Від шоломів до чаю: як у благодійному фонді "Юлині бабусі" реалізують запити, що трансформують життя.

20 квітня відзначається Міжнародний день вдячності волонтерам. Це чудова нагода висловити вдячність тим, хто надає підтримку, уважно слухає та допомагає втілювати маленькі мрії в життя.

Не всі прохання підопічні благодійного фонду "Юлині бабусі" наважуються озвучити. Але засновниця фонду Юля Карпова вміє їх почути - у спогадах, випадкових словах або поглядах. Так з'являються історії - про каску, що врятувала бійця на фронті, повернення зору стареньким і чай, який запам'ятався на дотик.

Шолом, що зберіг життя.

Фонд "Юлині бабусі" підтримує не лише стареньких, а й військових. Юля називає їх "улюбленими онуками" своїх бабусь. Один із таких підрозділів був сформований добровольцями, зокрема з близького оточення самої Карпової.

"Я сказала: якщо буде потреба - звертайтесь. Зберемо, знайдемо, привеземо", - згадує волонтерка.

Згодом Юля допомогла закупити каски й амуніцію для підрозділу. Через деякий час один із бійців надіслав їй фото пробитої, але вцілілої каски - вона врятувала йому життя. І хоча історія не має прямого стосунку до закладів для літніх людей, для Карпової вона символічна:

"Ми всі, і бабусі в притулках теж, зацікавлені в перемозі. Бо без перемоги - ні про яку гідну старість не йдеться", -- говорить Юля.

Світло, що відкрило двері до волі.

Один із найбільших проєктів фонду полягає в проведенні операцій для осіб, які втратили зір. Першим пацієнтом став літній чоловік з житомирського пансіонату, який був пристрасним шахістом. Він зазвичай грав сам, оскільки не міг знайти суперника, що відповідатиме його рівню. Після одного з візитів волонтерів його стан погіршився — зір почав швидко зникати. Тоді адміністрація закладу зв'язалася з нами: знадобилася термінова операція.

Офтальмологічну допомогу організували за підтримки фонду. Незабаром до ініціативи приєдналися інші, адже в інтернаті Горностайполя виявилося ще кілька осіб, які потребували подібної допомоги. Всі пройшли медичне обстеження, і Юля розпочала збір коштів для проведення комплексної групової операції.

"Спочатку планували провести операцію лише для трьох пацієнток. Але потім директорка повідомила: є ще одна бабуся, яка також потребує допомоги. Вона запитала, чи можна когось виключити з списку. Я відповіла: це неможливо. Ми обслуговуватимемо всіх", - ділиться Юля.

В результаті проведеної операції було прооперовано чотирьох осіб — двох чоловіків і двох жінок. Вже на наступний день після хірургічного втручання вони почали бачити. Для післяопераційного догляду Юлі довелося залучити няню, яка допомагала пацієнтам у пересуванні та дотриманні гігієнічних процедур, адже троє з них не могли пересуватися самостійно.

"Це не лише відновлення зору, а також повернення до звичного способу життя. Люди знову почали читати, самостійно пересуватися, а їхній догляд став значно простішим. Зміни помітили не тільки пацієнти, але й медичний персонал," - розповідає волонтерка.

Одна з пацієнток — літня жінка, яка після того, як відновила зір, вперше за багато років змогла побачити своє відображення в дзеркалі. Інша жінка почала читати книги без використання лупи. Чоловіки, за словами Юлі, вели себе інакше — вони мовчали й не знімали пов'язок, поки не впевнилися, що можуть бачити.

Чай, що залишився в пам'яті завдяки своїй текстурі.

Інколи навіть найнезначніша деталь, як-от згадка про чай, може відкрити перед нами значно глибші сюжети.

Дмитрович, незрячий житель одного з підопічних закладів, є справжнім гурманом чаю. Під час бесіди з волонтерами він згадував, як одного разу відвідав чайну крамничку в столиці. Там йому запропонували елітний сорт за 130 гривень. Він відповів, що це надто дорого для його бюджету, але висловив прохання:

"Дозвольте мені хоча б доторкнутися до нього. Хочу відчути, яким він є на дотик."

Продавчиня дала свою згоду. Хоча Дмитрович і не мав можливості бачити, він запам'ятав не лише текстуру, а й запах цього чаю. Для нього це був не просто напій, а справжній ритуал, що відображав спогади про інше життя.

Сергій Пономаренко - ветеран, Герой України, коханий і помічник Юлі у фонді - почув цю історію під час поїздки. І вже наступного разу привіз набір із кількох якісних сортів чорного крупнолистого чаю. Він зібрав їх сам, орієнтуючись на смаки Дмитровича.

"До Дмитровича надійшов великий набір чаїв, оскільки він справді їх обожнює. Таку ж саму пристрасть до чаїв має і Сергій," — зазначає Юля.

У фонді "Юлині бабусі" слухають уважно - і часом чують більше, ніж прохання. Іноді цього достатньо, щоби повернути людині віру в себе, у світ і те, що дива все ж таки трапляються.

Ви можете приєднатися до благодійних ініціатив фонду "Юлині бабусі" за цим посиланням. Якщо у вас є бажання передати речі, зв'яжіться з Юлею через соціальні мережі або зателефонуйте за номером 097 085 98 47.

Читай також: Допомога США Україні: в ISW оцінили наслідки, якщо Трамп зупинить підтримку

Ознайомтеся також із:

Друзі, приєднуйтесь до "5 каналу" в Telegram! Лише за хвилину ви будете в курсі останніх новин. Не забудьте слідкувати за нами і в WhatsApp. Для тих, хто розмовляє англійською, ми також маємо WhatsApp-канал англійською мовою.