Військового зобов'язали через суд сплачувати аліменти на підтримку колишньої дружини до моменту, коли їхній малюк досягне трирічного віку - sud.ua.

Богунський районний суд у Житомирі розглянув цивільну справу щодо стягнення аліментів з військового Збройних Сил України на підтримку малолітньої дитини та колишньої дружини до моменту, коли дитині виповниться три роки.

Суд ухвалив рішення щодо розміру виплат, які повинні здійснюватися у вигляді часток від доходу відповідача, водночас відмовивши у встановленні мінімального рівня аліментів на дитину, що дорівнює 100% прожиткового мінімуму, через відсутність достатніх доказів, які б підтверджували законні підстави для цього.

Суть справи

21 липня 2026 року жінка звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка про стягнення аліментів на утримання їхньої малолітньої дитини, а також коштів на власне утримання до досягнення дитиною трьох років.

Позивачка вимагала стягнення аліментів з відповідача на утримання сина в розмірі 25% його доходу, але не менше ніж 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Ці виплати повинні розпочинатися з моменту подання позову до суду і тривати до досягнення дитиною повноліття.

Окрім цього, жінка подала позов щодо виплати аліментів на власні потреби у розмірі однієї шостої частини заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з дати подання заяви до суду і до моменту, коли їхня спільна дитина досягне трирічного віку.

Обґрунтовуючи позов, жінка зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 3 червня 2026 року.

У результаті шлюбу у подружжя є малий син, який після розлучення залишився жити з матір'ю і перебуває під її опікою.

За твердженням позивачки, вона не має можливості працювати, оскільки здійснює догляд за дитиною, яка не досягла трирічного віку. Водночас відповідач, як зазначалося у позові, не надає матеріальної допомоги на утримання сина, не бере участі в його житті, вихованні та розвитку.

Жінка зазначила, що її екс-чоловік служить у Збройних Силах України. Вона вважає, що його отримання грошового забезпечення свідчить про здатність забезпечувати фінансову підтримку для утримання їхньої дитини.

Одночасно з позовною заявою жінка подала клопотання про витребування доказів. Вона просила суд отримати від Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області відомості про доходи відповідача за 2025-2026 роки.

6 серпня 2026 року суд ухвалив рішення про відкриття провадження у справі та призначив її до розгляду в спрощеному порядку без попереднього повідомлення сторін. У цій же ухвалі було задоволено прохання позивачки про отримання інформації щодо доходів відповідача.

1 вересня 2026 року, відповідно до рішення суду, податковий орган надав дані з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків. Інформація стосувалася джерел і сум нарахованого доходу, а також нарахованих і сплачених податків та військового збору відповідача за період з 1 січня 2025 року по 31 липня 2026 року.

З отриманих відомостей суд встановив, що протягом зазначеного періоду відповідач щомісячно отримував дохід у вигляді виплат військовослужбовцям. Крім того, у липні 2025 року йому виплачували благодійну допомогу, а також кілька разів нараховували інші доходи, розмір яких був незначним.

Суд також дослідив довідку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 17 червня 2026 року, яка підтверджувала фактичне проживання матері разом із малолітньою дитиною.

До суду не надійшло жодних інших заяв, що стосуються даної справи. Ні одна з учасників процесу не подала клопотання про проведення судового засідання з їхньою участю.

В умовах, що склалися, суд, спираючись на пункт п'ятий статті 279 Цивільного процесуального кодексу України, здійснив розгляд справи на основі наявних документів без участі сторін.

Ставлення та рішення суду.

Стосовно зобов'язання батька забезпечувати фінансову підтримку для своєї неповнолітньої дитини.

При розгляді позову про стягнення аліментів на дитину, суд врахував норми статті 141 Сімейного кодексу України, яка встановлює, що мати і батько мають однакові права та обов'язки стосовно дитини, незалежно від того, чи були вони у шлюбних стосунках.

Розірвання шлюбу між батьками та їхнє окреме життя не змінюють обсягу батьківських прав і не звільняють від відповідальності за виховання дитини.

Суд також звернув увагу на положення статті 180 Сімейного кодексу України, що зобов'язує батьків забезпечувати утримання дитини до її повноліття.

Додатково, суд звернувся до норм перших двох частин статті 27 Конвенції ООН з прав дитини, ухваленої в 1989 році, яка почала діяти в Україні з 27 вересня 1991 року.

Згідно з цими принципами, держава визнає право кожної дитини на життєвий рівень, який забезпечує її фізичний, інтелектуальний, духовний, моральний та соціальний розвиток. Головна відповідальність за створення відповідних умов для життя дитини лежить на батьках або інших особах, які займаються її вихованням, в межах їхніх можливостей та фінансових ресурсів.

Суд підкреслив, що процес стягнення аліментів має на меті перш за все захистити інтереси дитини, яка, будучи ще дитиною, не здатна самостійно задовольняти свої потреби і цілковито залежить від батьків.

У цій справі суд з'ясував, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини, тому разом із матір'ю він має обов'язок забезпечувати її матеріальні потреби до досягнення нею повноліття.

Одночасно немає угоди між батьками стосовно виконання цього зобов'язання, а документи справи не містять свідчень про те, що відповідач добровільно надавав фінансову підтримку на утримання сина.

Як суд визначав розмір аліментів на дитину

При визначенні суми аліментів суд скористався положеннями статті 182 Сімейного кодексу України, що регламентує фактори, які потрібно враховувати під час призначення цих виплат.

Зокрема, суд має враховувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки чи сина, а також рухомого і нерухомого майна та грошових коштів.

Крім того, враховуються доведені стягувачем витрати платника аліментів, зокрема на придбання рухомого або нерухомого майна, якщо їх сума перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а платник не довів джерела походження коштів. Закон також дозволяє враховувати інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з другою частиною статті 182 Сімейного кодексу України, сума аліментів повинна бути адекватною та достатньою для забезпечення всебічного розвитку дитини.

У цьому контексті найнижчий гарантований рівень аліментів на одну дитину не повинен бути нижчим за 50% від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку.

Згідно з першим пунктом статті 183 Сімейного кодексу України, розмір частини заробітку або доходу одного з батьків, що підлягає стягненню на аліменти для дитини, встановлюється судом.

При аналізі ситуації у цій справі суд взяв до уваги, що неповнолітній син мешкає із матір'ю, і при цьому не було надано жодних доказів щодо матеріальної підтримки з боку батька для його утримання.

Також суд взяв до уваги необхідність забезпечення дитини повноцінним харчуванням, сезонним одягом, приладдям для розвитку та навчання, засобами особистої гігієни, лікуванням і дозвіллям.

Відповідні потреби дитини суд визнав загальновідомими.

Окремо було враховано фінансовий стан відповідача. Суд, спираючись на інформацію, отриману від податкового органу, з’ясував, що чоловік служить у Збройних Силах України, отримує грошове забезпечення та здатний виконувати свої зобов’язання щодо сплати аліментів.

Враховуючи існуючі обставини та реальну необхідність малолітньої дитини в адекватному фінансовому забезпеченні, суд визнав справедливим зобов'язати батька сплачувати аліменти у розмірі 25% його місячного заробітку (доходу) до моменту, коли дитина досягне повноліття.

Чому суд не визначив мінімальний розмір аліментів у 100% від прожиткового мінімуму?

Суд окремо розглянув вимогу позивачки щодо стягнення аліментів на дитину, встановивши, що їх розмір не повинен бути меншим за 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд звернув увагу на те, що законодавство розмежовує мінімальний гарантований та мінімальний рекомендований розміри аліментів.

Зокрема, відповідно до положень частини другої статті 182 Сімейного кодексу України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Одночасно, такий обсяг може бути визначений судом лише за умови, що платник аліментів має достатній рівень заробітку або доходу.

У даній справі суд не виявив підстав для встановлення мінімальної суми аліментів на рівні повного прожиткового мінімуму.

Суд відзначив, що обставини, які відповідно до частини другої статті 182 Сімейного кодексу України могли б служити підставою для визначення такого розміру, позивачка не змогла підтвердити.

У цьому контексті суд звернув увагу на статтю 81 Цивільного процесуального кодексу України, що зобов'язує сторону надавати докази тих обставин, на які вона спирається у своїх вимогах.

Таким чином, суд дійшов висновку про доцільність визначення мінімального розміру аліментів на рівні 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки саме такий розмір є встановленою законом мінімальною гарантією.

Відтак вимогу про стягнення аліментів у розмірі не менше 100% прожиткового мінімуму суд не задовольнив, визначивши виплати в розмірі 1/4 частини доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо законних підстав матері на отримання аліментів до моменту, коли дитина досягне трирічного віку.

Аналізуючи вимогу щодо виплати аліментів на підтримку позивачки, суд скористався нормами Сімейного кодексу України, що визначають право одного з подружжя на фінансову допомогу.

Відповідно до частин першої -- третьої статті 73 Сімейного кодексу України утримання одному з подружжя може надаватися другим із подружжя в натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

Відповідно до судового рішення, аліменти зазвичай надаються одному з партнерів у грошовому вигляді та сплачуються щомісяця. Проте, за взаємною угодою, можливе здійснення платежів наперед.

Відповідно до першої частини статті 80 Сімейного кодексу України, один з подружжя має право на отримання аліментів, які можуть бути визначені як у вигляді частки від доходу чи заробітної плати другого подружжя, так і у вигляді фіксованої грошової суми.

Водночас спеціальні положення щодо права дружини на утримання у зв'язку з народженням та вихованням дитини передбачені статтею 84 Сімейного кодексу України.

Відповідно до цієї норми дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка -- батька дитини до досягнення дитиною трирічного віку.

У цьому контексті право на утримання вагітної дружини, а також дружини, з якою виховується дитина, не залежить від її зайнятості чи фінансового становища.

Визначальною умовою є наявність у чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи наведену інформацію в контексті даної справи, суд звернув увагу на те, що позивачка відповідає за виховання спільної малолітньої дитини, що зумовлює її потребу в фінансовій підтримці з боку батька дитини.

Одночасно суд визначив, що відповідач здатний надати фінансову підтримку, оскільки проходить військову службу та отримує стабільний дохід.

З урахуванням цих обставин і заявленого позивачкою розміру вимог суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення спільною дитиною трирічного віку.

З якого моменту підлягають стягненню аліменти

Визначаючи дату початку нарахування аліментів, суд скористався положеннями статті 191 Сімейного кодексу України, яка встановлює, що аліменти на дитину призначаються з моменту подання позову.

Щодо утримання одного з подружжя суд керувався частиною першою статті 79 Сімейного кодексу України, яка передбачає присудження відповідних аліментів за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Оскільки позивачка подала заяву до суду 21 липня 2026 року, суд визначив цю дату як початок стягнення як аліментів на дитину, так і на підтримку матері.

Вирок суду

За результатами розгляду справи № 295/12724/26 Богунський районний суд міста Житомира частково задовольнив позов.

Суд ухвалив рішення стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їхнього малолітнього сина у розмірі 25% заробітку (доходу), але не менше ніж половина прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплати повинні здійснюватися щомісячно, починаючи з 21 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Також суд постановив, що відповідач зобов'язаний виплачувати колишній дружині аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини його щомісячного заробітку (доходу), починаючи з 21 липня 2026 року, до моменту, коли їхня спільна дитина досягне трирічного віку.

Суд відмовив у задоволенні інших позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допустив негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь держави було стягнуто судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів із дня його складення.

Учасник, який не отримав повного рішення в день його ухвалення, має можливість відновити пропущений термін для подання апеляційної скарги, якщо така скарга була подана протягом 30 днів з моменту отримання повного тексту рішення.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення стає законним після завершення терміну подання для всіх учасників справи. У випадку, коли рішення оскаржується в апеляційному порядку, воно набирає законної сили лише після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного процесу, або ж після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за результатами розгляду.

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу t.me/sudua та підписуйтесь на Google Новини SUD.UA. Не забудьте також додати нас у VIBER та WhatsApp, а також слідкуйте за нашими оновленнями у Facebook, Instagram та Х, щоб не пропустити найважливіші новини.