Справжній герой та вірний товариш: окупанти застосували заборонену хімічну зброю проти протитанкіста Любомира Нідзельського.

На фронті, внаслідок атаки російською забороненою хімічною зброєю, загинув військовослужбовець Збройних сил України та оператор ПТРК "Стугна" Любомир Нідзельський. Його життя обірвалося на 31 році. Прощання з героєм відбулося в п'ятницю, 18 липня, на його батьківщині в Житомирській області.

Про загибель повідомила дружина військовослужбовця Оксана Нідзельська, а також його колега Тетяна Чорновол, котра працювала з Любомиром. Герой загинув 10 липня 2025 року.

"У моєму взводі трагічно загинув товариш по службі Любомир Нідзельський. Він віддав своє життя під час чергування на "Стугні" на передовій, ставши жертвою удару забороненої хімічної зброї", - повідомила Чорновол у Facebook.

Вона додала, що Любомир Нідзельський "загинув воїном" - "він палив ворога "Стугною".

Які факти відомі про Любомира Нідзельського?

Любомир Нідзельський з'явився на світ 11 квітня 1994 року в селі Тетірка, що на Житомирщині, за інформацією Житомирської міської ради. З раннього віку він виявляв захоплення математикою та інформатикою, а до навчання в школі вирушив у п'ять з половиною років.

Закінчив державний університет "Житомирська політехніка", де здобув кваліфікацію інженера за напрямом "Біотехнічні та медичні пристрої і системи".

Після завершення строкової служби в Збройних силах України я розпочав трудову діяльність в ТОВ "Кромберг Енд Шуберт", що розташоване в Житомирі.

З початком великої війни без вагань повернувся до армії. Служив у бойовому підрозділі, мав позивний "Любчик".

Отримав нагороду головнокомандувача Збройних сил України "Золотий Хрест", медаль "Ветеран війни - учасник бойових дій" та пам'ятну відзнаку 1-ї окремої бригади спеціального призначення на честь Івана Богуна.

"Любчик прагнув жити в місті, досліджувати різні куточки країни та світу, проводити час з батьками і братом, частіше зустрічатися з друзями, як у ті щасливі моменти минулого, і завжди бути поруч зі мною," - зазначила Оксана Нідзельська.

Військовослужбовиця зазначила, що він був напарником Чорновол ще з тих часів, коли відбувалася оборона Києва.

"Він працював вночі, а я - вдень... Він був чутливим, відвертим та спокійним, справжнім членом нашої фронтової родини. Ми настільки звикли до його присутності, що досі не можемо усвідомити, що його більше немає. Це завдає нам величезного болю", - зізналася вона.

На думку Тетяни Чорновол, Любомир вирізнявся своїм спокійним характером, але водночас був надійною та вкрай відповідальною особою.

За її словами, несподівано для всіх у зону ураження "Стугни" заїхав ворожий "Урал" з військовими.

Ніхто не очікував на агресивні дії з боку ворога, адже, ймовірно, загарбники помилилися у своєму маршруті.

"Того дня я була на полігоні. Роздратоване командування подзвонило мені і почало кричати, що розрахунок 'Стугни' не реагує. Я відповіла: 'Отже, все працює'. Саме в той момент думала, що, напевно, вони щось пропустили, адже не було ніяких попереджень. Але я чекала, бо знала, що він на позиції. І раптом отримую дзвінок: 'Ціль уражено'. Це тільки Любомир міг таке зробити, ми б усі могли б пропустити. Відповідальність і зосередженість 24/7 – це про Любомира. Його стриманість і скромність вражають. А сміливість і надійність – це все про нього", - поділилася військова.

Воїн завжди вирізнявся своєю розсудливістю та обережністю, але тепер "Стугна" "знову йде попереду піхоти разом із еспешками". Як зазначає Чорновіл, це суттєвий ризик, адже на відстані 5 км в епоху дронів "це зовсім небагато".

"Я щиро прагнула, щоб Любомир став оператором "Крила". Він часто літав між чергуваннями, і я намагалася перевести його на цю посаду. Але, на жаль, ми не встигли... Любомир загинув, коли працював з пультом "Стугни". Він загинув як протитанкіст... Вічна пам'ять, мій напарнику. Слава захисникам України!" – поділилася військовослужбовиця.

Прощання з Героєм відбулося 18 липня у Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира.

Поховали його на Алеї Слави Корбутівського міського кладовища.

Як повідомляв OBOZ.UA, на фронті загинув 63-річний захисник, директор авіаклубу "Одеса" Костянтин Оборін "Камікадзе". Ризикуючи життям, він вивіз із полону 29 українських військових, захищав Україну з 2014 року, був ветераном війни в Афганістані. У Героя лишилися дружина, діти та онуки.