Українці здатні створювати вікна, відповідні світовим стандартам, – зазначає Салій.

Ілюстративне фото із сайту Pixabay

"Вікна — це справді прикро, адже на їх установку потрібно витратити більше ніж півдня."

Вікна -- очевидна проблема, бо вони своїми фанерними зіницями одразу привертають увагу.

Вікна -- це дуже сумно, тому що вікно за пів дня не робиться. Потрібен певний час для виготовлення ПВХ-профілю, а потім вже відбувається встановлення. Як це відбувається, наприклад, у Києві. Трапився обстріл, вибило вікно, міська комісія робить фотофіксацію, люди заповнюють певні формуляри, а тоді двічі на тиждень комісія засідає у КМДА і через "єВідновлення" надають певну компенсацію. Іноді вона сягає навіть 350 тис. грн, але коли вона надійде і як потім люди замовляють -- усе це індивідуально.

"Українці здатні створювати вікна, які відповідають світовим стандартам."

Що стосується інших міст, то до початку війни Україна була на високому рівні у виробництві сучасних вікон. Київ, Харків, Дніпро та Запоріжжя виступають батьківщиною відомих компаній, які активно беруть участь у тендерах на виготовлення нових вікон для українських споживачів. Українські вікна демонструють високу конкурентоспроможність. Згідно з даними профільних асоціацій виробників світлопрозорих конструкцій, у період з 2022 по 2024 роки було експортовано вікон українського виробництва на більше ніж 30 мільйонів євро до країн Євросоюзу. Наші виробники успішно конкурують з польськими в ціновій категорії та якості. Таким чином, для споживачів з Німеччини, Чехії та інших країн простіше обрати українське вікно, яке відповідає всім стандартам ЄС щодо теплопроникності, світлопроникності та санітарно-гігієнічних норм. Це свідчить про те, що українські виробники здатні виготовляти продукцію світового рівня. Проте є важливий нюанс: наразі в Україні існує така система управління, що жоден з міських голів не може точно відповісти на питання про кількість вікон у Києві, Чернігові чи Харкові, особливо в житловому секторі. Це означає, що наше центральне відомство не має можливості навіть оцінити потребу в склі та супутніх матеріалах, щоб зрозуміти, скільки їх потрібно для відновлення країни.

"Треба проводити інвентаризацію населених пунктів, облік та аудит"

Яка причина такої ситуації? Можливо, це пов'язано з приватними забудовниками, які не діляться цією інформацією?

Ніхто не займався збором даних. За чотири роки війни наші чиновники, які повинні були займатися цифровізацією, так і не усвідомили необхідність проведення інвентаризації населених пунктів, а також їх обліку і аудиту. Візьмемо, наприклад, Херсонську область. Тут, після обстрілів, постраждали не лише вікна — зруйнувалися несучі конструкції і дахи. Коли приїжджають донори і запитують, скільки грошей потрібно для відновлення, виникають серйозні проблеми. Одні спеціалісти користуються однією методикою, інші — зовсім іншою, а інколи навіть некомпетентні люди ведуть облік. Вони просто повідомляють, що зруйновано певну площу, без детального аналізу. За чотири роки держава так і не зрозуміла, що аудит і облік — це ті речі, які українці чекають, щоб чітко знати, на що сподіватися і які є виробничі можливості. Наші профільні організації намагаються допомогти територіальним громадам отримати необхідні коефіцієнти та розуміння, як правильно вести облік втрат, щоб максимально підтримати мешканців своїх населених пунктів.

"Вартість зведення заводу з виробництва соди складає 600 мільйонів євро, тоді як будівництво скляного заводу оцінюється в 300 мільйонів євро."

Ви згадали про конкурентне виробництво саме віконних конструкцій. Раніше писали, що ми завозили скло для вікон із Білорусі та Польщі. Яка зараз ситуація?

Росіяни з 1992 року всіляко сприяли закриттю українських заводів, які виробляли віконне скло. Відбувалося рейдерство та підкуп чиновників. Останній великий завод залишився у Лисичанську, він не працює, ясна річ. Ми залишилися голі, немає жодного виробника скла. Вже третій рік чуємо, що під Березанню на Київщині будується великий завод на 25 млн кв. м. Але якось дивно будується, бо якщо люди хочуть торгувати українським склом, то вони мають запрошувати журналістів, представників профільних асоціацій та хизуватися, яке у них гарне виробництво та обладнання. Нічого такого не відбувається, тривають лише піар-кампанії. Також оголосили, що в Житомирі хочуть будувати скляний завод.

Костянтин Салій. Зображення: mykyivregion.com.ua

В Україні є достатньо піску для виробництва скла, однак бракує соди. На щастя, ця сировина доступна в Болгарії. Близько 50% світового обсягу соди використовується для виготовлення віконного скла, тоді як решта йде на виробництво ліків, харчової соди та різних хімічних сполук. Наразі наші запаси соди під загрозою, оскільки йдеться про вже розвідані родовища. Невідомі родовища потрібно досліджувати, а також необхідно збудувати новий завод з виробництва соди, вартість якого становить близько 600 мільйонів євро. Водночас, для будівництва заводу скла потрібно інвестувати приблизно 300 мільйонів євро. До початку війни Україна імпортувала понад 52 мільйони квадратних метрів віконного скла з Росії та Білорусі, зокрема з Гомельського казенного заводу. Навіть у 2022-2023 роках знаходилися підприємці, які без жодних сумнівів постачали в Україну скло з цього заводу через Польщу. Це означає, що наші гроші фактично йшли на підтримку білоруської економіки та режиму Лукашенка, що, безумовно, викликає обурення. Сьогодні ж на ринку скла панує справжній міжнародний хаос: ми отримуємо продукцію з Малайзії, Індонезії та інших країн, а турецькі постачальники також проявляють інтерес.

Важливо не плутати сам матеріал скла з конструкцією вікон. Останню можна виготовити в будь-якому населеному пункті, навіть умільці можуть створити її в гаражному кооперативі. Проте для скла потрібно закуповувати матеріал. Коли іноземні мандрівники відвідували Київ у XVII столітті, вони помічали цю різницю: Софія Київська вже мала скляні вікна, тоді як у Московії використовували слюду та бичачі міхури. Це свідчить про те, що ми виготовляли скло ще в ті часи. Сьогодні важливо розвивати цю галузь, адже виробництво ПВХ-профілів та різної арматури не є проблемою для України. Найбільша вартість у вікні припадає саме на скло.

"Чекаємо, що місцеві влади схаменуться і почнуть робити обрахунки"

Для спорудження скляних заводів та содового треба вирішувати різні проблеми.

У нас жодне відомство не опікується цими проблемами. Усі сподіваються, що прийде іноземний бізнес. Особисто я дуже виступаю за українського виробника, але коли український виробник тільки декларує через ЗМІ, що ось-ось він запуститься в експлуатацію, але жодного розуміння, як це відбудеться, то ми хотіли б знати, чи пройде це скло українську сертифікацію. В Україні є спеціалізований технічний комітет по склу, є інститут, вони повинні надати свою оцінку. Ми повинні розуміти, що українське скло не гірше за якістю від польського чи якогось іншого. У європейської спільноти є дуже високі вимоги стосовно захисту зеленої енергетики, будинки мають бути переобладнані на новітні системи. Чи ставили таке завдання наші органи влади, а скільки треба поміняти вікон в Україні після вступу до ЄС? А може, нам треба не два заводи, а шість? Ми чекаємо, коли місцеві влади все ж таки схаменуться і почнуть роздивлятися свій населений пункт, робити обрахунки, заносити в єдину систему технічні паспорти на нові будинки, в яких зазначені конкретні обсяги матеріалів та інші речі.

"Ми пропонуємо широкий асортимент корисних копалин, спеціально призначених для виготовлення будівельних матеріалів."

Нам кажуть, що будівельна галузь буде драйвером економіки після нашої Перемоги. Як ви це бачите?

Ми повинні стати рушійною силою, оскільки численні іноземні компанії та донорські фонди планують інвестувати значні кошти, що створить великий попит. Якщо державні структури не стануть на заваді, цей попит зможуть задовольнити українці, які мають досвід у веденні бізнесу. В Україні є практично всі необхідні корисні копалини, що дозволяють виробляти будівельні матеріали, і їх кількість перевищує навіть деякі країни Євросоюзу. Наприклад, у 2008 році частка виробництва будматеріалів та супутніх послуг у загальному ВВП України становила 15% у матеріальному секторі. Це свідчить про те, що ми не залишалися осторонь, хоча, звісно, поступалися металургії та хімічній промисловості. Однак 15% — це значний показник. І зараз цей відсоток має потенціал зрости до 25-30% у матеріальному ВВП, а не в послугах.