Пітьма після Трипілля

Що ми винесли з втрати масштабної електростанції?

Рік тому Росія завдала удару п’ятьма дозвуковими крилатими ракетами Х-69 по Трипільській ТЕС, одній з ключових теплових електростанцій у центральній Україні. Цей напад мав не лише фізичні наслідки, а й системний вплив. Ми втратили значні потужності, які забезпечували електроенергією Київську, Черкаську та Житомирську області, підтримували баланс енергосистеми та допомагали уникнути пікових навантажень.

Для учасників енергетичного ринку це стало тривожним сигналом, на який ми давно очікували: централізовані генераційні потужності мають низьку стійкість, і в умовах війни це представляє собою стратегічну вразливість. На жаль, коли одна велика електростанція забезпечує половину регіону, вона перетворюється на ідеальну мішень.

В Україні теплові електростанції (ТЕС) виконували функцію маневрової генерації для атомних електростанцій, які функціонують у базовому режимі і не можуть оперативно регулювати свою потужність. Суть полягає в тому, що коли споживання електрики змінюється протягом доби або в різні пори року, саме ТЕС швидко коригують рівень виробництва, забезпечуючи баланс у енергетичній системі.

Запорізька теплоелектростанція функціонувала в тісній співпраці з Запорізькою атомною електростанцією, а Южноукраїнська ТЕС - з Южноукраїнською АЕС. Трипільська ТЕС, у свою чергу, взаємодіяла з Чорнобильською атомною електростанцією. Така організаційна структура забезпечувала стабільність енергетичної системи, особливо з огляду на значну частку атомної генерації, і до початку великої війни вона повністю виправдовувала себе.

Проте 11 квітня 2024 року ми на власному досвіді усвідомили всю вразливість цієї системи, що стало серйозною структурною втратою. Трипільська теплова електростанція постачала близько 7% електрики для центральної частини України і відігравала важливу роль у балансуванні навантаження в Об'єднаній енергосистемі нашої країни. Внаслідок цього Україна втратила понад 1 300 МВт маневреної потужності, що ускладнило можливість оперативного реагування на пікові навантаження.

Улітку 2024 року відчулися серйозні наслідки, коли в часи найвищих температур навантаження на електромережу значно зросло через активне використання кондиціонерів та систем охолодження. Мільйони українців опинилися без електрики на 10-12 годин щодня. Бізнес оцінював збитки, а медики рахували час автономної роботи обладнання.

Літо 2024 року стало переломним моментом, коли питання резервного живлення привернуло увагу не лише держави, а й приватних підприємств та об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Настало розуміння: у рамках традиційної централізованої енергетичної системи неможливо забезпечити стабільність. Втрата навіть однієї електростанції призводить до дефіциту електрики в кількох регіонах.

Трипільська ТЕС не була єдиною в своєму роді, проте її знищення стало показником глибших проблем. Цей удар вразив не лише матеріали, такі як бетон і метал, але й підірвав основи цілої концепції енергетичної системи, що ґрунтувалася на централізованому виробництві електроенергії.

У звіті U.S. Department of Energy за 2022 рік прямо сказано: централізована модель енергетики не витримує нових кліматичних та безпекових викликів. Майбутнє - за розподіленою генерацією та накопиченням енергії, і ми маємо низку прикладів у світі, де ця концепція вже застосовується. Після масштабних блекаутів 2021 року Техас (США) ухвалив програму підтримки локальної генерації. За два роки там збудовано понад 5 ГВт мікрогенерації та встановлено накопичувачі на 1,6 ГВт-год.

Ізраїль, що постійно стикається з небезпекою ракетних атак, розробив розгалужені мікромережі на своїх військових базах та важливих інфраструктурних об'єктах. Ці системи є автономними і функціонують на сонячній енергії, природному газі або дизельному паливі, із застосуванням накопичувачів. Такий підхід забезпечує збереження управління навіть у випадку ударів по ключових об'єктах.

У відповідь на енергетичну кризу 2021-2022 років Німеччина акцентувала увагу на декарбонізації та децентралізації енергетичного сектору. У федеральних землях запроваджені програми, що підтримують енергетичні кооперативи, біогазові установки та системи накопичення енергії.

Трипільська ТЕС входить до складу ПАТ "Центренерго". Це підприємство - важливий елемент енергетичної системи України, одна з найбільших енергогенеруючих компаній, що забезпечує потреби країни в електроенергії.

Електростанції, що належать компанії, генерують електричну енергію відповідно до затвердженого графіка НЕК "Укренерго" та постачають теплову енергію для міста Українка (для Трипільської ТЕС) і селища Слобожанського (для Зміївської ТЕС). Третя електростанція, Вуглегірська ТЕС, з травня 2022 року знаходиться на тимчасово окупованій території, внаслідок чого ПАТ "Центренерго" втратило близько 45% своїх потужностей.

У першому кварталі 2024 року всі десять генераторів, включаючи шість енергоблоків Зміївської ТЕС та чотири Трипільської ТЕС, були залучені до виробництва електроенергії. Проте після ракетних нападів на виробничі потужності Зміївської та Трипільської ТЕС, подальше генерування електроенергії виявилося неможливим.

Наглядова рада ПАТ "Центренерго" затвердила фінансовий план на 2025 рік, який фактично є "Планом відновлення". У 2024 році з державного бюджету було виділено 1,5 млрд грн, які були спрямовані на відновлення генераційних потужностей та будівництво захисних споруд. Це дозволило частково відновити функціонування підприємства. Завдяки цим коштам вдалося оновити покрівлю машинного залу та модернізувати виробниче обладнання. Крім того, було проведено оптимізацію управлінської структури, знижено накладні витрати та збережено трудовий колектив.

Наглядова рада разом з керівництвом успішно реалізують план відновлення діяльності підприємства. Так, у другій половині липня 2024 року було відновлене виробництво електроенергії на Трипільській ТЕС, а генерацію на Зміївській ТЕС відновили в листопаді 2024 року. За результатами діяльності третього-четвертого кварталів підприємство отримало чистий прибуток.

Це дало нам можливість більш-менш без труднощів пережити зимовий період. Проте, поряд із терміновими заходами, необхідно впроваджувати стратегічне бачення нової енергетичної парадигми: відновлення енергетичної інфраструктури повинно йти рука в руку зі створенням гнучкої та децентралізованої моделі енергетичної системи.

Що це означає на практиці:

- інвестувати в малу та середню генерацію (біомаса, біогаз, сонце, вітер, когенераційні установки);

- інвестувати в накопичувачі енергії - BESS (за оцінкою Міненерго, до 2026 року потрібно встановити щонайменше 500 МВт-год накопичувачів, що дозволить стабілізувати систему в пікові години);

- побудувати стійку архітектуру мікромереж (microgrids) для критичної інфраструктури - від лікарень до військових частин (це не замінить всю систему, але збереже життя там, де це найбільше потрібно);

- впровадити податкові переваги та програми грантів для приватних джерел енергії (це надасть можливість бізнесу та громадам взяти на себе відповідальність за свою енергетичну автономію).

Україна вже має успішні приклади: сонячні панелі з акумуляторами в школах, аграрні підприємства на біогазі, локальні міні-ТЕС у громадах. Ці об'єкти залишаються зі світлом, коли зникає електрика на десятки кілометрів довкола.