Волонтери, які передають допомогу на Схід, вперше відвідали Бердичівський театр (ВІДЕО)

З перших днів АТО ці люди підтримують українських воїнів: готують смачненьке, збирають потрібні на війні речі і передають в АТО. Щоб віддячити за їхній патріотизм, бердичівський благодійник Петро Залізний подарував волонтерам квитки на виставу-комедію «І тільки смерть розлучить нас» за участю Остапа Ступки у «Музично-драматичному театрі на Європейській». Люди, серед яких мешканці Бердичівщини і Чуднівщини, упевнений він, за роки важкої праці заслужили на культурний відпочинок. Тим паче, що не всім із них по кишені відвідати театр, адже квитки в середньому коштують декілька сотень гривень.

«Ми всі вдячні Богу за кожного з волонтерів, які ризикують своїм життям і йдуть туди, допомагають, везуть. Але про тих ми хоч інколи згадуємо, говоримо. Але щоб відправити бус чи машину на Схід, її треба чимось загрузити. Є сотні і тисячі волонтерів, про яких ніхто ніколи не чув і не знає, які всі 4 роки війни працюють, щоб збирати і допомагати», – розповідає благодійник, який подарував волонтерам квитки, Петро Залізний.

Чоловік придбав два десятки квитків. 10 – для благодійної організації  «Відкрите серце», яка допомагає пакувати, грузити і розвозити різну допомогу. Решта – для волонтерів благодійного фонду «Оберіг-26», який постійно їздить на передову і збирає для воїнів необхідне.

«В Іванополі є волонтери, які, будемо казати, не фейсбучні волонтери. Але мені так хотілось, щоб ці люди побачили цю красу у нас в Бердичеві, цей театр, запропонувала. Вони з таким захопленням сприйняли це. Смаколики, плетуть маскувальні сітки, завжди готують вареники, готують усе, що замовляється, щоб передати у великій кількості», – каже волонтер Ірина Піскун.

Пані Лариса допомагає волонтерам з перших днів АТО. Жінка у театрі вперше.

«І шиємо, і збираємо, і печемо – все, що нам люди помагають, дають, ми те робимо, в основному шили ковдри. Таке натхнення у мене вийшло на старості років – хочу допомагати своїй країні», – говорить волонтер з Іванополя Лариса Сичева.

«Ми просто звичайні собі люди, яким не байдуже, бо там наші діти. Мої учні перші там з'явились. Подзвонили і сказали, що треба допомога, і все. До цієї пори треба. Ми заповнили ту прогалину, де серйозно недопрацьовує держава. Ми не забезпечені фінансами, ми не можемо купляти серйозну техніку – тепловізори, але біноклі і форми купляли, все, що хлопці просили», – говорить волонтер з Іванополя Антоніна Лівшун.

У театрі, як завжди, повна зала. Перша дія комедії інтригує глядачів знайомством експресивної Єви із Бруно. Бідоласі через це доведеться пережити аварію, лікарню і навіть в’язницю. А згодом – лікування у психіатричній клініці. Єва закохується у нього і невдовзі це почуття стає взаємним. Але чоловік Єви Маріо зумів стати для Бруно справжнім другом. І попри її велике бажання вбити руками Бруно свого чоловіка, дружба між обома перемагає. Глядачі сміються із кумедних ситуацій і майстерної гри акторів. А глядачі-волонтери у захваті від комедії і приміщення театру. Такий подарунок, кажуть, незабутній.

«Приємно не так за себе, як за цих жінок, які багато працюють у селі і уже напрацювалися, але не втомлюються тому, що Бог терпів і нам велів. І українська нація – терпляча, думаю, що все буде у нас гаразд і Україна переможе, Україні бути і таким жінкам, звичайно, слава, як і слава нашим захисникам і волонтерам», – каже директор Іванопільської гімназії Лілія Мудрук.

Вдячний волонтерам за їх незламну життєву позицію і Остап Ступка. Чоловік і сам бере участь у соціальних проектах підтримки різних людей, приміром, з вадами слуху.

«Якби не волонтери, то, думаю, що взагалі б нічого не було. Левову частку допомоги роблять вони, віддають душу і серце цій справі. Якби не люди з відкритим серцем і бажанням допомогти, то... держава в цьому плані пасе задніх», – каже актор Остап Ступка.

Вистава-комедія, говорить він, про любовний трикутник. Тут кожен може пізнати себе у певних ситуаціях і зробити певні висновки. У театрі бердичівлянам актор радить вчитися і вміти культурно  розважитися. А ще – любити своє місто.

«Знаю, що тут вінчався Бальзак, це, напевно, всі знають. Місто з історією, старовинне, приємно, що і театр тут з’явився і вже відремонтований», – каже він.

Наступна вистава у Бердичеві вже 30 квітня. Відволікшись від справ буденних, волонтери знову поринають у роботу. Чимало добровольців без статусів і посвідчень – їхні підопічні. Вони, кажуть, просять домашньої їжі і спілкування, аби відчути себе не забутими.