На напис "Діти" впали дві авіабомби: 4 роки з моменту атаки на Маріупольський театр.

Сьогодні, 16 березня, виповнюється чотири роки з моменту, коли російські літаки нанесли удар по Донецькому академічному обласному драматичному театру в Маріуполі. Ця будівля слугувала укриттям для сотень цивільних осіб, які рятувалися від обстрілів.

Цей злочин, вчинений російськими окупаційними військами, став знаковим прикладом безжального знищення цивільного населення, культурних цінностей та людяності в містах, що зазнали облоги. Про цю трагедію детальніше розповість Еспресо.

24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Однією з головних цілей російських військ на півдні став Маріуполь - великий порт на Азовському морі та важливий промисловий центр.

Уже в перші дні російські війська швидко просунулися до Маріуполя. На початку березня місто опинилося в оперативному оточенні. Російські війська та підконтрольні їм формування безперервно обстрілювали житлові квартали, лікарні, школи та іншу цивільну інфраструктуру. Маріуполь швидко перетворився на зону гуманітарної катастрофи: зникли електрика, вода, зв'язок, а тисячі людей шукали прихисток у підвалах та укриттях.

Донецький академічний обласний драматичний театр, який також відомий як Маріупольський драмтеатр, перетворився на одне з найбільших тимчасових укриттів у місті. Побудований у 1960 році в стилі монументального класицизму на Театральній площі, цей театр став основним культурним центром Маріуполя. Він був єдиним професійним театром у регіоні, де ставили як класичні, так і сучасні спектаклі українською мовою, а також організовували фестивалі та концерти.

У березні 2022 року сюди прибували сотні, а можливо, навіть тисячі мирних людей: сім'ї з дітьми, літні особи та вагітні жінки. Вони сподівалися, що значна адміністративна будівля в центрі міста не стане ціллю для нападників.

На території перед театром та за його межами великими літерами було зображено слово "ДІТИ". Це повідомлення, яке можна побачити навіть з космосу, слугувало відчайдушним закликом про допомогу, вказуючи на те, що всередині знаходяться діти, з метою уникнення нападу.

16 березня в Маріупольському театрі зібралося близько тисячі людей різного віку. Около 10:00 ранку російська авіація вчинила напад, скинувши на будівлю потужні бомби (дві вагою по 500 кг або більше). Внаслідок вибуху центральна частина театру була знищена зсередини, обрушивши дах, стіни та перекриття. Частково вцілілі підвали стали порятунком для багатьох, проте сотні людей опинилися під руїнами. Свідки подій описували оглушливий звук вибуху, хмари пилу, крики та хаос: люди намагалися вибратися з-під уламків, деякі гинули від отриманих травм, задухи або вогню.

"Коли ми почули звук літака і моторошний звук падаючої бомби - встигли за ці хвилини забігти в кімнату звукозапису, це було цокольне приміщення без вікон. Це нас врятувало. Посипалась штукатурка, нагорі кричали люди, а потім вони затихли. Знайомий Сергій Сьомін підійшов і сказав: "Театру більше немає, збирайтесь скоріше, бо там трупи, нам треба вибиратись, сходинки будуть валитись". Я взяла валізу, рюкзак з документами і кота - і ми вискочили, в чому були. Переступали через трупи, бо на сходинках були люди. Коли вибігли, на першому поверсі я бачила вбиту дитину. Це все було як в тумані. Коли ми вискочили з театру - за нами ще було 20 людей з валізами, і ми почали бігти в сторону моря. Тоді ж почався артобстріл і не давали зробити евакуацію людей під завалами", - згадує про той день музична керівниця драмтеатру Маріуполя, акторка Віра Лебединська.

Міжнародні організації, такі як Amnesty International, яка в червні 2022 року випустила звіт про розслідування, а також Associated Press, класифікували атаку як навмисну і визнали її воєнним злочином. Водночас Росія категорично заперечує свою участь у подіях, намагаючись покласти провину на полк "Азов" або українських військових, проте не надала жодних підтверджуючих доказів.

Невдовзі після вибуху з-під завалів театру вдалося вибратися близько 130 людям, переважно тим, хто ховався в підвальному бомбосховищі, яке витримало силу потужних бомб. Більшість жертв перебували на верхніх поверхах будівлі або поруч із польовою кухнею на вулиці, поза захистом.

"Я прийшов до тями, відчувши різкий запах диму в підвалі. Страх охопив мене, коли я усвідомив, що можемо залишитися тут, похованими заживо, і наше життя може закінчитися у муках. Негайно кинувся перевіряти, чи не завалені виходи. Випадково побачив промінь світла — люди виходили на поверхню. Я швидко схопив документи і вибіг назовні. Те, що я побачив, нагадувало апокаліпсис. Відчай заполонив все навколо. Люди металися в паніці, навколо здіймалися купи цегли та каміння, які, здавалося, кричали — адже під ними залишалися люди, а я чомусь залишився на поверхні. Це було дивно, адже нічого не зробив для цього; просто щастило, що опинився в іншому місці. Люди намагалися вирвати своїх дітей із завалів, або ж діти шукали своїх батьків, метаючись навколо величезних кам’яних брил," - ділиться спогадами про той день актор театру Дмитро Муранцев, який зміг врятуватися з бомбосховища.

Точна кількість жертв досі не встановлена через окупацію міста та неможливість провести повноцінне розслідування. Українська влада та очевидці спочатку говорили про близько 300 загиблих, пізніше з'явилися оцінки в 600 осіб (всередині та зовні будівлі) за даними Associated Press. Багато тіл так і залишилися під завалами - росіяни швидко оточили руїни, загородили парканом, а згодом (у 2023 році) залили підвали бетоном, що унеможливило ексгумацію та ідентифікацію. Частину тіл окупаційна влада, за повідомленнями очевидців, могла вивезти та поховати в братських могилах.

Після повної окупації Маріуполя російські сили спочатку демонтували залишки зруйнованої будівлі, а потім оголосили про її "відновлення". Наприкінці 2025 року окупанти відкрили так званий "відновлений" театр - фактично нову споруду на тому ж місці, де проводили концерти та вистави російською мовою. Українська сторона називає це цинічним "танцями на кістках", адже під новим бетоном та фундаментом, ймовірно, залишилися останки сотень жертв - злочин так і не розслідуваний.

У 2023 році з'явилася інформація, що наказ на бомбардування театру, пологового будинку та дитячої лікарні в Маріуполі видав російський полковник Сергій Атрощенко, який, до речі, походить з Житомирської області.

Тож чотири роки потому авіаудар по Маріупольському театру залишається одним із найяскравіших доказів навмисного терору проти цивільного населення та української культури, який цілеспрямовано робить Російська Федерація, сліпо слідуючи пропаганді своїх імперських наративів.