Топ-10 досягнень українського спорту у 2025 році. Погляд від Sport.ua.

Незважаючи на війну, наш спорт продовжує виявляти талановитих особистостей.

Рік, що минає, став одним із найважчих для України в її історії. Спортивна сфера не є винятком. В умовах повномасштабної війни українці не просто намагаються жити, а борються за виживання. Проте парадокс полягає в тому, що навіть у таких складних умовах наші атлети не лише підтримують високі стандарти, а й вражають досягненнями. Це стосується не лише тих, хто вже давно на слуху. Український спорт продовжує генерувати нові імена і таланти, які вже стали або мають всі шанси стати зірками світового масштабу найближчим часом. Sport.ua представляє топ-10 найяскравіших відкриттів українського спорту 2025 року.

21-річний спортсмен з Вінниці, що виступає у професійному японському сумо під ім'ям Аонішікі Арата, став справжньою сенсацією не лише для українського, а й для світового спорту. За короткий проміжок у три роки Данило пройшов шлях від початківця в професійному японському сумо до здобуття найвищого призу – Кубка імператора, а також отримав другий ранг одзекі, вище якого лише йокодзуна. У 2025 році Явгусишин стартував у другому за силою дивізіоні Дзюрьо. Проте, зайнявши друге місце на своєму першому турнірі у січні, він вже в березні дебютував в елітному дивізіоні Макуучі.

Протягом чотирьох поспіль турнірів Данило здобував по 11 перемог, серед яких варто відзначити його тріумф у липні над йокодзуною Томокацу Хосьорю. Ця перемога принесла йому першу в кар'єрі золоту зірку кінбоші. Цей успіх стався на 12-му професійному турнірі, що є абсолютним рекордом в сучасній історії сумо, починаючи з 1958 року, коли була впроваджена система проведення шести турнірів на рік. Вершиною цього видатного року стала його перемога на листопадовому турнірі в Фукуоці, де він здобув перший в українській історії Кубок імператора та отримав звання одзекі. Особливо вражаючим був його тріумф у додатковому чемпіонському поєдинку, в якому він знову обіграв йокодзуну Хосьорю.

18-річний плавець з Одеси вразив цілим каскадом видатних результатів на дистанції 50 метрів кролем. У серпні на юніорському чемпіонаті світу в румунському Отопені Шеремет виграв золото, встановивши у півфіналі юніорський світовий рекорд - 21,75 секунди. Це в басейні олімпійського стандарту (50 м).

А в грудні Микита дебютував на дорослому чемпіонаті Європи на короткій воді в польському Любліні. У фіналі естафети 4x50 метрів вільним стилем збірна України посіла четверте місце. Шеремет на першому етапі показав час 20,84, встановивши світовий рекорд серед юніорів, а також новий рекорд України. В заключний змагальний день Шеремет вже в особистому фіналі дистанції 50 м кролем оновив свій рекорд, показавши час 20,81 і виборов срібну медаль, яка стала єдиною нагородою України на цих змаганнях.

Двадцятитрирічний шпажист з Києва здивував усіх, здобувши бронзову медаль на чемпіонаті світу в Тбілісі. Кошман розпочав свій шлях з попереднього раунду, де, з великими зусиллями, переміг естонця Каспера Тафенау з рахунком 15:14. У 1/16 фіналу він зробив справжню сенсацію, перемігши світового номер один, бронзового призера Олімпіади-2024, єгиптянина Мохамеда Ель-Сайєда. У 1/8 фіналу Кошман здолав чемпіона Європейських ігор 2023 року, нідерландця Трістана Тюлена, а в чвертьфіналі виборов перемогу над італійцем Маттео Ґалассі, який є віце-чемпіоном Європи серед дорослих і чемпіоном світу серед юніорів. Лише в півфіналі наш спортсмен зазнав поразки від угорського фехтувальника Дьордя Шіклоша, який є чемпіоном світу 2019 року та олімпійським чемпіоном у командній першості в Парижі.

Ця медаль є першою індивідуальною нагородою Микити на світових чемпіонатах. Раніше він вже здобував призові місця на етапах Кубка світу у складі команди.

Спортсмен з Берегового, що на Закарпатті, Олександр Окіпнюк, святкує свій 27-й день народження і є найстаршим у своєму списку. Його кар'єра на міжнародній арені розпочалася в 2012 році, але через рік він змушений був призупинити змагання через серйозні проблеми зі спиною. Лише в 2018 році Олександр знову повернувся до світового спорту, і з того часу його результати значно покращилися. До грудня 2025 року його найвищими досягненнями були шосте місце на етапі Кубка світу в Дір-Веллі у 2021 році та участь у фіналі Олімпійських ігор в Пекіні-2022, де він зайняв дев'яту позицію, що стало його дебютом на Олімпіаді.

Це до стартового етапу Кубка світу-2025/26 у фінській Руці, де Окіпнюк не просто переміг, а в суперфіналі за стрибок з коефіцієнтом складності 5.1 отримав 130,56 бала і здобув золото, випередивши найближчого переслідувача, призера чемпіонатів світу Пірміна Вернера зі Швейцарії на понад 20 балів. Цей результат - найліпший у кар'єрі українця. Обнадійливо, що продемонстрував він його на старті олімпійського сезону. Окіпнюк став лише третім українським фристайлістом після Олександра Абраменка і Дмитра Котовського, який переміг на етапі Кубка світу.

Крім того, у 2025-му Олександр допоміг Україні здобути історичне срібло в командній першості на чемпіонаті світу в швейцарському Енґадіні.

11-річним цей хлопець, який народився на Донеччині, а нині живе в київському спальному масиві Троєщина пережив інсульт, дивом вижив, заново вчився ходити. Власне, тому його нинішні досягнення вражають подвійно. У 2025-му Єгор на міжнародній арені програв лише одну сутичку - німцеві Даріусу Кіферу в фіналі чемпіонату Європи U20. Та навіть попри цю поразку, яка теж принесла срібло, список виграних Єгором протягом року борцівських мейджорів вражає: він виграв чемпіонати світу і Європи U23 та чемпіонат континенту U20. І це 19-річним.

Тренери нашої національної збірної вочевидь праві, що не поспішають переводити Якушенка в дорослу боротьбу. Бережуть його, дають наборотися на юнацько-молодіжному рівні, водночас розуміючи, що саме Єгор, який бореться у ваговій категорії до 97 кг, є головною надією української греко-римської боротьби на Олімпіаді-2028. Дуже важливо, що наш талант намагається не просто перемагати, а робити це яскраво. Його боротьба сповнена красивих комбінацій та ефектних кидків.

Вихованець київського "Сокола" у грудні став наймолодшим дебютантом і автором закинутої шайби у складі національної збірної України з хокею в історії. 11 грудня, коли українці проводили перший з трьох поєдинків Кубка націй проти румунів, Денис, якому на ту мить було 17 років, 10 місяців і 7 днів, із передач досвідчених партнерів Віктора Захарова і Дениса Бородая відкрив рахунок у матчі і допоміг здобути перемогу 3:2. У наступному поєдинку Жеребко знову відзначився, Україна знову перемогла (2:1), а Дениса визнали найкращим гравцем зустрічі.

Найбільш парадоксально, що Денис навіть не потрапив до числа кандидатів на місце в молодіжній збірній України, яка в той же час брала участь у матчах чемпіонату світу в дивізіоні 1А. Аналогічно, минулого року тренерський склад команди U17 не зміг знайти для нього місця, незважаючи на те, що вона виступала на юнацькому Олімпійському фестивалі в Бакуріані. Проте у національній збірній Жеребко, брат якого Максим, старший на три роки, також грає у "Соколі", міг отримати свій перший шанс ще восени, коли українці стартували в Кубку націй. Але тоді у Федерації хокею України неабияк злякалися, побачивши 17-річного юнака серед гравців, і, тиснучи на тренерів, виключили його зі складу.

Шістнадцятирічний киянин став одним з героїв переможної команди України на чемпіонаті Європи, що проходив у Батумі, Грузія. Ігор, який на той момент займав 251 позицію в рейтингу ФІДЕ, здобув золото на резервній дошці, набравши 5,5 очок із 8 можливих, що зробило значний внесок у загальну перемогу команди. Варто зазначити, що гросмейстерський титул Самуненков отримав зовсім нещодавно, у 2023 році. Після цього командного турніру Ігор підвищив свій рейтинг до рекордних 2584 балів і піднявся на 209 місце в світовій таблиці. Сподіваємося, що це стане стартом для нових значних досягнень у його кар'єрі.

21-річна борчиня зі Звягеля на Житомирщині, яка раніше гучно заявила про себе, вигравши чемпіонат світу і три поспіль чемпіонати Європи U23, на молодіжному рівні, цьогоріч ефектно проявила себе вже серед дорослих. Бондар, яка виступає в категорії до 62 кг, дуже переконливо виграла перший у кар'єрі дорослий чемпіонат Європи, який відбувався у Братиславі. Ірина на одному диханні пройшлася по всіх своїх суперницях. На шляху до фіналу вона достроково перемогла угорку Ніколетт Сабо (10:0), у чвертьфіналі - 8:1 чотириразову чемпіонку Європи, чемпіонку світу-2021 Біляну Дудову з Болгарії, а в півфіналі - 8:4 русачку Аліну Касабьєву, чемпіонку світу і Європи 2021 року серед юніорів. У фіналі Ірина зустрічалася з наддосвідченою шведкою Йоганною Ліндборґ. Бондар опонентці шансів не залишила - 6:0.

У другій половині року Ірина, на жаль, не змогла продемонструвати таку ж вражаючу форму. На чемпіонаті світу U23 вона здобула срібну медаль, але на своїй першій дорослій світовій першості не змогла пройти далі стартового поєдинку, програвши борчині з Венесуели. Ірина має величезний потенціал для розвитку і нові цілі для досягнення. Проте, без сумніву, з кожним новим змаганням її майстерність тільки зростає.

25-річна фристайлістка у середині грудня зробила історичний внесок для України, здобувши першу медаль на етапах Кубка світу в дисципліні біґ-ейр. Ці змагання проходили в американському Стімбоуті, де Катерина Коцар отримала за сумою двох спроб 152,50 балів. Варто зазначити, що з 2018 року вона взяла участь у 25 етапах Кубка світу в дисциплінах слоупстайл та біґ-ейр. Найкращі результати, які вона показала, це п’яті-шості місця на етапах у швейцарському Курі в 2022-2024 роках. На початку цього сезону Коцар вже встигла стати дев'ятою на етапах у китайських Чжапнцякоу та Пекіні, а тепер цей значний прорив майже гарантує їй участь в Олімпійських іграх-2026. Сподіваємося, що там вона порадує нас новими яскравими досягненнями.

Двадцятирічна догравальниця чернівецької "Буковинки", яка вперше познайомилася з волейболом у Стрию на Львівщині, навесні цього року здобула своє перше чемпіонство в Україні. Після цього вона потрапила до складу національної збірної, яка не лише виграла Золоту Євролігу, але й вперше в історії пробилася до Ліги націй, а також повернулася до фінальної частини чемпіонату Європи після 1994 року. В Золотій Євролізі Андріана часто залишалася в тіні досвідченіших гравців, таких як Олександра Міленко і Юлія Димар. Тренер Якуб Глушак залучав цю обдаровану спортсменку з лави запасних, і вона змогла продемонструвати свої здібності на майданчику.

Замість цього, на світовому чемпіонаті, коли Димар випала з команди, Павлик отримала значно більше можливостей для гри. Змагаючись проти команд, таких як Сербія та Японія, вона безсумнівно здобула цінний досвід, що стане важливим етапом у її кар'єрному зростанні. Початок клубного сезону, в якому Андріана демонструє свої лідерські якості в атаці "Буковинки", яскраво підтверджує це.