З барабаном, мантрами та собакою: Prostoboso дійшли до Житомира

Сьогодні, 23 серпня, Житомир зустрічає чудових мандрівників - Юрка та Івана, які поклали собі за мету дійти з Ужгорода до Харкова пішки, босоніж, без речей та грошей.

З Ужгорода хлопці вийшли 8 липня, прямують дорогами “Вишиваного шляху” і до Житомира вони дістались на  47 день подорожі. У місті вони планують затриматись на день-два. В основному через подругу, двірняжку Босу, яка приєдналась до них у Львові, а на підході до Житомира прихворіла.

Позитивні та легкі, хлопці охоче спілкувались сьогодні в мерії з міським головою та журналістами, розповідали про себе та ділились враженнями про мандрівку. Босі ноги не ховали, і пред’явили їх за першою ж вимогою.

Досвічені мандрівники, вони не вперше мандрують пішки та без грошей, проте до цього завжди подорожували у взутті. Йти дорогами України босоніж виявилось досить складно. Саме через це це ті, хто намагався скласти їм компанію та приєднувався по дорозі, врешті змушені були повертатись до дому. Найвитривалішою, крім Юрка та Івана, виявилась собачка Боса.

“Ще в Ужгороді до нас приєдналась Наталка, - розповідає Юрко про попутників. -  Вона пройшла з нами добу. Але в неї виявились дуже ніжні стопи. Потім до нас приєднався товариш з Тернополя. Йшов з нами п’ять днів і весь цей час нічого не їв, тільки пив воду з медом, але йшов дуже добре. Потім до нас приєднався Сергій, який знайшов нас через сторінку у Фейсбуці. Йшов з нами два тижні. Він буддистський монах, і весь цей час йшов, стукав в барабан, наспівував мантри. Коли ми проходили селами, нас дехто бачив, але більше чули. Дуже цікаво було спостерігати за реакцією людей”.

За весь час мандрівки, за словами хлопців, жодного разу не ночували просто неба і ні разу не довелось просити поїсти. Ті, хто давав дах над головою, без зайвих питань годували.  Першу ж ніч на Житомирщині провели у циган.

“Житомирська область виявилась найнепривітнішою на нашому шляху, - діляться враженнями хлопці. - Кілька разів нам навіть відмовлялися дати води. Але після того, як ми зустріли велосипедистів-мандрівників з Житомира, стався переломний момент. Вони нам пояснили, що чим ближче до Житомира, тим кращий інтернет, і люди краще орієнтуються в тому, що відбувається”.

В середньому хлопці щодня проходять по 20 кілометрів. До Харкова планують дістатися десь наприкінці жовтня. Ніякий речей, крім лляних штанів та вишиванок, що на них одягнені, при собі не мають. Юрко та Іван погоджуються, що осінні холоди все ж змусять їх вдягнутись. У що і де візьмуть одяг - не замислюються, проте взуватись принципово не будуть.

Слідкувати за усіма перипетіями подорожі можна на сторінці PROSTOBOSO у Фейсбук.