Водні ресурси України під загрозою: Державна екологічна інспекція звернулася до суду проти 25 громад через їхню "недостатню активність".
Незважаючи на те що законодавство чітко регулює охорону водних ресурсів, багато місцевих адміністрацій нехтують цими вимогами. Інспекційні органи були змушені звернутися до суду проти 25 громад в Житомирській та Рівненській областях, аби примусити їх виконувати свої зобов'язання щодо захисту берегових зон від забудови та забруднення.
Коли йдеться про охорону річок і озер, основну увагу зазвичай приділяють так званим прибережним захисним зонам (ПЗЗ). Це території, що простягаються вздовж водних об'єктів, де встановлені строгі обмеження. Ширина цих зон варіюється в залежності від розміру водойми і може становити від 25 до 100 метрів. На цих територіях заборонено будівництво, обробка землі, скидання відходів, миття автомобілів та інші дії, які можуть завдати шкоди навколишньому середовищу.
Екоінспектори пояснюють: ці смуги -- це "природний щит". Вони допомагають:
Втрата цього захисного покриву викликає осушення, забруднення та навіть зникнення річок і озер.
Держекоінспекція не лише розповідає про важливість ПЗС, але й діє. У період з 2024 по 2025 рік екоінспектори провели безліч перевірок і виявили, що багато місцевих рад просто ігнорують вимоги закону. Вони не встановлюють межі прибережних смуг на картах і в документах, що дозволяє людям розорювати ці землі або будувати на них.
Як наслідок, екоінспекція подала до суду 13 позовів проти громад у Житомирській області та 12 позовів -- у Рівненській. Таким чином вони намагаються змусити громади офіційно закріпити межі прибережних смуг і внести їх до державного кадастру.
За інформацією керівника інспекції Поліського округу Євгенія Медведовського, суд вже ухвалив рішення на користь п'яти громад у Житомирській області та трьох — у Рівненській. Це означає, що ці громади повинні забезпечити належне оформлення та охорону своїх водойм. Щодо інших позовів, судові процеси продовжуються. Цей крок підкреслює готовність інспекції відстоювати екологічні інтереси до останнього, навіть якщо це передбачає конфлікти з місцевою владою.