годин і малювати. При чому ми його не змушували, він сам хотів цього», – ділиться художник.

Як не дивно, але в перерві між розписом Денис знаходить час і на студентів, яких навчає. Вони зараз розмальовують під його керівництвом невеличкий об’єкт. Але це ще далеко не весь графік. Адже на художника чекає сім'я у Києві, до якої він їздить кожні вихідні дні. І крім іконопису та розпису займається світським картинами.