У Житомирі відбулася церемонія нагородження родин загиблих прикордонників, які своєю відвагою і самопожертвою стали надійним захистом для України.

Згідно з указами Президента України, за виявлену особисту мужність і відданість у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності країни, а також за сумлінне служіння Українському народові, посмертно було нагороджено: молодшого сержанта Макаренка Миколу Анатолійовича медаллю "Захиснику Вітчизни", сержанта Ковальчука Олександра Васильовича медалями "За військову службу Україні" та "Захиснику Вітчизни", старшого сержанта Галягіна Євгенія Львовича медаллю "Захиснику Вітчизни", штаб-сержанта Моргуна Богдана Олександровича медаллю "За військову службу Україні", старшого сержанта Демидчука Павла Юрійовича орденом "За мужність" ІІІ ступеня, головного сержанта Нестерчука Дмитра Петровича орденом "За мужність" ІІІ ступеня, старшого сержанта Лавора Івана Анатолійовича орденом "За мужність" ІІІ ступеня, головного сержанта Чудиновича Івана Володимировича орденом "За мужність" ІІІ ступеня, головного сержанта Солоновича Андрія Петровича орденом "За мужність" ІІІ ступеня та майстер-сержанта Журавльова Віктора Володимировича медаллю "Захиснику Вітчизни".

Начальник 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців полковник Сергій Мельник вручив державні нагороди родинам героїв, які загинули під час боїв за Україну.

"Вічна честь і вічна слава загиблим побратимам! Світла пам'ять про них назавжди закарбована в наших серцях. Вони для нас приклад мужності, стійкості, хоробрості та відданості справі захисту Батьківщини, охорони державного кордону. Для нас всіх - це невгамовний біль та тяжка втрата..." - зазначив Сергій Олександрович.

Молодший сержант Микола Макаренко проходив службу в першій прикордонній комендатурі 5 прикордонного загону Східного регіонального управління. 12 квітня 2024 року, виконуючи бойове завдання щодо захисту рідної землі, він зазнав смертельного поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу прикордонного наряду поблизу населеного пункту Високе в Сумській області. Микола віддав своє життя, виконуючи свій обов'язок.

Нагорода захисника була вручені дружині Ірині та доньці Олександрі.

Сержант Олександр Ковальчук служив за контрактом у складі підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування 9 прикордонного загону. 24 лютого 2022 року він одним із перших сміливо став на захист під час наступу російських окупаційних військ у напрямку Києва. Олександр брав активну участь у бойових зіткненнях з переважаючими силами супротивника в районі населеного пункту Поліське, що в Вишгородському районі. Після цього він був ротаційований на схід України, де виконував бойові завдання в Донецькій області на Авдіївському напрямку, намагаючись відновити територіальну цілісність Батьківщини в таких місцях, як Красногорівка та Новомихайлівка. Завжди виявляючи відвагу та хоробрість, разом з товаришами по службі Олександр знищив не одну одиницю техніки та живої сили ворога. У 2024 році він продовжував виконувати бойові завдання в Харківській області. На жаль, 1 червня 2024 року він загинув на полі бою неподалік населеного пункту Бочкове.

Нагороду захисника отримали тато Василь Миколайович і мама Віта Михайлівна.

Старший сержант Євгеній Галягін в серпні 2023 року був призваний на військову службу до 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців. Згодом у 2024 році прикордонник виконував бойові завдання із захисту територіальної цілісності нашої Батьківщини в Харківській області в складі сил та засобів прикордонної комендатури швидкого реагування. Євгеній боронив державу на позиціях в районі н.п. Вовчанські Хутори Харківської області в складі розвідувальної групи БпЛА. Неодноразово за допомогою безпілотних комплексів виявляв ворожі позиції, скупчення піхоти противника та передавав інформацію мінометним розрахункам та артилерії. За час виконання бойових завдань в зоні активних бойових дій Євгеній зарекомендував себе як сміливий та надійний товариш. З грудня 2024 року Євгеній боронив Батьківщину в Донецькій області проявляючи неабияку мужність та відвагу. Загинув прикордонник в ніч 26 на 27 грудня 2024 року під час виконання одного з бойових завдань.

Нагороду захисника отримали дружина Юлія і мама Наталія Василівна.

Штаб-сержант Богдан Моргун служив у 9-му прикордонному загоні з 2019 року. З початком повномасштабної агресії ворога він брав активну участь у бойових діях, знищуючи окупантів у Харківській та Луганській областях. У складі розрахунку протитанкового озброєння Богдан разом з побратимами ліквідував кілька одиниць ворожої бронетехніки та завдав значних втрат живій силі противника. Він слугував прикладом мужності для своїх товаришів. На жаль, 1 червня 2024 року Богдан загинув як справжній Герой на полі бою через вибух невідомого міни.

Нагороду для захисника вручила мама Катерина Олексіївна.

Старший сержант Павло Демидчук розпочав свій військовий шлях у 2021 році. З початком великої війни боронив Батьківщину на Луганщині, Донеччині та Харківщині. Під час виконання бойових завдань у зоні активних бойових дій Павло зарекомендував себе як сміливий та відповідальний військовослужбовець. Попри травми та контузії, прикордонник завжди повертався в стрій. Загинув воїн 1 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Бочкове на Харківщині.

Нагороду для захисника вручила мама Ольга Вікторівна.

Головний сержант Дмитро Нестерчук розпочав свою військову кар'єру в 2021 році, підписавши контракт на службу в 9-му прикордонному загоні. З моменту вступу до лав армії він брав участь у захисті державного кордону України на ділянці, що межує з Білоруссю, в Житомирській області. Пізніше його перевели до бойового підрозділу, де він проявив неймовірну відвагу та стійкість. Протягом 2023-2024 років Дмитро отримав кілька нагород за свою відданість службі, серед яких нагрудні знаки "За мужність в охороні державного кордону", "Відмінний прикордонник", почесний нагрудний знак "Золотий Хрест" та грамоту Міністерства внутрішніх справ України. Він сумлінно виконував свій обов'язок у Луганській, Донецькій та Харківській областях, неодноразово беручи участь у бойових зіткненнях з противником. Дмитро також допомагав у евакуації поранених товаришів і проводив штурмові дії для відновлення контролю над втраченими позиціями. Він зазнав кількох поранень, але щоразу повертався до служби. Його вогневе ураження живої сили та техніки ворога було неодноразовим і успішним. На жаль, в ніч з 26 на 27 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання, він отримав тяжкі поранення. 28 грудня Дмитро помер у лікарні міста Дніпро.

Нагороду захисника вручили батькові Петру Федоровичу, матері Лідії Миколаївні та дружині Любові.

Старший сержант Іван Лавор на військову службу прийшов у 2022 році. З жовтня 2023 року брав активну участь у бойових діях на Авдіївському, Вугледарському, Красногорівському, Мар'їнському напрямках. За час виконання завдань в зоні активних бойових дій Іван зарекомендував себе як сміливий та надійний військовослужбовець. Неодноразово брав участь у бойових зіткненнях та евакуаційних заходах поранених військовослужбовців Сил оборони. 18 січня 2024 року сержант Іван Лавор спільно з побратимами виконував бойові завдання в районі н.п. Авдіївка Донецької області, знаходячись безпосередньо біля противника. Близько 07:00 противник розпочав штурмові дії значно переважаючими силами. Під час оборонного бою прикордонник ціною власного життя виконав бойове завдання та смертю хоробрих загинув боронячи Вітчизну. Тіло військовослужбовця було повернуто в порядку репатріації. До рідного краю "На Щиті" герой повернувся в листопаді 2024 року.

Нагороду захисника отримали тато Анатолій Володимирович і мама Людмила Василівна.

Головний сержант Іван Чудинович 11 березня 2021 року підписав контракт на військову службу, вступивши до лав 9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. З осені 2023 року він виконував бойові завдання в зонах активних бойових дій. Іван брав участь у захисті держави на таких напрямках, як Авдіївка, Вугледар, Красногорівка та Мар'їнка. Протягом своєї служби він зарекомендував себе як відважний та рішучий військовослужбовець, неодноразово беручи участь у бойових зіткненнях. Іван завжди був готовий прийти на допомогу пораненим товаришам, надаючи першу медичну допомогу та беручи участь в евакуаційних операціях. 18 січня 2024 року, під час виконання бойового завдання в Донеччині, він опинився в безпосередній близькості до ворога. Під час одного з запеклих боїв, де противник мав чисельну перевагу, Іван загинув. Тіло героїчного військовослужбовця було повернуто в рамках репатріації.

Нагороду захисника отримали тато Володимир Володимирович і мама Марія Олександрівна.

Головний сержант Андрій Солонович в лави 9 прикордонного загону став у травні 2023 року. У складі прикордонної комендатури швидкого реагування боронив Україну на Харківщині та Донеччині. Під його чітким керівництвом прикордонники мужньо та стійко утримували зайняті позиції. Неодноразово брав участь у відбитті штурмів та евакуації поранених побратимів. На його особистому рахунку понад 10 знищених окупантів. У ніч з 9 на 10 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання та мужньо утримуючи свою позицію, воїна не стало - смертю Героя поліг на полі бою.

Нагороду захисника отримали тато Петро Самійлович, дружина Жанна, донька Поліна та син Роман.

Майстер-сержант Віктор Журавльов служив у першій прикордонній комендатурі 5 прикордонного загону, що підпорядковується Східному регіональному управлінню. 9 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання з оборони Батьківщини, він потрапив у запеклий стрілецький бій із ворожою диверсійно-розвідувальною групою поблизу населеного пункту Попівка в Сумській області. На жаль, під час цього зіткнення він отримав поранення, яке виявилося несумісним із життям. Віктор до останнього подиху мужньо боровся за свою рідну землю.

Нагороду для захисника вручила Валентина Григорівна, мати героя.

Після церемонії нагородження, керівництво прикордонного загону разом з родичами та товаришами загиблих воїнів поклали квіти на Алеї пам'яті Героїв. Вони також взяли участь у спільній молитві в капличці загону, яку провів капелан військової частини, отець Андрій.

Щодня, щохвилини пам'ятаємо про подвиги наших Героїв розуміючи, якою ціною здобувається наша свобода та незалежність!