Військовий капелан, який лікує душі в тилу (ВІДЕО)

Чоловік пані Лариси загинув у зоні АТО два роки тому. Поблизу Санжарівки снайпер-розвідник Олександр Венгер прикривав бойових побратимів. Чоловік врятував 8 життів, але сам загинув від кулі ворожого снайпера. Ще й досі дружина згадує це з болем в очах. Лікувати душу довірила військовим капеланам, які працюють із родинами загиблих Героїв.

"Після загибелі чоловіка моє життя перетворилося на пекло. Не можна було ні їсти, ні спати, жити взагалі не хотілося. Ми із цієї депресії, із цього жаху, шоку, якби не вони, то не вийшли б, напевно. Так хоч ось почали посміхатися, зрозуміли, що нам треба спілкуватися один з одним", – говорить Лариса Венгер, дружина загиблого військового.

Загибель батька її двох маленьких синів залишила Тетяну два роки тому наодинці з горем. Це сьогодні вона отримала квартиру, знайшла роботу, а тоді жінка опинилася фактично на вулиці. Сьогодні вона також підтримує зв'язок з військовими капеланами, адже біль утрати, каже, не згасає.

"Діти, особливо старший, важко переносить це. Пам’ятає, з надією згадує, як тато голився, як приніс їжачка, дивиться з надією, що тато скоро вернеться. Дуже важко свята пережити, бо Різдво, Новий рік, які раніше із сім’єю святкувались, зараз уже ми самі відзначаємо, без тата", – розповідає Тетяна Абрамова, дружина загиблого військового.

Бог дає надію, і завдяки слову Божому священнослужителі намагаються дати її жертвам війни – матерям, дружинам загиблих, говорить військовий капелан Василь Поворознюк. У минулому він кадровий військовий, служив у 95-й бригаді. Проте у 1999 році звільнився в запас через травму хребта. Коли почалася неоголошена війна на сході, каже, не зміг стояти осторонь. Їздив з військовими підрозділами в різні "гарячі точки" як капелан, щоб забезпечити духовні потреби в особливих умовах. Повернувшись на Житомирщину, взявся допомагати родинам загиблих.

"Я і мій друг Андрій Ковальов створили в Житомирі центр "Компас" – центр адаптації і допомоги учасникам АТО і сім'ям загиблих. Розпочали в Житомирі, потім – Новоград, і от щосереди протягом двох років приїжджаємо в Бердичів. Нам допомагає родина житомирського воєнкома. Він не має власного житла, працює в Житомирі, а живе в Бердичеві. Його дружина проводить майстер-класи для діток. Це поробки, ігри. Поки ми спілкуємося, вона займається з дітками", – розповідає Василь Поворознюк, військовий капелан.

На неформальні зустрічі з капеланом жінки збираються в міській бібліотеці. Із собою приводять дітей, дехто – онуків. Усім їм тут знаходять заняття, а також за дружньою розмовою пригощають смачненьким.

"Це добра справа, це треба робити, простягати руку допомоги. Для них важлива теплота сердець і спілкування", – говорить куратор молодіжного центру "М-Формація" Олена Уяздовська.

Перед тим як працювати з такими людьми, пан Василь пройшов тренінг із християнськими психологами з Ізраїлю і Америки. Це допомогло розібратися в тонкощах психології людей, які постраждали внаслідок війни. На перших зустрічах жінки розповіли, що привело їх сюди, аби переступити через пережите. Нині капелан потоваришував з усіма і намагається, окрім розмов, допомогти у вирішенні окремих побутових питань, як-от у придбанні котлів для індивідуального опалення чи побутової техніки. Він також посприяв відпочинку вдів із дітьми на Закарпатті.

"Час не лікує, дехто думає, що він пройде і дружина або мама стануть спокійнішими. Навпаки, з часом їм стає ще важче. І, щоб вони не відчували себе забутими, ми збираємося для того, щоб вивести із цього стану", – говорить Василь Поворознюк, військовий капелан.

Дружини Героїв запевняють: після таких зустрічей з’являються сили для життя, адже їм є для кого жити.

"Трішки біль притупляється, бо час іде і, слава Богу, хоч є про кого піклуватися, – це мої діти. Але буває, що находять такі моменти – і я не можу із цим справитися", – каже Тетяна Абрамова.

"Набагато легше, якось спокійніше на душі й жити хочеться", – говорить Лариса Венгер.

У планах військового капелана – послужити й учасникам АТО Бердичева. Можливо, колись це вдасться зробити у приміщенні спеціального центру. Зараз же він відкритий до спілкування щосереди в міській бібліотеці.