(ВІДЕО) "Лице кордону": розповідь про прикордонника Романа Гелі, який захищає нашу землю від повітряних загроз.

У межах інформаційного проєкту "Обличчя кордону" триває серія розгорнутих матеріалів про військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Кожна історія - це окремий вимір служби та особистого вибору в умовах війни, що демонструє трансформацію відомства і людей у ньому. Цього разу - розповідь про старшого сержанта Романа Гелю, оператора безпілотних систем, який із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави та сьогодні виконує бойові завдання, що безпосередньо впливають на хід бойових дій.

Старший сержант Роман Геля народився у 2002 році на півночі України, в мальовничому Поліссі. З дитинства мріяв стати, хоч як би банально це звучало, військовим, а саме прикордонником, оскільки постійно бачив службу охоронців кордону, адже населений пункт, у якому народився і зростав хлопець, розташований в прикордонні Житомирської області. Після закінчення школи вступив до фахового коледжу. Проте за спеціальністю працювати не довелося. Завершивши навчання, втілив свою мрію в життя - підписав контракт із Державною прикордонною службою України.

Роман підписав угоду про службу в прикордонних військах всього за тиждень до початку масштабного вторгнення російських військ на територію України. У той момент йому виповнилося лише 19 років.

"Ледь не з дитинства в мене було непереборне бажання служити. Тому, щойно закінчивши Немішаївський фаховий коледж, де я навчався на інженера з безпеки руху, - підписав контракт із прикордонним відомством", - пригадує Роман.

Перші місяці служби пройшли на кордоні з білоруссю. З часом перейшов до бойового підрозділу 9 прикордонного загону - прикордонної комендатури швидкого реагування, де його прийняли дуже тепло. Він згадує, що колектив був надзвичайно щирим і злагодженим: команда працювала як єдиний механізм, спрямований на виконання спільної мети. До кого б не звернувся - допоможуть, підкажуть, роз'яснять.

"Команда прийняла нас неймовірно тепло. Тут кожен підтримує інших. У боротьбі, на відступі, на позиціях ми становимо єдине ціле," - ділиться спогадами прикордонник.

"Спочатку я служив розвідником. Але, коли побачив, як діють оператори ударних безпілотників, у мене виникло невгамовне бажання знищувати російських агресорів за допомогою сучасних технологій. Я вже мав базу та необхідний мінімум підготовки, тож швидко перейшов до нової спеціалізації — і досі не шкодую про своє рішення. Лише за останню ротацію я знищив склади з боєприпасами, паливно-мастильні матеріали, укриття та бліндажі ворогів, а також мінометні позиції та легку броньовану техніку", - ділиться Роман.

Роман говорить про унікальні аспекти фронтового життя з незворушним спокоєм і розважливістю. Навіть при згадці найскладніших моментів його оповіді звучать так, ніби кожне з пережитих випробувань перетворилося на його внутрішню силу: про більше ніж десять тисяч бойових вильотів, полювання на ворожі дрони та миті, коли необхідно було ухвалювати рішення в лічені секунди. Він став тією особою, яка змогла зупинити наступ супротивника.

Паралельно із роботою оператора не менш важливою є допомога побратимам, які тримають позиції: доставити воду, боєприпаси, медикаменти, харчі чи джерела живлення. Підказати безпечні маршрути руху. За потреби - провести мінування території та коригувати вогонь.

Роман пройшов три ротації - Харківський і Донецький напрямки. Кожна - зі своїми ризиками та викликами. "Іноді ти маєш кілька секунд, щоб визначити ціль і відпрацювати", - пояснює військовий.

Однією з найзапам'ятовуючих подій на фронті він згадує з усіма деталями. Це сталося в Донецькій області. Противник активно атакував, використовуючи чисельну перевагу. З отриманням даних про масовий наступ ворога, він негайно вирушив на підтримку, взявши з собою універсальний безпілотник. Завдяки його рішучим діям, агресивний наступ противника було зупинено, і ворог змушений був відступити.

"Пам'ятаю, як у військових фільмах казали, що досвідчений снайпер здатен зупинити ворожий наступ. У моєму випадку було щось подібне, тільки замість звичайної гвинтівки у мене був дрон," - розповідає про своє вдало виконане завдання оператор безпілотника. - "Це неймовірне відчуття задоволення, коли усвідомлюєш, чого вдалося досягти. Хоча це усвідомлення приходить лише згодом. А коли ти тримаєш пульт у руках, просто зосереджуєшся на виконанні своєї роботи, якою володієш."

Роман зазначає, що це переживання важко описати словами, оскільки ти усвідомлюєш, що всього за кілька хвилин змінив хід битви.

"Разом з побратимами ми знищили значну кількість ворожих цілей, - стверджує старший сержант. - Найскладніше - швидко й точно вирахувати ціль, встигнути відпрацювати по ній. Іноді на це є лише кілька хвилин, а то й секунд".

Небо над нашими позиціями рідко залишається спокійним. Ворожі дрони літають прямо над нами, і невдовзі починаються обстріли. Окупанти особливо намагаються виявити операторів гексакоптерів "Вампір", які завдають їм серйозних втрат. Ворог використовує навіть КАБи, не кажучи вже про артилерійські атаки.

"Я керую дроном, а над тобою - ворожий, - пригадує одну із ситуацій боєць. - І ти думаєш: хто кого цього разу перехитрить. Спочатку було страшно від раптових змін ситуації, але згодом звикаєш".

"Одного разу наш підрозділ виявив ударний БПЛА "Молнія". Це такий собі літачок, який несе декілька кілограмів вибухівки. Почався шквальний обстріл: понад десять ударів поспіль. Дивом усі залишилися живі. Позицію довелося змінювати миттєво. І такі випадки на фронті не рідкість", - констатує Роман.

Найбільші емоції, як зазначає сам воїн, у нього викликає результативна робота. На рахунку Романа понад 10 000 вильотів. Кожний додає впевненості, але не знімає відповідальності.

"Коли ти досягаєш результату, це справжній сплеск адреналіну... ти прагнеш відчути ці емоції знову і знову. Береш пульт у руки і «злітаєш»," - ділиться своїми відчуттями захисник.

Незважаючи на всі небезпеки, прикордонник завжди залишається спокійним. Він вважає, що страх втрачає силу з першим кроком на свою позицію. Його життя сповнене ризику, адже кожен день приносить нові виклики. Проте, він має приземлений погляд на майбутнє.

"Після нашої перемоги я прагну збудувати сім'ю, в якій з'являться діти, які виростуть у свободі в Україні." Ця мрія, висловлена сильною молодою людиною, звучить особливо, адже зараз його життя присвячене боротьбі за незалежність і майбутнє України.

Нагадаємо, що нещодавно у Києві, в Медіацентрі "Україна", було презентовано фотовиставку "Обличчя кордону" - проєкт, що об'єднав історії військовослужбовців, які стали на захист держави.

Інформаційним партнером проєкту виступає портал TrueUA.info (https://trueua.info/ ).