Віталій Безгін, депутат Верховної Ради України, висловив думку: "Політична люстрація є необхідною, але наші партнери з Європи виступають проти."

Зображення: facebook/Vitaliy Bezgin Віталій Безгін Деякі політичні партії вже розпочали кампанію до виборів.

Верховна Рада продовжила термін воєнного стану до 9 травня. Депутати в кулуарах обговорюють, що у разі припинення бойових дій, воєнний стан може бути скасований, а вибори можуть відбутися вже восени цього року. Ви вже готуєтеся до них?

Я не займаюся підготовкою. Вибори обговорюють лише певні депутати та деякі політичні консультанти. Відчувається, що більше уваги цьому процесу приділяють саме політтехнологи, а не самі депутати. Проте я постійно чую про те, що наступної весни, восени, а потім знову наступної весни чи восени вибори ось-ось відбудуться.

Чи є окремі політичні суб'єкти, окремі політичні партії, які реально запустили передвиборчі процеси в регіонах? Так. Як людина, яка постійно в регіонах, бачу, що дехто розгалужує осередки, намагається будувати сітки й подібні речі.

Якщо ж ми говоримо про умовну партію влади, то ні, ніхто не веде підготовки до виборів.

Війну завершимо, законодавство підготуємо -- після цього будемо говорити про якісь виборчі процеси.

Відверто кажучи, я маю певні сумніви щодо того, що інавгурація Трампа принесе якісь швидкі зміни. Вже немає тих заяв про завершення війни за добу, натомість чути обіцянки щодо терміну в пів року. Тому, на мою думку, варто зосередитися на актуальних питаннях. Якщо ми говоримо про виборчі процеси, нам необхідно підготувати серйозні зміни в законодавстві, адже це не здійснюється миттєво.

На базі парламентського комітету з державної влади понад два роки тому створили робочу групу, щоб напрацювати законопроєкт щодо перших повоєнних виборів. Які результати його підготовки?

Дійсно, мова йде про перші вибори після війни. І вже очевидно, що вони не можуть проходити на основі чинного Виборчого кодексу. Нам потрібно вносити зміни. Зокрема, я особисто не уявляю, як можна реалізувати вибори за нинішньою системою, яка базується на округах та областях, так, щоб вони справедливо й збалансовано відображали всі регіони України. Це стане першим важливим етапом нашої роботи.

А другий шмат безпосередньо стосується критеріїв неможливості проводити вибори на окремих територіях. Тут мова перш за все про території, які тотально знищені, про прикордонні території з Російською Федерацією. Ми ж свідомі того, що навіть в умовах, коли закінчилася чи зупинилася війна, це сусідське державне утворення вмить кудись не дінеться. Це буде постійне питання небезпеки, наявності інфраструктури, ризиків, подібних речей.

Фото: EPA/UPG

І в цьому другому шматку роботи в комітеті ми просунулися дуже добре. Головна в цьому процесі пані Аліна Загоруйко, яка очолює відповідний підкомітет виборів, референдумів, безпосередньої демократії. Уже готовий драфт проєкту закону, напрацьований з експертами. Ми також чекаємо на окрему позицію першого віцеспікера Олександра Корнієнка, який теж глибоко в цих процесах. Та, в принципі, у питанні критеріїв неможливості виборів на окремих теритріях ми майже готові.

Щодо загальної структури проєкту, дискусія є досить складною. Поставлені питання стосуються виборчої системи, а також того, чи проводити вибори президента та Верховної Ради одночасно чи в різні терміни.

Існує також складне питання політичної люстрації. Йдеться не про те, чи влада добра чи погана. Цього літа делегація народних депутатів з усіх фракцій на чолі з паном Корнієнком відвідала Страсбург. Ми обговорили з нашими європейськими партнерами доцільність політичної люстрації в Україні. Намагалися переконати їх у необхідності цього кроку. Однак тут виникає питання безпосередньої демократії та стандартів, за яких така міра має бути реалізована на основі судового рішення. Тому ця дискусія є дуже складною і потребує активного захисту нашої позиції. Венеційська комісія також зробила непростий висновок з цього питання, що означає, що попереду нас чекає значний шум і боротьба за нашу точку зору.

Наразі спостерігаємо чітку позицію президента та нові санкції, до яких потрапили колишні регіонали та опозиціонери. Проте залишається невирішеним питання, як у майбутньому забезпечити недопущення повторного обрання цих осіб.

Крім того, постійно ведуться переговори між нашими міжнародними партнерами та керівниками парламентських фракцій і груп.

Фото: rada.gov.ua Дев'ятий раунд діалогу Жана Моне.

Внаслідок усіх цих процесів повинен бути сформований остаточний продукт — законопроєкт, що регулює повоєнні вибори. Відверто кажучи, до завершення цього етапу ми ще маємо чимало пройти.

Законопроект, який забороняє участь у виборах колишнім проросійським політикам, вже підготовлений. Проте його прийняття залишається під сумнівом.

Отже, окрім законопроєкту, що стосується виборів, вам необхідно прийняти закон, який би заборонив колишнім проросійським політикам брати участь у новій Верховній Раді та місцевих радах?

Існує законопроєкт Галини Янченко, який вже був розглянутий нашим комітетом. Я запропонував альтернативний варіант, однак комітет віддав перевагу первинному документу Янченко.

Проте, знову ж таки, ймовірність його схвалення залишається під великим знаком питання. Важливим чинником є євроінтеграція. Під час консультацій європейські партнери висловлювали свої зауваження не через підтримку проросійських сил, а тому, що для них дотримання стандартів є пріоритетом. Можна сказати, що вони не надто оптимістично оцінюють цей законопроєкт. Тож необхідно продовжувати зустрічі з представниками Венеційської комісії та інших країн. Цей процес все ще триває.

Якщо йдеться про країни, які раніше входили до східного блоку, такі як Балтійські держави чи Польща, то там існує глибоке розуміння ситуації. Проте коли отримуєш повідомлення з Іспанії чи Португалії, де яскраве сонце, смачне вино, і де люди навряд чи усвідомлюють, що таке проросійські партії або загроза сепаратизму в Україні, це зовсім інша перспектива. Тому важливо налагоджувати діалог з цими країнами.

Пане Віталію, будьмо чесні. Ви розумієте, що навряд чи ця Верховна Рада ухвалить законопроєкт про політичну люстрацію, бо "Слуга народу" постійно голосує разом з колишніми депутатами ОПЗЖ.

Мені не подобається таке твердження. Дивіться: так, за велику кількість питань, крім ідеологічних, вони голосують. Ви ж працюєте в кулуарах, то знаєте навіть жарт про них як "політичних військовополонених". Але з таким самим успіхом "Слуга народу" голосує з групами "Довіра", "За майбутнє", з фракцією "Голос". Напевно, дуже рідко голосує з "Європейською солідарністю". Про це тверезо й чесно треба говорити.

Але я не думаю, що якраз у цей момент голосування впирається в питання люстрації. Тут скоріше є загальний водорозділ. Коли в нас ідеологічне голосування, як заборона УПЦ МП, перейменування населених пунктів, то там збір голосів відбувався в іншому форматі. За заборону московської церкви й перейменування населених пунктів фактично не голосували всі від ОПЗЖ, не голосували 20-30 % членів "Слуги народу". І до нашого суму, у певних голосуваннях не брали участі певні лідери отих сталих політичних партій, які "випадково" випарувалися із зали (голова фракції "Батьківщина" Юлія Тимошенко й Петро Порошенко з ЄС). Коли мова про ідеологічні речі, то голоси збираються не за партійно-фракційним принципом, а скоріше індивідуальним. Але якщо дотисли питання церкви, якщо дотисли з успіхом 99 % питання перейменування 300 плюс населених пунктів, то я думаю, що в принципі це успіх. Тому в питанні політичної люстрації більшою перепоною може бути якраз реакція європейців.

Фото: тг-канал ВРУ Верховна Рада має визначати окремі території, де вибори неможливі

У своєму інтерв'ю Аліна Загоруйко, яка очолює робочу групу, що займається розробкою проєкту перших виборів після війни, зазначила, що народні депутати обговорювали можливість, при якій Верховна Рада, Центральна виборча комісія або Рада національної безпеки і оборони можуть вказати на певні регіони, де проведення виборів є неможливим. Чи не викликає це занепокоєння щодо того, що вибори можуть пройти без участі частини України?

Давайте не вживати фразу "без частини України". Важливо підкреслити, що мова йде про місцеві вибори. Загальнонаціональні вибори мають проходити в усіх регіонах. Яка ж справжня проблема, яка існувала ще до початку повномасштабного вторгнення? Починаючи з 2014 року, в Україні діяли обласні військово-цивільні адміністрації в Донецькій та Луганській областях. Вони насправді виконували функцію, що впливала на проведення або непроведення виборів у конкретних громадах. Через це, у 2020 році, у 16 громадах Донецької та Луганської областей на підконтрольній Україні території місцеві вибори не відбулися.

У чому проблема такого підходу? Відверто: якщо там виборів не проводять, то розпорядником коштів хто стає? На той момент військово-цивільна адміністрація. По суті, це природний конфлікт інтересів.

Отже, безумовно, необхідно врегулювати це питання на законодавчому рівні. Цю думку висловлюють не лише представники парламентської більшості, але й міжнародні експерти. Практично на кожній зустрічі з французами, британцями та американцями звучить заклик до того, що критерії мають бути чітко прописані в законі. Особливо це важливо, адже йдеться про безпекові стандарти.

Справді, однією з ключових проблем є визначення, який саме орган ухвалюватиме остаточне рішення щодо проведення виборів на певних територіях. Я особисто підтримую ідею, що це має бути Верховна Рада.

Справді, існували ідеї, що цю функцію може виконувати РНБО. Як мені відомо, сама РНБО не дуже рада, що й їй хочуть делегувати ці повноваження. Також озвучувалися пропозиції щодо ЦВК. Проте обговорення все ще продовжується. І справді, між трьома органами виникає певна проблема.

На мою думку, доцільно, щоб цю роль виконували депутати, які безпосередньо пов'язані з питаннями місцевих виборів. Звичайно, деякі критики зазначають: "Парламент — це політичний орган, отже, існують ризики політичного втручання, і можуть бути ситуації, коли Рада прийматиме рішення про вибори, а в інших випадках — ні". Проте, якщо ми чітко визначимо критерії відповідно до законодавства, ці побоювання можна буде зменшити.

Зображення: facebook/Vitaliy Bezgin Віталій Безгін Місцева адміністрація планує провести вибори восени 2025 року, оскільки це створює кращі можливості для повторного обрання.

За Конституцією й законом про воєнний стан, парламентські та президентські вибори заборонені. Але в одному інтерв'ю LB.ua ви зазначали, що в законі про воєнний стан немає заборони проводити саме місцеві вибори, які мають відбутися восени 25 року. Це говорить про те, що місцеві вибори відбудуться? Навіть якщо велика війна триватиме?

По-перше, коли тоді давав коментарі, не зовсім коректно сформулював. Зараз поясню чому. Президент і парламент чітко захищені Конституцією в тому, що вони діють безпосередньо до складання присяги наступниками.

Для органів місцевого самоврядування, за статтею 141 Конституції, є тільки 5-річний термін перебування на посаді. Тобто в Конституції немає цього захисного періоду для місцевого самоврядування. А закон про воєнний стан якраз містить відстрочку і для місцевих виборів. Однак у Конституції її немає.

Пан Корнієнко також підкреслює важливість запровадження захисних механізмів для місцевих органів влади. Мова йде не лише про проведення виборів в умовах конфлікту, коли ситуація напружена, а про можливі сценарії, коли з'являться місцеві радикали або проплачені активісти, які з грудня 2025 року, якщо війна триватиме, почнуть ставити під сумнів легітимність рішень певних органів місцевого самоврядування.

Ми ведемо дискусію з пані Аліною Загоруйко, яка вважає, що якщо місцева рада була обрана на перших виборах, то вона продовжує виконувати свої обов'язки до присяги наступного складу. Теоретично, її точка зору може мати підстави. Оскільки у 2020 році було введено новий адміністративний устрій, це були перші місцеві вибори згідно з новими територіальними межами. Таким чином, існує можливість обійти певні формальності. Проте, можливо, варто розглянути запровадження додаткових механізмів для захисту місцевих рад.

Зображення: golos.com.ua Віталій Безгін та Аліна Загоруйко

Щодо питання про можливість проведення місцевих виборів восени, можна зазначити, що, з одного боку, існують території, які можна вважати відносно безпечними. Проте, з іншого боку, ризик ракетних атак залишається: балістичні ракети можуть досягти як Харкова, так і Києва чи Львова, з приблизно однаковою ймовірністю та часом.

Отже, ми залишаємося на думці, що проведення місцевих виборів під час війни не є доцільним. Проте, складається враження, що деякі керівники місцевих органів влади могли б підтримати ідею виборів у нинішніх умовах воєнного стану. Це, в першу чергу, має політичний підтекст. Ми усвідомлюємо, що для деяких із них переобрання в цей період може бути легшим, ніж у ситуації, коли їхніми конкурентами стануть колишні військові, ветерани чи активні волонтери.

Отже, якщо розглядати питання політичної доцільності, варто зазначити, що у декого вона може мати місце.

Вкажіть конкретних осіб, які займають посади в місцевій владі.

Для кожного мера великого міста потенційний військовослужбовець з управлінським досвідом та відомий волонтер становлять значно більшу загрозу, ніж просто політичний суперник. Сьогодні класичні політики, які займають свої посади, виглядають менш привабливо для виборців, особливо в умовах повоєнних виборів. Тому, незалежно від того, чи йдеться про Київ чи Ужгород, я вважаю, що місцевій владі буде легше переобратися у нинішніх умовах.

Українці за кордоном можуть голосувати у великих ТЦ і молах

Ще одна проблема повоєнних виборів -- як будуть голосувати мільйони українців, які перебувають поза межами України. Консульських установ і приміщень посольств не вистачить.

Отже, ця модель просто неймовірна.

Зображення: EPA/UPG Українські переселенці та їхні прихильники виготовляють маскувальну сітку для Збройних Сил України біля Бранденбурзьких воріт під час відзначення Дня Незалежності України в Берліні, 24 серпня 2024 року.

Які конкретні ініціативи висуває комітет для підтримки волевиявлення українців, які перебувають за кордоном?

На даний момент комітет розглядає це питання, зокрема, у співпраці з новим міністром, паном Чернишовим. Тепер ми маємо відповідального міністра, який займається умовно новою українською діаспорою. Крім того, якщо в другому читанні буде ухвалено закон про множинне громадянство, це здатне суттєво розширити коло таких осіб.

Історія з голосуванням у консульських установах не працюватиме. Проблемними тут є дві країни. Це Польща й Німеччина, де мільйони українських ВПО. У всіх інших країнах, де менша кількість українців, плюс-мінус це можна організувати. Тому з погляду впливу на голосування цієї великої нової діаспори наші вибори будуть дуже схожі на вибори таких країн, як Туреччина.

У Туреччині для організації виборів використовують великі торгові центри та моли, перетворюючи їх на виборчі дільниці. Безумовно, це завдання для Міністерства закордонних справ, яке має налагоджувати зв'язки з іншими державами.

Цілком ймовірно, що Міністерство національної єдності візьме на себе цю ініціативу. Додатково, пан Чернишов наразі представляє концепцію гіпер-ЦНАПів. Є пропозиція створити їх у різних країнах Європи. Це може стати вирішенням проблеми голосування для українців, які перебувають за межами країни.

Я усвідомлюю, що у вашому запитанні є ще один аспект: чи буде це в онлайн-форматі? Чи може електронне голосування стати корисним інструментом? На мою думку, цей формат має потенціал, однак варто також обговорити можливі ризики, пов'язані з ним.

Зображення: facebook/Vitaliy Bezgin Віталій Безгін Наразі концепція електронного голосування виглядає як щось, що ніколи не зможе втілитися в життя.

Тема онлайн- та поштового голосування набула активності після заяви лідера партії "Слуга народу" Олени Шуляк про можливість впровадження дистанційного голосування. Це, втім, суперечить Конституції, адже кожен має право на таємне голосування. Варто зазначити, що ваш комітет з питань державної влади навіть замовив дослідження у міжнародних експертів щодо доцільності електронного чи традиційного поштового голосування. Отже, влада дійсно розглядає можливість дистанційного голосування для українців?

Декотрі заяви викликають у мене труднощі з коментуванням. Справа в тому, що протягом одного місяця була зроблена одна заява, а згодом з'явилася абсолютно протилежна (Олена Шуляк спочатку в інтерв'ю для Politico висловила думку про можливість впровадження електронного голосування, а потім у розмові з "РБК-Україна" це заперечила. -- Авт.).

Давайте так: комітет розглядає будь-які варіанти, які дозволять якомога більшій кількості українців проголосувати. І ми ж розуміємо, в плані обмеження виборчого права потенційно є якраз українці за кордоном.

А також ті, хто перебуває безпосередньо на передовій. Це наші захисники. Адже навіть у разі закінчення війни значна частина військових залишиться вздовж кордону чи лінії розмежування. Яким чином вони зможуть віддати свій голос?

У комітеті ми також ініціювали проведення цього дослідження. Окрім того, ми замовляємо подібні дослідження для прифронтових та деокупованих територій, аби отримати уявлення про їхні перспективи.

На мою думку, проблема онлайн-голосування полягає не лише в суперечностях із Конституцією. Якщо поспілкуватися з представниками IT-індустрії, вони можуть запевнити, що таємне голосування можливо реалізувати. Наприклад, вони згадують досвід Естонії. Однак, я вважаю, що найбільшою перешкодою для впровадження онлайн-голосування або голосування поштою є надзвичайно високий рівень недовіри серед українців. У дослідженні, яке проводили, лише 17% респондентів висловили підтримку онлайн-голосуванню, тоді як лише 8-9% були за голосування поштою.

Але нагадаю, ця підтримка онлайн була до того, як росіяни зламали наші реєстри (йдеться про злам російськими хакерами державних реєстрів, адміністровані Мін'юстом України, у грудні 2024 року. -- Ред.). Тобто зараз цей показник може бути ще меншим. А коли низький рівень довіри суспільства до такої форми голосування, це означає, що буде низький рівень довіри до результату. Відповідно, низька легітимність обраної влади.

Тому в даний момент я вважаю цю ситуацію вкрай ризикованою. Якщо суспільство виступає проти, не варто нав'язувати свої погляди. Потрібно зосередитися на комунікації та поясненнях. На сьогоднішній день це виглядає як безнадійний проект.

Зображення: facebook/Слуга Народу. Черга на нового лідера "Слуги народу" не зупиняється. Проте, ймовірність ребрендингу досить висока.

Ми вже згадали голову партії "Слуги народу" Олену Шуляк. До речі, LB.ua першим написав статтю, як Олена Шуляк разом з колишнім віцепрем'єром з відновлення паном Кубраковим будують власний політичний проєкт. Правда, Шуляк потім знову заперечила цей факт. Але члени "Слуги народу" прямо називали нам це зрадою Шуляк. А ви як думаєте, це зрада?

Я пасивний член партії. У мене така форма пасивного членства. Я не спілкуюся ні з пані Оленою, ні з паном Олександром фізично. Але чи є зараз предмет про це говорити? Поясню чому. Щоб будь-який новий політичний проєкт був успішним, він повинен мати як мінімум кілька речей.

По-перше, необхідно врахувати фінансові та організаційні можливості. Мені здається, що у зазначених осіб та їхніх прибічників бракує досвіду у створенні партійних структур.

Друге -- якщо постійно артикулювати, що все місцеве самоврядування -- корупціонери і зло, то навряд чи вони будуть тебе підтримувати. А без взаємодії з місцевими політичними елітами неможливо отримати результат.

Третє -- це наявність чи відсутність харизматичного лідера. Бо в нас завжди голосують за харизму. Цього нема. Мені здається, що такий проєкт претендуватиме на 0,5-1 %, тому не варто й починати.

Як ви вважаєте, яке майбутнє чекає на партію "Слуга народу"? Чи обговорюють можливі кандидатури на посаду нового лідера замість Шуляк?

Чесно кажучи, навіть будучи пасивним учасником партії, не бачу жодної черги охочих очолити її. Говорімо відверто: партія "Слуга народу" фактично виникла завдяки президентові та на його підтримці. Те, що наразі "Слуга народу" або будь-який інший президентський проект не займається виборами, обумовлено одним чинником. Сьогодні основне завдання влади — це війна, міжнародна політика, вдосконалення системи державного управління, а не політичні баталії.

З одного боку, якщо розглядати конкретний бренд, як-от "Слуга народу", то можна стверджувати, що наразі він не користується значною популярністю. Проте в деяких регіонах ситуація виглядає інакше. Наприклад, у Житомирській області справи йдуть досить непогано. І ось чому: там існує потужний осередок, а також веде активну діяльність керівник Арсеній Пушкаренко. Його присутність та робота першого віцеспікера Олександра Корнієнка сприяють формуванню позитивного рейтингу. Схожі результати спостерігаються й у тих областях, де партійні структури очолюються керівниками обласних адміністрацій. Наприклад, поки Віктор Микита, колишній голова Закарпатської ОДА, займав посаду заступника голови Офісу Президента, підтримка партії в цьому регіоні залишалася стабільною. Проте це, радше, приклади успішної роботи на місцях, аніж результат злагодженої стратегії від керівництва партії.

Зображення: sluga-narodu.com Український народний депутат Арсеній Пушкаренко проводить особистий прийом громадян у Житомирській області.

Тепер розглянемо партію "Слуга народу". З одного боку, вона стикається з певними труднощами у сприйнятті. З іншого ж, партія володіє значним державним фінансуванням та широким представництвом у місцевих виборчих комісіях. Тому відмовитися від цих переваг було б нерозумно.

Виникає запитання: чи варто зберегти назву партії, чи, можливо, провести ребрендинг? Нагадую, що ми вже мали досвід зміни назви БПП на "Європейську солідарність". Отже, тут немає жодних перепон. Проте, на мою думку, все залежить від того, як завершиться війна. Адже партія має стати тією силою, що підтримає президента. І важливо, яке рішення прийме президент стосовно своєї участі у майбутніх виборах, що, в свою чергу, вплине на парламентську ситуацію.

Ми мали можливість переглянути інтерв'ю Володимира Зеленського, яке він дав, зокрема, для американського подкасту. Це вже не перше інтерв'ю президента, в якому він стверджує, що не ухвалив такого рішення. Я можу зрозуміти причини, чому це так. Адже під час міжнародних переговорів, ведення війни та звітів від військового командування, очевидно, що питання виборів не є пріоритетом.

Чи є сенс у ребрендингу "Слуги народу"? Мабуть, так. Це може бути виправданим кроком. Я вважаю, що це досить імовірно.

Реструктуризація в нову політичну силу?

Чому б і ні? Знову ж, якщо враховувати квоти ТВК-ОВК, це стосується й питання державного фінансування. Адже на цій основі дійсно легше внести зміни, ніж починати все з нуля. Проте, кінцеве рішення буде за президентом. Я ж можу лише поділитися власними думками.

Чи знову ми станемо свідками партії, що підтримує президента? А можливо, це буде нова формація, спрямована на залучення військовослужбовців?

Якщо ми загалом говоримо про виключно партію військових, то я не вірю, що такий політичний проєкт буде.

Чому так? Адже ми спостерігали "Народний фронт", де зосереджувалася найбільша кількість військових.

За всієї поваги, Арсеній Петрович Яценюк не військовий. Це була партія, яка інтегрувала певну кількість медійних військослужбовців. Будь-яка політична партія чи політичний проєкт намагатиметься інтегрувати якомога більше медійних військових і волонтерів у свої списки. І так розмажуть загальний фон.

Я ставлюся до ідеї об'єднати всіх військових в одну політичну силу з певною часткою недовіри.

Фото: facebook/Слуга Народу Зашквари в "Слузі народу" траплялися регулярно. Це вплинуло на рейтинг

В одному інтерв'ю LB.ua ви сказали, що більшість депутатів "Слуги народу" ніколи вже не потраплять до нової Верховної Ради. На вашу думку, які основні помилки ви допустили, що громадяни не довіряють партії влади?

Не можу стверджувати, що причина криється в помилках. Давайте розглянемо це через призму історії. У 2019 році відбувається важлива подія – електоральна революція. Президент Зеленський здобуває перемогу над паном Порошенком з величезним відривом, у три рази. Крім того, вперше в історії нашої країни формується парламентська монобільшість.

Коли виникають подібні ситуації, це свідчить про наявність потужного запиту на зміни. Водночас існують неабиякі завищені очікування з боку суспільства. Результати могли б бути досягнуті завдяки реформам, проте самі ці реформи часто викликають негативну реакцію серед людей. Набагато популярнішим є популізм. Коли ці два явища перетинаються, неминуче виникає відчуття розчарування у суспільстві. До того ж, на нашу каденцію наклалися наслідки пандемії COVID-19, що не сприяло покращенню психоемоційного стану громадян. І, звичайно, початок масштабної війни тільки погіршив ситуацію.

І що ми бачили електорально? Почалася повномасштабна війна. Влада, державні інституції не розсипалися, було піднесення, зростання довіри і так далі. А потім знову все пішло вниз, почалося падіння.

Отже, я вважаю, що сподівання були надто високими, і це призвело до зниження рейтингів. Переконаний, що незалежно від того, хто переможе на виборах до Верховної Ради 10-го скликання, ситуація залишиться незмінною.

Чи пов'язані з цим окремі політичні чи корупційні скандали? Без сумніву. Справа в тому, що можна реалізувати безліч правильних і корисних ініціатив: наразі ми поступово виконуємо всі наші зобов'язання щодо євроінтеграції, що забезпечує макрофінансову підтримку та стабільність завдяки міжнародним коштам у бюджеті. Це, в свою чергу, створює стабільність для держави та фронту. Однак важко стверджувати, що влада є абсолютно поганою чи злочинною. Та навіть якщо ти реалізуєш цілу низку позитивних змін, одна серйозна проблема з депутатом може знищити суспільну та медійну підтримку. На жаль, у нас такі проблеми виникають достатньо часто. Отже, це, безумовно, негативно впливає на рейтинги. Хоча, на мою думку, зараз не варто зосереджуватися на цьому. Це очевидно.

Фото: facebook.com/BezginVitalik Віталій Безгін головує під час засідання ТСК, 23 квітня 2024 року Рано чи пізно з біполяркою влади в Києві покінчать. Кличко буде проти

Давайте обговоримо Київ. Ви є керівником спеціальної комісії Верховної Ради, що займається моніторингом роботи міської влади. Які конкретні результати було досягнуто в рамках цієї діяльності? Які можуть бути наслідки для мера Києва Віталія Кличка?

Комісія попрацювала до вересня 2024 року. Підготувала й затвердила звіт. Далі вже погоджувальна рада визначить, виходити чи не виходити нам у залу засідань для пролонгації роботи комісії. Ми казали, що наша задача -- це законодавство для столиці. Також розглядали ті кричущі випадки в Києві.

Законодавство про столицю вже отримало оцінку комітету і фактично готове до обговорення. Єдине, що залишилося — це політична воля. Також важливим є те, наскільки Віталій Володимирович зможе стримати ухвалення рішень Верховної Ради. Треба визнати, що в цьому аспекті він має чималий успіх. Коли йдеться про блокування, він дійсно вміє впливати на ситуацію. Але це не сприяє розвитку Києва.

Інша історія, з якою ми стикнулися: у Києві руйнування, спричинені російськими ракетами, завдають меншої шкоди історичній спадщині та старовинним будівлям, ніж, скажімо, деякі бізнесмени. Тому ми підготували законопроєкт, який стосується ціннісно-історичної забудови. Цей документ фактично зміцнює Міністерство культури та розширює повноваження місцевих органів влади. Законопроєкт успішно пройшов через наш комітет і отримав позитивний висновок для ухвалення.

Фото: kyivvlada.com.ua Знесена садиба Зеленського в Києві.

Що стосується інших аспектів, які ми висвітлювали (наприклад, зупинки громадського транспорту, окрім маршруток, під час тривог), то наразі ці та інші наші пропозиції впроваджує Тимур Ткаченко – новий керівник Київської міської військової адміністрації. Я вважаю, що це кадрове призначення є дуже позитивним. Хоча воно й не безпосередньо пов'язане з нами, але може трохи упорядкувати ситуацію в столиці.

Загалом же в нас 2025 рік. Та ми з 2019 року порушуємо питання, що оця біполярка в київській владі не може існувати. І я переконаний, що врешті у 25-му, 26-му, 27 році, рано чи пізно Європейська комісія нам скаже: система управління в Києві не відповідає Європейській хартії місцевого самоврядування. І вже під примусом, під якісь вимоги макрофіну ми будемо змушені проголосувати за закон про столицю. Ну або вже не ми.

Дійсно, з 2019 року у Верховній Раді ви активно підтримували законопроект щодо столиці, метою якого було позбавлення Кличка повноважень голови виконавчого органу міської ради, КМДА. Непосредньо перед початком великої війни планувалося винести цей законопроект на голосування у парламенті, і, за вашими словами, шанси на його ухвалення були досить високими. Чи можна стверджувати, що зараз таких шансів немає зовсім?

Тоді ми справді повинні були винести це питання на голосування. Проте було ухвалене політичне рішення утриматися від цього кроку. Ми усвідомлюємо, що такі законопроєкти спричиняють серйозне політичне протистояння. У той час країна перебувала в іншій реальності, адже розпочиналося повномасштабне вторгнення, і займатися політичним пінг-понгом було б недоречно.

Чому виникає політичний пінг-понг? Щойно ми починаємо обговорювати систему управління, команда опонентів відразу заявляє: "Це наше, не чіпайте!" Але це не так! Посада голови КМДА є частиною державної структури, і тому це не тільки ваше. Неприпустимо, щоб одна особа виконувала ролі як місцевого самоврядування, так і центральної влади. Це створює конфлікт інтересів. Це схоже на ситуацію, коли військові цивільні адміністрації ухвалювали рішення про проведення виборів або їх скасування. Це той самий випадок, і так бути не повинно.

Держава має бути осторонь, але вона повинна наглядати. Однак, на превеликий жаль, у наших реаліях це політичний трек. Деякі посольства завжди в цьому політичному треку близькі до когось. Ну, там будинок поруч (Посольство Німеччини розташоване недалеко від КМДА, а Кличко постійно наголошує на підтримці цих партнерів. -- Авт.).

Зображення: facebook/Vitaliy Bezgin Віталій Безгін

Таким чином, лише за умови, що наші європейські партнери активізують свою підтримку і зроблять це своєю чіткою вимогою, відбудеться перерозподіл повноважень. Це неминуче станеться, рано чи пізно. Звичайно, пан Кличко, якщо залишиться на посаді мера, виступатиме проти цього.

Громади та регіони здійснять перегляд. Проте мова не йде про відмову від земельних ділянок.

Ви зазначали, що внаслідок масштабних військових дій нам, можливо, доведеться переосмислити кількість громад і навіть кордони регіонів. Це свідчить про те, що ми можемо зіткнутися з новою формою адміністративного устрою?

Одразу поправлю: коли ми говоримо про межі областей, то корекція можлива, крім зони бойових дій, тимчасово окупованих територій і так далі. Щоб ні в кого не було бажання сказати: "Ага, злочинна влада вже вирішила десь там відмовитися від території". Від своїх територій Україна ніколи не відмовиться.

Проте існують регіони, які зазнали серйозних руйнувань. Інфраструктура майже знищена, населення значно зменшилось і так далі. Саме там необхідно вжити заходів для відновлення. Я маю на увазі, зокрема, правобережну частину Херсонщини, а також прикордонні громади Чернігівської та Сумської областей. Ситуація там справді складна. У цих місцях варто розробити нову модель державного управління.

Зараз важливо, що Міністерство регіонального розвитку, яке очолює віцепрем'єр Олексій Кулеба, активно займається цим питанням. Важливим кроком було б інтегрувати Міністерство реінтеграції в структуру Міністерства регіонального розвитку. Адже реінтеграція та управління територіями, які були деокуповані або залишаються під тимчасовою окупацією, є складовою регіональної політики. Це потребує ухвалення відповідних рішень для корекції ситуації.

Однак спочатку буде розроблена методологія, після чого відбудуться ухвалення рішень щодо перегляду громад і регіонів.