Війна забрала життя гранатометника Андрія Пеха. "Андрій завжди виводив вперед, не ховаючись за спинами товаришів" - Життєві історії | Експрес онлайн.

Андрій Пех свідомо обрав службу в ЗСУ, бо завжди вважав свого батька взірцем справжнього воїна. На жаль, навесні цього року солдат дістав смертельне поранення на Донеччині й повернувся додому на щиті.

Андрій з'явився на світ у селі Дівочки, що знаходиться в Житомирській області. У нашій родині було чотири дитини, і найменшим з нас був брат. Він завжди вирізнявся своєю енергією, веселим настроєм, пристрастю до життя та готовністю прийти на допомогу іншим. Мав численних друзів, — згадує його сестра Євгенія Кравчук. Після закінчення школи Андрій здобув професію газозварника та почав працювати на будівництві.

За словами співрозмовниці, попри юний вік, її брат вирізнявся патріотичністю, його завжди хвилювала доля країни.

Він вирушив на фронт, адже мав за приклад справжнього чоловіка — наш тато з перших днів вторгнення веде боротьбу за мирне небо над Україною, — ділиться Євгенія. — Брат уклав контракт із Збройними силами України наприкінці січня 2024 року. Йому присвоїли позивний "Гаргамель". Служив у складі десантно-штурмового підрозділу військової частини А1910 на посаді гранатометника. Виконував бойові місії на Донеччині. Я знаю, що Андрій мав дівчину, яку щиро любив. Він мріяв, що під час відпустки зможе її побачити знову. Але...

26 квітня Андрій Пех повідомив своїй сестрі про намір вирушити в подорож. Він запевнив, що після повернення обов'язково зв'яжеться. Та більше звісток від нього не надійшло, і він не повернувся...

Незабаром ми отримали тривожне повідомлення з військкомату: Андрій загинув. Це сталося неподалік населеного пункту Терни в Донбасі. Під час мінометного обстрілу він отримав уламкове поранення голови, -- розповідає співрозмовниця. -- Його поховали з військовими почестями у Дівочках на місцевому кладовищі. Біля труни воїна люди принесли весільне гільце та коровай... Цей біль неможливо передати словами. Відчувається, ніби в нас вирвали частину душі. У свої 25 років брат не ховався за спинами інших. Ми сподіваємося, що держава гідно оцінить його героїзм. А його побратими та батько обов'язково помстяться за смерть Андрія.