Трагічні події Бабиного Яру: хронологія та деталі жахливого злочину.

Бабин Яр - урочище на північно-західній околиці Києва, яке стало некрополем. Тут у вересні 1941 року за два дні було розстріляно майже 34 тисячі євреїв. Упродовж наступних двох років урочище стало братською могилою для понад 100 тисяч людей - євреїв, ромів, військовополонених, членів ОУН, пацієнтів психіатричної лікарні та навіть порушників комендантської години.

Трагедія Бабиного Яру вважається одним з найжахливіших злочинів, скоєних під час Другої світової війни. У День пам'яті OBOZ.UA пропонує ознайомитися з хронологією цих подій.

Війська нацистської Німеччини зайняли Київ 19 вересня 1941 року. Наступного дня в Бабиному Яру почалися перші розстріли військових, які потрапили в полон. Вибухи та пожежі на Хрещатику, що стали наслідком радянської диверсії 24 вересня, нацисти використали як виправдання для масового знищення євреїв, звинувативши їх у цих актах.

28 вересня були видані розпорядження, які зобов'язували всіх євреїв зібратися в певному місці.

29 вересня "дорога смерті" проходила від площі Лук'янівської через єврейське кладовище, а потім – вулицею Кагатною (тепер – Сім'ї Хохлових), продовжуючи по Лагерній (тепер – Дорогожицькій). Людей змушували роздягатися, знімати коштовності, після чого їх розстрілювали, вражаючи потилицю. Лише за два дні загинуло більше ніж 33 тисячі людей.

Розстріли тривали безперервно.

Перший етап триває з осені 1941 року до весни 1942 року: щоденно у Яру відбувалися масові страти євреїв і військовополонених. Взимку 1941-1942 років там також загинули представники Організації українських націоналістів.

Наступний етап тривав від кінця зими 1942 року до серпня 1943 року. У цей період проводили розстріли членів підпільних організацій, українських націоналістів, ромів та пацієнтів лікарні імені Павлова. Водночас функціонував Сирецький концтабір, де також утримувані стали жертвами насильства.

Заключний етап розпочався восени 1943-го, коли нацисти намагалися замести сліди. В'язнів Сирецького концтабору примушували викопувати тіла, будувати печі з надгробків і спалювати тисячі останків. У ніч на 29 вересня 1943 року частина цих в'язнів зуміла втекти, і саме їхні свідчення зберегли історію цього злочину.

Розстріли проводила зондеркоманда 4а під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Їй у цій жахливій справі сприяли підрозділи айнзатцгрупи С, поліція безпеки, поліцейські батальйони та так звана допоміжна поліція. Ці організації були безпосередньо залучені до масових вбивств євреїв на території України, зокрема у містах Львів, Рівне, Житомир, Одеса, Кам'янець-Подільський та Харків.

У результаті окупації Києва загинуло більше ніж 100 тисяч осіб. Цей жахливий злочин став складовою частиною Голокосту в Україні, де було вбито приблизно 1,5 мільйона євреїв.

У часи Радянського Союзу цю трагедію намагалися затушувати. У офіційних документах не згадувалася національна приналежність жертв, а саму територію ярма планували забудувати. Проте пам'ять про цей злочин зберігалася в усних свідченнях, літературних творах та мистецьких формах. Лише після розпаду Союзу почалося глибоке осмислення цієї трагедії.

В історії важливе місце посідають Праведники — це ті, хто, ризикуючи власним життям, рятував євреїв. Наразі відомі імена більше ніж 2600 українців, що отримали почесне звання "Праведник народів світу". Їхні вчинки свідчать про те, що навіть у найтемніші часи людство здатне протистояти злу.

OBOZ.UA також оприлюднив жахливі свідчення людей, які пережили трагедію в Бабиному Яру.