Як ведучі «Інтера» зривали уроки в школі і чому розважалися на перервах?

Ніхто не залишається байдужим до поєднання слів «1 вересня»! Погодьтеся, кожному є що згадати про роки, проведені в шкільних стінах. Ведучі телеканалу «Інтер» підготували щиросерді зізнання про те, як їм вдавалося зривати уроки, уживатися з сусідами по парті і дуріти на перервах.

Чим займалися на шкільних перервах?

Андрій Данилевич: – За цей короткий проміжок часу намагався встигнути з'їсти «тормозок», який мама давала в школу! Як зараз пам'ятаю: бутерброд з маслом і ковбасою і яблуко, завжди забруднене маслом від бутерброда.

Артем Позняк: – У молодших класах мені подобалося кататися на колінах по коридору. А ось в старших – дівчата!

Жанна Тихонова: – Бувало, заплануєш щось грандіозне, а в кінці уроку лунає голос педагога: «Дзвінок лунає для вчителя!» І руйнуються всі плани, розумієте? Абсолютно всі!

Андрій Доманський: – Ми грали в дворову гру «Чу», використовуючи як фішки монетки, темно-зелені корки і вкладиші.

Андрій Дром: – У молодших класах, як і всі, дуріли в коридорах, катаючись на колінах по паркету: затирали до дірок ідеально випрасувані стрілки штанів.

Анастасія Даугуле: – Ох, стільки потрібно було встигнути! Пробігтися усіма поверхами школи, зустріти знайомих, переговорити з друзями з паралельних класів, дізнатися останні новини і встигнути прибігти на свій наступний урок.

Роман Кадемін: – Ми зазвичай встигали обговорити з однокласниками, кому саме посміхалась дівчина за сусідньою партою, обмінятися вкладишами жуйок «Turbo», а іноді навіть списати домашнє завдання. Перерви завжди пролітали непомітно.

Які спогади залишилися про сусіда по парті?

Андрій Данилевич: – Разом із сусідом по парті на останній сторінці зошита придумували, який у кого буде підпис у паспорті! Виходить – відпрацьовували автографи (сміється).

Артем Позняк: – Мій сусід по парті був феноменом. Принаймны, він сам так думав. Його особливість полягала в тому, щоб тягати з собою до школи столові предмети і клеїти їх на себе, запевняючи при цьому всіх, що він – магніт.

Жанна Тихонова: – Дуже тепло згадую Альошу Грищенко – ми разом сиділи в середніх класах. Він співав мені Цоя: «Я сажаю алюминиевые огурцы на брезентовом поле...» та інше. Нас часто сварили за сміх на уроках.

Андрій Доманський: – Мені пощастило, і найчастіше моїми сусідками ставали дівчата. Я розумів точні науки, а вони – гуманітарні, ось і допомагали один одному. А симпатій до сусідок якось не виникало: вчителі відчували подібне і, як на зло, розсаджували по різних кутках. Через це по класу нерідко літали літачки або папірці.

Андрій Дром: – Мене завжди відсаджували на задню парту, бо я любив поговорити з сусідом. До того ж я часто відволікався, тому нерідко вчителі просили покинути клас і подумати над своєю поведінкою.

Анастасія Даугуле: – Я сиділа за передостанньою партою разом зі своєю найкращою подругою. Вона займалася бальними танцями, їздила на змагання по всьому світу і привозила різні історії – ось їх я і слухала, коли урок був не дуже цікавим.

Роман Кадемін: – Від мого сусіда по парті, чесно кажучи, я був у шоці. Коли ми, більш хуліганисті хлопчаки, різалися на перерві у вкладиші, він біг до бібліотеки, брав невелику книгу і... прочитував її під час наступного уроку! Тому, як ви розумієте, йому було не до мене.

Які придумували способи, щоб прогуляти уроки?

Андрій Данилевич: – Одна суперідея прогулу у мене так спрацювала, що я потім місяць не ходив до школи. Ми з братом грали в каратистів, і мій удар ногою припав до стільця! Тато сказав: якщо до ранку палець посиніє – значить, перелом, до школи йти не потрібно. Наступного дня я прокинувся, а палець не синіє! Долаючи біль, рухами вгору-вниз я довів його до посиніння. Перелом був явний! Правда, я, наївний, думав, що в таких випадках гіпс накладають на сам палець, а виявилося – «валянок» до коліна... І школа нікуди не поділася: бігав на милицях за домашніми завданнями до однокласниці в сусідній будинок.

Артем Позняк: – Мої батьки багато працювали, тому всього лише і потрібно було, що прокинутися рано, виконати всі дії, поснідати, вийти з батьками з дому, помахати вслід автобусу, на якому їхали батьки, і... повернутися додому.

Жанна Тихонова: – Одного разу ми дуже не хотіли йти на фізику. Закрилися в класі і ключ викинули з вікна третього поверху, ніби ми в ув'язненні сидимо, дуже хочемо на урок, але перейти з кабінету в кабінет ніяк не можемо.

Андрій Доманський: – Найчастіше приймалося колективне рішення не йти на урок: весь клас же не покараєш! Ще один із методів полягав у тому, щоб запхати в замок сірники – і тоді викладач не міг відкрити його ключем. У крайньому разі, можна розлити в класі щось, що неприємно пахне.

Андрій Дром: – Було все: імітація застуди, підвищення температури шляхом поїдання грифеля олівця, набивання ложкою собі по нозі, щоб та розпухла, підбурювання усього класу і підривання петард у туалеті... Так, ви вже здогадалися, що батьківські збори з мене починалися і мною закінчувалися? (Посміхається).

Анастасія Даугуле: – Я не прогулювала, але іноді запізнювалася не перший урок через те, що проспала. Тоді класний керівник відправляв за мною когось із однокласників: ті несамовито дзвонили в дверний дзвінок, залювалися веселою юрбою і їли цукерки, поки я збиралася до школи.

Який ваш улюблений шкільний предмет?

Андрій Данилевич: – Українська та російська література, фізика, фізкультура і англійська мова, у вчительку якого я був таємно закоханий.

Артем Позняк: – Література! У підручнику було найбільше портретів, яким можна було домалювати вуса (так, каюсь, грішив цим). А ще мені подобалося писати твори.

Жанна Тихонова: – Російська література. Але й там підлітка підстерігали нудні історії, які я змогла повною мірою оцінити лише через деякий час після закінчення школи.

Андрій Доманський: – У молодших класах любив природознавство: гербарій збирати, жучкам животики проколювати... А в старших класах подобалися точні науки.

Андрій Дром: – У школі я вчив тільки ті предмети, які мені дуже подобалися: англійська і біологія.

Анастасія Даугуле: – Безмежна і взаємна любов у мене з історією, літературою та мовами. Ще подобалися математика, алгебра, геометрія: доведення теорем, рішення рівнянь на два аркуша...

Роман Кадемін: – Незважаючи на те, що я вчився в класі з математичним ухилом, мене більше приваблювали все-таки гуманітарні предмети – література та історія.