Водопостачальні підприємства на межі кризового стану: які виклики стоять перед системою водозабезпечення України.

Поломка на водогоні може суттєво вплинути на функціонування міста. У жовтні у Львові 50 тисяч жителів, що становить приблизно 10% від загальної кількості населення, несподівано опинилися без води. Протягом трьох днів їм надавали послуги водовозів. Ця ситуація стала нагадуванням про важливість надійності водопостачальної системи в Україні.

Поки суспільство зосереджене на питаннях енергетичної безпеки, інша важлива інфраструктура — система водопостачання та водовідведення — працює на межі своїх можливостей.

Від початку повномасштабної війни населення західних і центральних областей України значно зросло. За статистикою інформаційно-обчислювального центру Міністерства соціальної політики, 2024 року у Києві перебуває понад 415 тисяч внутрішньо переміщених осіб, у Львові -- понад 207 тисяч, а до Одеси переїхали понад 217 тисяч. Зазначимо, що на 2025-й дані могли змінитися, адже, за словами заступниці міністра соціальної політики Тетяни Кірієнко, в Україні досі немає єдиної системи обліку даних переселенців. Проте дані споживання води та навантаження на водогони в цих містах опосередковано підтверджують факт збільшення населення.

Згідно з інформацією, наданою Київською міською державною адміністрацією, Міністерством соціальної політики, комунальним підприємством "Київводоканал", а також водоканалами Львова та Одеси і Асоціацією водоканалів України, а також "Інфоксводоканал".

Зростання населення призвело до збільшення навантаження на системи водопостачання та водовідведення — інфраструктуру, що не проходила модернізації протягом багатьох років.

"Якщо з енергетикою чи теплом ще можна тимчасово вижити, то три дні без води -- і місто паралізоване", -- каже Фокусу експерт із ЖКГ, голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко.

Починаючи з 2023 року, великі обласні водоканали почали закриватися один за одним: Житомир, Полтава, а восени 2025 року сталася катастрофа у Львові.

"Стан водопостачання значно погіршився, перейшовши від незадовільного до критичного. Системи потребують капітального ремонту і значних фінансових вливань, яких, на жаль, не вистачає. Багато представників місцевої влади не усвідомлюють серйозність ситуації і не планують необхідні бюджети. Це проблема, яку неможливо ігнорувати", — підкреслює Попенко.

За його словами, західна частина країни зіткнулася з ускладненнями через наплив переселенців, оскільки водоканали не були підготовлені до такого різкого збільшення споживання води.

У багатьох регіонах мережі перевантажені, насоси працюють на межі потужностей, а системи резервування води відсутні.

Після інцидентів, що сталися 23-25 жовтня, коли чотири аварії на магістральних водогонах залишили без води понад 50 тисяч мешканців Львова, проблеми з водопостачанням почали обговорювати на одному рівні з енергетичними викликами. Однак, на відміну від енергетичного сектору, де більшість труднощів викликані російськими атаками, критична "тиха інфраструктура" водоканалів потерпає також від старіння мереж, нестачі фінансування та десятиліть, протягом яких не проводились капітальні ремонти. Це означає, що навіть у мирний час застарілі труби та магістралі часто виходять з ладу, а війна і потік внутрішньо переміщених осіб лише збільшують ймовірність аварій.

"Загальна довжина мереж, які забезпечують Львів водою, понад 2 500 км, близько 500 км перебувають у критичному стані. Щороку ми оновлюємо лише 30-35 км мереж. Це дає певний результат, але масштаби колосальні. Повністю оновити напрямок, де сталася остання аварія, коштувало б понад 2 млрд грн, що значно перевищує можливості місцевого бюджету", -- пояснює перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко.

Нагадаємо, що річний бюджет Львова складає приблизно 15 мільярдів гривень. Це обумовлює необхідність залучення міжнародної підтримки: спільно з данською компанією вже була сформована робоча група, яка працює над програмою оновлення мереж і систем резервного електроживлення.

"Цей проєкт є яскравим втіленням того, як міжнародна співпраця сприяє розвитку Львова в напрямку сучасної, стійкої та надійної інфраструктури", -- зазначає Москаленко.

На думку експерта у сфері житлово-комунального господарства Олега Попенка, отримання міжнародної допомоги є лише одним із елементів комплексного підходу до вирішення цієї проблеми.

Для модернізації водоканалів кожна область активно шукає фінансування з різних джерел: місцевих бюджетів, державних програм, власних ресурсів водоканалів та міжнародних грантів. Він підкреслює, що без залучення зовнішніх фінансових ресурсів навіть часткова заміна критично важливих мереж є фактично неможливою.

У столиці, з урахуванням переселенців, населення перевищує 3,4 мільйона людей. Це збільшення демографії стало причиною для зростання споживання води на 12-15%, в той час як понад 60% трубопроводів вже вичерпали свій експлуатаційний ресурс. Комунальне підприємство "Київводоканал" зафіксувало зростання кількості аварій: у 2025 році їх стало на 7% більше в порівнянні з 2023 роком. Найбільш вразливими залишаються нові житлові райони, такі як Осокорки, Троєщина та Борщагівка. Міська влада вже має плани щодо оновлення насосних станцій та створення резервних джерел живлення для Дніпровської водопровідної станції, але фінансування цих ініціатив наразі є обмеженим, і система працює на межі своїх можливостей.

Ситуація в Одесі теж критична. Після руйнування енергомереж у 2024-2025 роках місто неодноразово залишалося без води через знеструмлення насосних станцій. За даними місцевого "Інфоксводоканалу", мережі зношені приблизно на 70%, втрати води сягають 40%, а споживання після прибуття переселенців зросло на 10-12%. Триває реконструкція Суворовського колектора за підтримки ЄБРР, проте реалізовано лише чверть проєкту, і система залишається вразливою.

Ситуація в інших великих містах країни також не є найкращою. У Дніпрі часткове оновлення інфраструктури допомогло зменшити кількість аварій на 12%, але ступінь зносу труб становить 55%. У Житомирі, незважаючи на модернізацію систем очищення, старі магістралі залишаються перевантаженими. Полтава ж стикається з істотним навантаженням через приток переселенців, в той час як щорічно оновлюється лише 10-12 км трубопроводів.

Малі містечка, які прийняли від 5 до 20 тисяч внутрішньо переміщених осіб, такі як Червоноград, Ужгород, Полтава та Чернівці, опинилися в ще більш складній ситуації. За даними Асоціації водоканалів України, у 70% малих підприємств спостерігається зростання споживання води на 10-25%, в той час як понад 65% водопровідних мереж вже давно вичерпали свій ресурс. Багато з них не мають фінансових можливостей для проведення капітальних ремонтів і вимушені латати старі труби замість того, щоб здійснювати системне оновлення. Як наслідок, навіть незначна аварія може швидко призвести до паралічу водопостачання і створити загрозу для нормального функціонування громади.

Фокус узагальнив інформацію щодо стану водопровідних систем у важливих містах, де старіння трубопроводів та незадовільне оновлення інфраструктури призводять до неминучих аварій.

Згідно з інформацією від Львівводоканалу, а також КП "Київводоканал", Одеського водоканалу, Полтававодоканалу та Чернівціводоканалу.

За словами експертів, українські міста сьогодні живуть на "водному кредиті минулого". Поки під землею тече вода, проблема здається непомітною. Але варто лише одній магістралі зупинитись -- і місто опиняється на межі колапсу.

"Водопровідна інфраструктура є основою міського життя. Якщо її не підтримувати, може настати момент, коли вона перестане функціонувати," -- підкреслили представники Асоціації водоканалів України.