У Житомир повернувся на щиті захисник Володимир Григорчук.

Міська рада оголосила про сумну звістку.

ГРИГОРЧУК ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ можна перефразувати як: Володимир Іванович Григорчук.

October 25, 1992 - December 4, 2025

Володимир Григочук з'явився на світ у селі Колодіївка, що на Житомирщині. Він завершив навчання у місцевій загальноосвітній школі, а потім продовжив освіту в Пулинському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність тракториста-машиніста сільського господарства. Після завершення навчання Володимир відслужив у армії. Повернувшись до мирного життя, він трудився на різних будівельних об'єктах у Житомирі та Києві. Його золоті руки не раз отримували визнання за якісно виконану роботу та ремонти. Володимир захоплювався технікою, особливо мотоциклами, які міг розібрати та зібрати до найдрібніших деталей. Він любив природу, працювати на землі та цінував прості, але щирі радощі життя.

Володимир був щирою, доброю, відкритою людиною, душею компанії, мав багато друзів. Завжди приходив на допомогу, підтримував словом і ділом, жив по-справжньому -- з відкритим серцем.

Знайшов свою любов, побудував родину, був дбайливим сином, відданим чоловіком і батьком. Найбільше цінував сімейні зв'язки, мріючи про щасливе завтра для своїх близьких, як і личить справжньому батькові та керівнику родини. Однак війна жорстоко зруйнувала всі його плани, надії та мрії.

Із перших днів повномасштабного вторгнення рф Володимир без вагань став на захист України, служив в одному з підрозділів ЗСУ. За віддану службу, за мужність та відвагу був нагороджений відзнакою Президента України "За оборону України", медаллю "Ветеран війни -- учасник бойових дій" та іншими нагородами.

Своїми спогадами побратими описують його як надзвичайно щедру, справжню, відважну й мужню особистість, яка зробила неоціненний внесок у боротьбу проти ворога. Він завжди знаходив слова підтримки, вмів підбадьорити та розвеселити навіть у найтемніші часи. Володимир мріяв, що після перемоги неодмінно вирушить у подорож до Карпат разом із побратимами та рідними.

Навіть у часи війни Володимир не залишав своїх мрій і прагнень до самовдосконалення. У 2025 році, перебуваючи на службі, він заочно вступив до Державного університету "Житомирська політехніка", прагнучи стати ще більш кваліфікованим спеціалістом у галузі будівництва. Він вірив у перемогу та мріяв про те, щоб після закінчення війни взяти участь у відновленні українських міст, вкласти свої зусилля, знання та серце в revitalization рідної землі...

04.12.2025 року, під час виконання військової місії в Запорізькому регіоні, молодший сержант з позивним "Мура", Григорчук Володимир Іванович, який очолював екіпаж безпілотних літальних апаратів, віддав своє життя героїчно...

У безмежному смутку залишилися мати, дружина, син, близькі, друзі, бойові товариші...

Світла пам'ять і вічна слава Герою!..

Джерело