Встановили пам'ятник, але допустили помилку: ось як виглядає могила Ніни Матвієнко.

Ніна Матвієнко — видатна українська співачка, яку вважали "душею української музики". Вона покинула цей світ у 75 років у 2023 році, що стало раптовим і тяжким горем для всього українського народу.

"Телеграф" поділиться історією кар'єри знаменитої співачки, розкриє причини її смерті та місце останнього спочинку.

Майбутня співачка з'явилась на світ у 1947 році в селі Неділище, розташованому на Житомирщині. Вона була п'ятою з одинадцяти дітей у родині, тому з юних років брала на себе турботу про своїх younger siblings. Її захоплення музикою зародилося ще в дитинстві.

У 60-х роках Ніна почала навчатися у вокальній студії при українському народному хорі імені Верьовки. Згодом Матвієнко стала солісткою цього хору. Вона перемагала на Всеукраїнському конкурсі "Молоді голоси", Всесоюзному телевізійному конкурсі "З піснею по життю" та на інших музичних заходах. У хорі імені Верьовки Ніна Митрофанівна пропрацювала майже 25 років.

У 1979 році Матвієнко досягла фіналу телевізійного фестивалю "Пісня року" з піснею "Ой летіли дикі гуси". Вона виступала з українськими мелодіями не тільки в Україні, а й у таких країнах, як Мексика, США, Канада, Чехословаччина, Польща, Фінляндія, Корея та Франція.

У 1991 році Матвієнко приєдналася до Національного ансамблю "Київська камерата" як солістка. Її музичний репертуар включав народні та обрядові твори, а також балади. Серед найвідоміших композицій, які вона виконувала, були "Дикі гуси", "Колискова зорі", "Квітка душа" та "Чарівна скрипка".

Ніна Митрофанівна отримала диплом філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, завершивши навчання заочно. Вона була активною письменницею, створюючи вірші та оповідання, а також займаючись збором українських фольклорних творів і народних пісень. У 2003 році Ніна презентувала свою книгу під назвою "Ой, вспашу нивку широкую".

Протягом своєї багатогранної творчої кар'єри Матвієнко отримала звання лауреатки Національної премії імені Тараса Шевченка. У 2006 році третій президент України Віктор Ющенко вручив співачці почесне звання Героя України.

Також Матвієнко реалізовувалась як акторка. Вона грала у телевиставах "Маруся Чурай", "Катерина Білокур", "Розлилися води на чотири броди", картинах "Солом'яні дзвони", "Пропала грамота" та в радіовиставах "Політ стріли", "Кларнети ніжності".

Співачка покинула цей світ у 2023 році, не доживши двох днів до свого 76-річчя. Народна артистка України страждала від раку, проте цю інформацію знали лише її найближчі. Для українських шанувальників ця новина стала справжнім шоком, адже артистка завжди вирізнялася енергійністю та життєрадісністю.

З Ніною Митрофанівною попрощалися у київській Національній філармонії. В останній путь провести співачку прийшло багато її колег, політиків та інших публічних особистостей. Виконавицю поховали на Звіринецькому цвинтарі у Києві. На могилі встановили дерев'яний хрест і великий портрет Матвієнко.

У день першої річниці трагічної втрати, 8 жовтня 2024 року, Тоня Матвієнко, донька відомої народної артистки, опублікувала світлину, зроблену біля могили своєї матері. На зображенні можна побачити, як співачка прийшла вшанувати пам'ять матері у компанії своїх двох братів, чоловіка та доньок.

У серпні 2025 року блогер Владислав Тимошенко на своєму YouTube-каналі показав, який зараз вигляд має могила Матвієнко. Виконавиці встановили білий мармуровий пам'ятник, який закінчується хрестом. Знизу меморіал оздоблений квітковим орнаментом, а посередині є невеличкий портрет Матвієнко, на якому вона постала у вишиванці та вінку.

Блогер зазначив, що на пам'ятнику вказана помилкова дата смерті Матвієнко – 8 липня. Проте, насправді Ніна Митрофанівна покинула цей світ через три місяці після цієї дати – 8 жовтня.

Раніше "Телеграф" повідомляв про чоловіка Ніни Матвієнко, з яким вона прожила в шлюбі протягом 50 років. Пара розлучилася у 2021 році.