Руслан Павлюк: «Лише об’єднавшись, зможемо відродити футбол на Житомирщині»

Уже в цю суботу, 23 квітня, нещодавно створений МФК “Житомир” дебютує в аматорському чемпіонаті України з футболу. У Житомирі команда прийматиме ФК “Малинськ” з Рівненщини. Урочисте відкриття футбольного сезону розпочнеться на стадіоні “Спартак” о 16:30. Про це повідомляють прес-служби Житомирської ОДА і МФК “Житомир”.

Про готовність МФК “Житомир” до першого сезону та перспективи клубу розповів директор КП МФК “Житомир” Руслан Павлюк.

– У першу чергу хочу запросити всіх шанувальників футболу в суботу на стадіон “Спартак” прийти і вболівати за МФК “Житомир”. Ваша підтримка дуже важлива для хлопців. У нас було мало часу, щоб підготуватися до перших матчів, але ми зробили все можливе і я вірю в команду. Вони зроблять все від них залежне і порадують своїх вболівальників ганою і результативною грою.

– Руслане Віталійовичу, як вдалося зібрати команду за такий короткий строк і наскільки вона готова до ігор?

– Часу дійсно було мало, трохи більше трьох тижнів. Ми починали, фактично, з нуля. В місті вже більше десяти років не було професійної команди. В першу чергу нам вдалося знайти досвідченого і, що головне, місцевого тренера – Ігоря Левицького. І вже разом з ним зібрати молоду і, я вважаю, перспективну команду. Всі хлопці – місцеві, з Житомира чи області. Багато хто з них закінчив академії відомих в Україні клубів, має досвід ігор в профлізі. А брак зіграності можемо компенсувати ентузіазмом. Всі розуміють свою відповідальність і ті перспективи, які їх чекають в разі успіху. Тому хлопці будуть викладатися на всі 200 %.

– Які завдання стоять перед командою зараз?

– Ми стартуємо в аматорах і в першу чергу налаштовані вийти у фінальний раунд. Це буде непросто, враховуючи суперників. Але, я вважаю, цілком можливо. Ми будемо грати на результат і боротися у кожному матчі. А далі почнемо вже серйозно готуватися до осінньої частини сезону. Також плануємо брати участь в чемпіонаті області. А влітку маємо грати товариські матчі з командами І і ІІ ліги. Цей рік ми присвячуємо створенню самого підприємства і команди. Потрібно відпрацювати багато організаційних моментів. Хочемо зробити якісний продукт для нашої громади.

– З якими проблемами доводиться стикатися?

– У першу чергу – це організаційні моменти. Потрібно налагодити роботу самого комунального підприємства. Цей процес триває досі. Наприклад, нам виділили гроші з бюджету, але ми досі не можемо їх використовувати. Шукаємо спонсорів і партнерів. Багато хто розуміє нашу ситуацію і йде нам назустріч. Дуже допомагає і міська, і обласна влада. Фактично, зараз ми виступили сильним об’єднуючим фактором між владою, бізнесом і громадою. І лише разом можемо повернути великий футбол.

– Тобто бюджетні гроші є, але ви їх поки не можете використовувати? Як виходите з ситуації?

– Насправді Комунальне підприємство і бюджетні кошти – це дуже серйозно. Є дуже багато обмежень. І ми вирішили не зациклюватися на бюджеті і брати приклад з того ж рівненського “Вереса”. Почали роботу зі ЗМІ, знайшли медіапартнерів, підключаємо спонсорів та партнерів. Будемо проводити широку рекламну і медійну кампанію. Багато вже зробили в цьому напрямку. В нас будуть і афіші, і реклама на радіо і ТБ, прямі трансляції матчів, розіграші подарунків, зустрічі з фанами та багато іншого. Будемо працювати максимально прозоро і відкрито. Наша основна мета – збирати якомога більше людей на трибунах на домашніх матчах і відбудовувати фан-рух. Також в планах – відкриття фан-шопу і багато іншого. Роботи вистачатиме.

– Є підтримка влади?

– Дуже приємно, що нам йдуть назустріч не лише в міській раді, а й в обласній раді та облдержадміністрації. Є співпраця між Сергієм Сухомлином, Анжелікою Лабунською та Сергієм Машковським. Проводяться трьохсторонні зустрічі і наради, дуже швидко вирішуються всі питання. Так, нам дозволили користуватися тренувальною базою в Березині, яка належить ОШВСМ, йде робота за іншим напрямом. З нетерпінням чекаємо, коли можна буде нарешті зіграти на центральному стадіоні. Всі розуміють, що ми можемо досягнути результату лише разом, і я дуже сподіваюся, що ця співпраця буде тривати не один рік.