Військова соціальна підтримка: забезпечення протезами за державний рахунок.

Безоплатні протези скаліченим, матеріальна підтримка сім'ям загиблих не можуть компенсувати безповоротні втрати. Однак багатьом це допомагає втриматися на плаву за досить складних життєвих обставин, в які вони втрапили не з власної волі.

Лише за перші два місяці поточного року, у рамках державної програми протезування, більше 18,6 тисяч українців отримали понад 58,5 тисяч реабілітаційних засобів. Згідно з інформацією від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, для цього з державного бюджету було виділено понад 650 мільйонів гривень.

Протягом перших шести місяців 2025 року держава надала якісні реабілітаційні засоби більш ніж 56 тисячам українців. У рамках цієї державної програми було видано близько 208 тисяч виробів на загальну суму 2,4 мільярда гривень.

Максимальна кількість реабілітаційних засобів була надана в Дніпропетровській, Львівській, Житомирській, Харківській та Тернопільській областях. Серед ключових предметів реабілітації можна виділити 9,4 тисячі протезів для верхніх і нижніх кінцівок, майже 30 тисяч протезно-ортопедичних виробів та більше ніж 8,4 тисячі колісних крісел.

В Україні поступово формується система, що забезпечує кожну людину, яка потребує реабілітаційних засобів — від ортопедичного взуття до складних протезів, — своєчасним отриманням необхідних предметів без зайвих бюрократичних процедур та з правом вибору. Міністерство соціальної політики затвердило перелік допоміжних засобів, що підлягають компенсації для осіб з інвалідністю та інших соціальних категорій (наказ №309).

З 2023 року процес отримання допоміжних засобів реабілітації значно спростили. Милиці, інвалідні візки, протези та ортези тепер доступні пацієнтам уже в медзакладах без бюрократичних затримок та обов'язкового проходження медико-соціальної експертної комісії. Це рішення впроваджено, аби задовольнити зростаючі потреби в реабілітації.

Фахівці з фізичної та реабілітаційної медицини зобов'язані надати пацієнтам список виробників реабілітаційних засобів і протезистів, з якими укладено угоду в медичному закладі. Усі послуги та засоби, включаючи їхній ремонт, заміну та обслуговування, надаються безкоштовно.

То що ж потрібно, аби отримати протез або інший засіб реабілітації? З початку нинішнього року запрацювала система, згідно з якою на основі індивідуальної оцінки потреб людини, проведеної експертною командою, претендент має подати заяву онлайн через соціальний портал Мінсоцполітики.

Також це можна зробити через органи соцзахисту населення або ЦНАП. Причому заяву можна подати не лише за місцем реєстрації, а й за фактичним місцем проживання. До того ж не потрібно самостійно збирати довідки, оскільки всю необхідну інформацію вносять фахівці одразу в електронну систему.

Ще однією важливою перевагою є те, що всі категорії осіб, які потребують реабілітаційних засобів, мають можливість самостійно обирати постачальника серед більш ніж ста виробників. Держава також покриває витрати на найсучасніші висококласні протези, вартість яких перевищує 4 мільйони гривень. Значне збільшення максимальної вартості протезів, запроваджене Міністерством соціальної політики наприкінці минулого року, дозволяє використовувати найкращі матеріали та задовольняти зростаючий попит на складні протезування.

Жорстокий конфлікт, що триває вже чотири роки, щодня призводить до зростання числа постраждалих, як серед військових, так і серед мирних жителів. Бюджет, який забезпечується за рахунок західної підтримки, не здатний впоратися з безліччю викликів.

Наприклад, минулого року держава виділила на протезування понад 5 мільярдів гривень, з яких 1 мільярд призначався для придбання протезів із підвищеною функціональністю. Проте з цієї суми на звичайні протези, які отримали 4,6 мільярда гривень, витратили більше ніж 90%. У той же час, кошти, виділені на біонічні протези, були використані лише на 10%. Частина з цих фінансів планувалася для попередньої оплати за майбутні протези, а залишок мав бути повернений до державного бюджету.

Чому це сталося, одразу важко усвідомити. Справа в тому, що біонічні протези, які найбільшою мірою імітують природні кінцівки, зазвичай не встановлюються відразу. Це особливо стосується нижніх кінцівок, які значно частіше підлягають ампутації.

Зазвичай спочатку виготовляють простий механічний протез, до якого людина звикає майже рік. До того ж за цей час м'язи атрофуються, зменшуються в об'ємі, й тому часто виникає потреба у заміні або корегуванні куксоприймальної гільзи. І лише після цього для військових роблять так зване допротезування -- біонічне (виняток може бути у випадку протезування верхніх кінцівок).

Отже, щоб не заглиблюватися у всі нюанси протезування, проблеми з фінансуванням можна пояснити кількома факторами. Оскільки прості протези мають невисоку вартість, а підприємство самостійно купує необхідні матеріали, немає потреби очікувати надходження бюджетних коштів. Процес виготовлення протезів розпочинається одразу, а держава здійснює оплату лише після підписання акта приймання. Проте, якщо підприємству не вистачає коштів, це може призвести до затримки в виробництві протезів.

Що стосується механізму фінансування протезів, він хоч і не є складним, проте потребує певного часу для реалізації. Спочатку, після вибору підприємства, яке займається виготовленням протезів, укладається угода між цим підприємством та територіальним відділом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Потім Фонд здійснює фінансовий переказ виробнику згідно з умовами угоди. Оплата проводиться в межах встановлених нормативів цін на такі вироби.

Слід також мати на увазі, що виготовлення та видача самого протеза фінансуються за окремою програмою Мінсоцполітики, а медичні реабілітаційні послуги (процес відновлення, тренування з протезом тощо) оплачує Національна служба здоров'я. Таким чином, фінансування роботи протезного центру може бути багатоканальним: медична складова -- через НСЗУ (за наявності договору), а виробництво протезів -- через механізми соціального забезпечення.

З біонічними протезами також не все просто. На виріб, який коштує 3-3,5 млн грн, далеко не в усіх підприємств є такі обігові кошти, щоб одразу оплатити замовлення. Тож держава робить передоплату, і лише тоді починається процес виготовлення, який може тривати три місяці.

А якщо замовлення розміщене за кордоном, то потрібно врахувати ще й час на логістику. Що ж до вітчизняних підприємств, то в них обмежені потужності. Та й фахівців не вистачає. Іноземні протезисти не готові їхати в Україну, аби тут працювати на постійній основі. Навчити ж своїх за короткий термін нереально.

Щоправда, не все так безнадійно. У Мінсоцполітики анонсували перезавантаження системи протезування, щоб військові та цивільні отримували протези максимально швидко та мали змогу повертатися до повноцінного життя після поранення.

Мова йде про інтеграцію системи протезування в комплексну реабілітацію особи: від моменту ампутації до вибору протеза, навчання його використанню, супроводу та допомоги у поверненні до активного життя. Цю справу будуть вести кваліфіковані фахівці в місцевих громадах.

Уряд також оголосив про запуск грантової програми для підтримки виробництв біонічних протезів в Україні. Крім того, буде введено прозорі механізми формування цін на всіх етапах надання допомоги, що дозволить залучити більше людей до процесу протезування.

Отже, якщо ще й подолати бюрократичні перепони, що хоч і зменшилися, проте ще існують, а також байдужість до чужих страждань, то в житті людини з обмеженими можливостями може стати значно легше. Але навіть якщо труднощі все ж з'являться, не варто втрачати надію. Шляхи до справедливості завжди можна знайти.

У випадку, якщо відмовлено у наданні послуги без обґрунтування або виникли непорозуміння з виробниками, заявник або його уповноважений представник повинні звернутися зі скаргою до Окружного адміністративного суду. Заява має бути оформлена в письмовому вигляді. Важливо подати її протягом шести місяців з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів.

Якщо закон передбачає можливість вирішення спору до суду, і позивач вирішує скористатися цим шляхом, або якщо закон зобов'язує пройти досудовий етап, то для подачі позову встановлюється тримісячний термін. Цей термін починає відлік з моменту, коли позивач отримує рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу, що має владні повноваження.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше як через 60 днів із дня відкриття провадження, а у разу продовження строку підготовчого провадження -- не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом 30 днів із дня початку розгляду справи по суті.

Отже, завжди існує шанс відстоювати свої права для тих, хто не шкодував власного здоров'я, борючись за захист країни від ворога.