Розроблені для транспортування поранених з фронтових позицій: у Києві запустили виробництво дистанційно керованих електричних носилок.

-- Ми спробуємо залучити нових людей -- студентів першого, другого, і третього курсів, -- розповів "ФАКТАМ" лідер студентської команди Іван Підпалько. -- Нам потрібні люди з палкими очима, які хочуть на засадах фактично волонтерства допомогти українському війську -- підуть нашим шляхом. Зважте також, що це для них прекрасна можливість на практиці набути інженерного досвіду. Через декілька років при влаштуванні на роботу практичний досвід матиме для цих студентів чималого значення -- їх вартість на ринку праці значно зросте.

Ми маємо майстерню, в якій є зварювальний апарат, компресорна (для фарбування виробів), та інше обладнання, в тому числі для паяння. Також є комп'ютери зі спеціальними програмами. Токарні вироби й деталі, виготовлені за допомогою лазерної різки, ми замовляємо у відповідних виробників.

У вас большая команда?

-- Не дуже. Максимальна кількість була минулими осінню і зимою: сім-вісім учасників.

Яким чином з'явилася концепція використання електроношей для транспортування поранених?

Цей проєкт виник на основі ініціативи наших викладачів, які прагнули відновити діяльність гуртка "Формула. Студент КПІ". Раніше учасники цього гуртка займалися створенням болідів для перегонів та брали участь у різноманітних змаганнях. У 2023 році університет ухвалив рішення відновити гурток, надавши йому новий напрямок — студенти, які долучаться до його роботи, будуть розробляти не гоночні автомобілі, а технічні рішення для потреб фронту.

Хто є творцем електронних книжок?

Інженер-винахідник Дмитро Мамонов, родом зі Слов'янська, у той час проживав у Житомирі. Наші викладачі натрапили в інтернеті на його інноваційну розробку — наземний безпілотник, призначений для евакуації поранених (електроноша). Ці пристрої мають кілька суттєвих переваг: вони легкі, економічні, що дозволяє їх виробляти у великих обсягах, і забезпечують високу прохідність завдяки гусеничному ходу, що дозволяє їм долати складні умови, такі як сніг, калюжі та багнюка. Для їх експлуатації не потрібно мати спеціальних знань або навичок. Дмитро особисто створив близько півсотні таких роботизованих комплексів для фронтових потреб.

Представники КПІ відвідали Дмитра, щоб отримати детальну інформацію про його розробку, яка, до речі, отримала патент. Винахідник дав згоду на організацію процесу збору цих електроносіїв у КПІ, надавши необхідну технічну документацію, а також активно консультував нас по телефону.

Також зверніть увагу на: Інноваційна технологія, що допомагала зберегти життя нашим захисникам: українські волонтери розробили пристрій "Око" для моніторингу супротивника.

Перші п'ять одиниць ми виготовили в точній відповідності до задуму Мамонова. Протягом роботи та спілкування з військовими, які їх експлуатують, у нас виникли ідеї для покращення виробу. В результаті, ми створили нову партію модифікованих електроносіїв — з розширеним радіусом дії, вдосконаленим пультом управління, покращеними колесами та приводами, а також потужнішим акумулятором тощо.

Тут слід сказати, що ми створили дві команди. Одна займається побудовою і вдосконаленням електронош Мамонова, а друга -- власною розробкою "Котигорошко", яка також призначена для логістичних завдань на фронті.

-- Які вимоги ставлять до електронош військові?

Перш за все, важливими характеристиками є вантажопідйомність, дальність польоту, тривалість роботи на одному заряді акумулятора та високі показники прохідності, що забезпечує безпілотнику можливість пересування на гусеничному шасі.

Яка максимальна вага, яку можуть транспортувати електроноші, що ви виробляєте?

Електронні колісні транспортні засоби мають вагу приблизно 60 кілограмів і здатні перевозити вантаж до 120 кілограмів. Що стосується їхніх технічних характеристик, то запас ходу на одному заряді акумулятора складає 10-12 кілометрів. Це означає, що вони можуть долати 5-6 кілометрів в одному напрямку і повертатися назад. Для таких компактних розмірів безпілотного наземного транспортного засобу це досить вражаючий результат.

Отже, електронні носії мають компактні розміри?

-- Так. Їх можна скласти, таким чином вони будуть займати ще менше місця в машині. Їх можна перевозити практично в будь-якій автівці. Ми відправляли їх військовим поштою -- спеціально організовувати транспорт нема потреби.

Тут доречно сказати ще про таке: один з флагманів українських наземних дронів, який називається "Терміт", розроблено Дмитром Мамоновим. За його патентом зараз одна з фірм серійно випускає ці наземні роботизовані комплекси. Так от, для перевезення доволі великого за габаритами "Терміту" потрібно щось на кшталт фургона.

Читайте також: Вогонь з кулемета тепер може вестися з відстані до 200 метрів завдяки новій унікальній системі "Цвях", яка покликана зберігати життя солдатів.

-- Певно, й можливості у "Терміта" більші, ніж в електронош?

Отже, він може транспортувати до 300 кілограмів вантажу за один раз (Дмитро Мамонов наразі успішно виробляє "Терміти". -- Прим. ред.).

Яка швидкість електронів?

-- Перші електроноші, які ми виготовили, долають чотири-п'ять кілометрів за годину. В модифіковану модель ми поставили потужніші мотори та продуктивніші плати. Це дозволило збільшити швидкість до семи-восьми кілометрів на годину. Можемо зробити швидкість ще більшої, але тоді пораненому буде не комфортно, бо безпілотник не оснащено підвіскою.

Яка ціна цього наземного дрона?

-- Це треба заново рахувати. Адже найдорожчі компоненти надходять з Китаю, а внутрішні ціни в КНР зросли. Крайній раз, коли ми рахували, собівартість складала приблизно 100 тисяч гривень. Наразі, певно, більше.

З яких джерел ви отримуєте фінансування для виробництва цих наземних роботизованих систем?

-- Перші шість екземплярів ми зробили за донати випускників КПІ (зокрема, колишніх учасників гуртка "Формула. Студент КПІ"). Окрім того, ми увійшли в число переможців фестивалю інноваційних проєктів Sikorsky Challenge Ukraine, що принесло нам певну суму, яку ми витратили на мотори та матеріали для електронош.

Ознайомтеся також: Навіть тепловізійна камера сприймає наші моделі як реальну бойову техніку: ветеран організував виробництво оригінальних імітаційних цілей.

Ми також займалися заробітком самостійно. Дозвольте пояснити, як це відбувалося. Декілька компаній (як мені відомо, під керівництвом Дмитра Мамонова) вирішили налагодити серійне виробництво електронош. Однак частина з них звернулася до нас за допомогою, адже існувала безліч технічних нюансів, які не були легкими для розуміння. У нас вже був позитивний досвід у цій сфері. Завдяки цьому ми змогли заробити на закупівлю необхідних компонентів і матеріалів.

Не менш важливо зазначити, що кожен зібраний екземпляр електронного носія проходить тестування. У нашій команді є учасники, які важать понад 100 кілограмів, тож ми перевіряємо, як виріб справляється з такою вагою під час руху по різних ділянках.

Зауважимо, що в одному з інтерв'ю автор електронош Дмитро Мамонов розповів:

-- Я ставив перед собою завдання створити засіб для евакуації поранених з місцевості, яка постійно прострілюється противником. Тому одна з обов'язкових вимог для цього виробу -- евакуація має проводитись без безпосередньої участі людей. Тобто електроноші повинні бути оснащені дистанційним керуванням. Я також сформулював для них базові технічні критерії: 60, 120, 60. Перші 60 -- це гранична вага електронош. А 120 -- це їхня вантажність. Друге 60 -- це час руху (у хвилинах) на одному заряді акумулятора. Разом з родиною за наші сімейні заощадження узятися до створення електронош. В результаті вийшов вдалий функціональний роботизований комплекс.

Раніше "ФАКТИ" інформували про проекти, над якими трудяться вчені та студенти КПІ, чиїм супутником стала ракета, запущена Ілоном Маском.

Читайте також: "Можна зі Львова керувати наземним дроном, який знаходиться на фронті", -- засновник Школи роботизованих наземних комплексів